Група 4 А л/с. Лекція. Викладач Гладкий О.А. Предмет "Хірургія" Дата 19 жовтня 2020р. ЛЕКЦІЯ № 5 Хронічні захворювання органів черевної порожнини. Ушкодження та гострі захворювання органів черевної порожнини.

 

ЛИСИЧАНСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ

 

Група 4 А л/с.  Лекція.

Викладач  Гладкий О.А.

 Предмет "Хірургія"

Дата    19 жовтня  2020р.

 

Лекція № 5 Хронічні захворювання органів черевної порожнини. Ушкодження та гострі захворювання органів черевної порожнини.

 

Безпосереднє обстеження хворих з хірургічними захворюваннями живота.

Аномалії розвитку черевної стінки, пупка та внутрішніх органів.

 Основні спеціальні та інструментальні дослі­дження: езофагогастроскопія, УЗД, рентгеноскопія, лапароскопія.

 Черевна грижа.

 Класифікація, клінічні ознаки, принципи лікування.

Хірургічні захворювання шлунка, дванадцятипалої кишки, прямої кишки, жовчного міхура, підшлункової залози.

 Клінічні ознаки цих захворювань і принципи лікування.

 Тактика фельдшера в разі звертання таких хворих до нього, диспансерний нагляд за ними.

Закриті й відкриті ушкодження черевної порожнини, класифікація, клінічні ознаки, діагностика.

Синдром гострого живота.

 Запальні захворювання очеревини: проривна виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, защемлена грижа, гострий апендицит. гострий холецистит, гострий панкреатит, кишкова непрохідність.

 Особливості діагностики, перша допомога, клінічні ознаки, лікування, догляд. Рентгенографія і лапароскопія в ургентній абдомінальній хірургії.

Основи  лапароскопічної хірургії.

ПОШКОДЖЕННЯ І ХІРУРГІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ЖИВОТА ТА ОРГАНІВ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ

ЛЕКЦІЯ №1

 

1.Пошкодження живота: класифікація, клініка, діагностика, перша допомога, лікування.

2.Апендицит: клініка, перша долікарська допомога, лікування.

3.Грижі черевної стінки: класифікація, клініка, перша допомога, лікування.

 

 

ПОШКОДЖЕННЯ ЖИВОТА

 

К Л А С И Ф І К А Ц І Я

 

І. Закриті ушкодження:

Без ушкодження внутрішніх органів

З ушкодженням внутрішніх органів:

           а/ з ушкодженням порожнистих органів

           б/ з ушкодженням паренхіматозних органів

           в/ комбіновані ушкодження

ІІ. Відкриті ушкодження:

Заподіяні холодною зброєю

Заподіяні вогнепальною зброєю

Непроникаючі /без ушкодження парієнтальної очеревини/

Проникаючі /з ушкодженням парієтальної очеревини/

Без ушкодження внутрішніх органів

З ушкодженням внутрішніх органів:

            а/ з ушкодженням порожнистих органів

            б/ з ушкодженням паренхіматозних органів

            в/ комбіновані ушкодження

 

ЗАКРИТІ УШКОДЖЕННЯ

 

Забій – виникає при прямому прикладанні сили /удар, падіння/. Може супроводжуватися ушкодженням внутрішніх органів.

КЛІНІКА. Біль, підшкірна гематома, може бути рефлекторна нудота, блювання. При пальпації біль в місці травми, напруження м”язів.

ЛІКУВАННЯ. Постільний режим, перші 2- 3 доби місцево холод, потім сухе тепло, фізіотерапія.

Розтягнення м’язів виникає при значному напруженні черевного пресу, яке перевищує фізіологічні можливості м’язів.

КЛІНІКА. Біль, що посилюється при напрузі м’язів передньої черевної стінки, м’язи скорочені, значна гематома, можуть бути хибно позитивні симптоми подразнення очеревини.

ЛІКУВАННЯ. При виключенні ушкодження внутрішніх органів – спокій, холод, через 2 – 3 дні теплові процедури.

Розрив м’язів виникає при їх напруженні, перевищуючу їх механічну міцність, або при прикладанні прямої сили.

КЛІНІКА. Стан тяжкий, аж до шоку. Сильний біль, значна підшкірна і передочеревинна гематома, іноді у худих осіб пальпується щілина /діастаз/ між скороченими краями м’язів.

  

ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА: горизонтальне положення, холод на живіт, транспортування в стаціонар.

ЛІКУВАННЯ. Операція – випорожнення гематоми, зупинка кровотечі, зшивання м’язів.

   

ВІДКРИТІ УШКОДЖЕННЯ

 

КЛІНІКА: наявність рани на передній черевній стінці, кровотеча. При проникаючому пораненні безумовною ознакою його буде випадіння в рану сальника, петлі кишки, відділення кишкового вмісту.

ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА: горизонтальне положення, асептична пов’язка на рану, холод, швидка доставка в стаціонар.

*Не можна знеболювати потерпілого /змазується клініка ушкодження внутрішніх органів/.

**Не можна давати йому їсти і пити.

***При накладанні пов’язки не можна заправляти внутрішні органи в черевну порожнину /занос інфекції, перитоніт/.

ЛІКУВАННЯ. ПХО рани, її ревізія. Якщо поранення проникаюче – лапаротомія, ревізія черевної порожнини, втручання на внутрішніх органах.

УШКОДЖЕННЯ ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ

Ушкодження порожнистих органів супроводжуються клінікою перитоніту, ушкодження паренхіматозних органів – клінікою внутрішньочеревної кровотечі.

ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА: горизонтальне положення при відкритому ушкодженні – асептична пов’язка на рану, холод, при клініці крововтрати – гемостатичні засоби, швидка доставка в стаціонар.

*Див. примітки вище.

ЛІКУВАННЯ: в обох випадках хірургічне: лапаротомія, ревізія черевної порожнини, втручання на внутрішніх органах: ушивання дефекту, резекція, видалення органу.

  

 

ХІРУРГІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ЖИВОТА

 

АПЕНДИЦИТ – запалення хробакоподібного відростку сліпої кишки.

 

КЛАСИФІКАЦІЯ

І. ГОСТРИЙ АПЕНДИЦИТ:

1.Катаральний

2.Флегмонозний

3.Гангренозний

4.Ускладнений:

            а/ перфорацією

            б/ інфільтратом

            в/ абсцесом

            г/ перитонітом

            д/ пілефлебітом (запаленням воротної вени печінки)

ІІ. Хронічний апендицит:

1.Хронічний рецедивуючий

2.Первинно хронічний

КЛІНІКА. Біль в епігастрії, що поступово локалізується в правій клубовій ділянці (симптом Кохера), нудота, блювання /частіше одноразове/, місцеве напруження м’язів, позитивні симптоми:

 Ровзінга – при поштовхоподібному натисканні на ліву клубову ділянку біль посилюється в правій.

 Раздольського – при постукуванні по передній черевній стінці посилення болю в правій клубовій ділянці.

 Бартомьє – Міхельсона – пацієнт лягає на лівий бік, пальпація правої клубової ділянки викликає біль.

 Воскресенського (симптом сорочки) – пацієнт лежить горілиць, сорочка на ньому натягується і швидким рухом проводять по животу від правого підребір`я вниз. Біль в правій клубовій ділянці при цьому різко посилюється.

ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА: горизонтальне положення, холод на живіт, транспортування в стаціонар.

ЛІКУВАННЯ. Екстрена операція – апендектомія.

Лікувальна тактика при апендикулярному інфільтраті.

·         Рихлий інфільтрат /перші 3 доби від початку захворювання / екстрена операція – роз’єднання зрощень, апендектомія, дренування черевної порожнини.

·         Щільний інфільтрат: лікування консервативне – постільний режим, холод, антибіотики. Після розсмоктування інфільтрату планова операція через 1,5 – 2 місяці.

·         При наявності ознак абсцедування – операція: розкриття гнояка.

 Гострий флегмонозний апендицит

 

ЗОВНІШНІ ЧЕРЕВНІ ГРИЖІ

Грижа /кила, лат. hernia/ - переміщення органів черевної порожнини, вкритих паріетальною очеревиною, через природні або штучні отвори в сусідні порожнини або під шкіру.

ЕВЕНТЕРАЦІЯ – вип’ячування нутрощів, не прикритих парієтальною очеревиною, під шкіру або назовні.

Факторами, що сприяють розвитку евентрації, є: порушення гомеостазу та зниження резистентності організму, обмінні порушення, гіповолемія і гіпопротеїнемія, повільне загоєння ран, їх нагноєння та ін Найчастіше це ускладнення спостерігається в ослаблених хворих похилого віку, в поєднанні з іншими післяопераційними ускладненнями, при перитоніту.
Сприяє прояву евентрації моментами служать метеоризм і здуття кишечника, блювота, кашель, рухове збудження, інші причини, що викликають підвищення внутрішньочеревного тиску.
Виникає евентрація на 6-10-у добу післяопераційного періоду, коли починають прорізатися шви, а регенеративні процеси протікають уповільнено. Тому вважається, що неправильне накладення швів також може зумовити це ускладнення.
Клінічна картина характеризується підвищенням температури, болями в області рани. Вважається раннім симптомом рясне промокання пов'язки на рані внаслідок виходу скупчується в черевній порожнині рідини або гною (при перитоніту). Погіршується загальний стан, наростає інтоксикація, розвиваються перитоніт і кишкова непрохідність з усією характерною для них симптоматикою.
Діагностика не представляє утруднень, за винятком підшкірної евентрації, яка може виявлятися в міру утворення післяопераційних гриж.
Лікування евентрації може бути оперативним і консервативним. У разі виникнення підшкірних евентрації, коли відсутні загальні симптоми і не страждає загальний стан хворих, можливо їх консервативне ведення.
Показані постільний режим і бандаж на живіт до 15-20 днів, регуляція функції кишечника, активні загальнозміцнюючі заходи. Реконструктивні операції на передній черевній стінці виробляються у віддалені терміни (через 3-5 місяців). Можливо консервативне лікування і часткової евентрації, яке полягає у ліквідації гнійно-некротичного процесу в області рани, підготовці її до накладання вторинних швів, профілактичних заходах з попередження прогресування процесу евентрації (постільний режим, бандаж). Вторинні шви накладаються через 6-8 днів.
При неефективності цих заходів та прогресуванні процесу, а також при евентрації III-IV ступеня показано оперативне втручання. Воно здійснюється через 1-2 год після передопераційної підготовки (протишокові і дезінтоксикаційні заходи). Досліджується дефект черевної стінки, знімаються залишилися шви, економно иссекаются краї рани після попереднього занурення петель кишечника в черевну порожнину. Шви накладають через всі шари, відступивши від країв рани на 2-3 см. Можливе застосування П-подібних або матрацних швів. Іноді допускається (при чистих ранах) пошарове ушивання, але з обов'язковим накладенням декількох (3-4) швів через всі шари черевної стінки.

 

КЛАСИФІКАЦІЯ ГРИЖ

            І. По місцю утворення.

Зовнішні грижі:

                  а/ пахвинна

                  б/ стегнова

                  в/ пупкова

                  г/ білої лінії

                  д/ поперекова та ін.

Внутрішні грижі:

                  а/ діафрагмальні

                  б/ кишень очеревини і брижі

ІІ. По клінічній картині:

Вправимі.

Невправимі. Причини навправимості: хронічне травмування грижового вмісту під час вправлення грижі, утворення спайок між грижовим вмістом та грижовим мішком.

Ускладнені:

            а/ защемленням

            б/ флегмоною грижового мішка

В будові зовнішньої грижі розрізняють:

·         Грижові ворота - дефект м’язово – апоневротичного шару.

·         Грижовий мішок /паріетальна очеревина, що прикриває нутрощі/.

·         Грижовий вміст /внутрішні органи/.

 

КЛІНІКА ВПРАВИМОЇ ГРИЖІ.

Еліпсоїдної форми, м’яко – еластичної консистенції пухлина в типовому місці.

Швидка і легка зміна обрисів та обсягу пухлини при натужуванні або зміні положення тіла.

Існування на місці вправленого в черевну порожнину випручуваня дефекту в м’язово – апоневротичному шарі черевної стінки.

Позитивний симптом “кашлевого поштовху”.

ЛІКУВАННЯ.

Виявлені пацієнти беруться на диспансерний облік.

Планова операція – грижосічення (herniotomia) з пластикою грижових воріт.

 

КЛІНІКА НЕВПРАВИМОЇ ГРИЖІ

    Невправимість грижі в значній мірі змінює клінічну картину грижі, її перебіг, самопочуття хворих. 
   Розвиток невправимості грижі супроводжується появою чи посиленням больових відчуттів, погіршення працездатності. Невправимість грижі характеризується неможливістю як пасивного так і активного вправлення грижового вмісту в черевну порожнину. 
   В зв’язку з цим, при пальпації грижі складно визначити розміри дефекту в тканинах передньої черевної стінки. 
   Важливим симптомом, що відрізняє невправиму грижу від защемленої є позитивний симптом кашлевого поштовху. Він, при невправимій грижі, свідчить про вільне розміщення вмісту в грижових воротах, а також про те, що вміст грижі може переміщуватись в гритжових воротах і збільшуватись в об’ємі. Розвиток невправимої грижі нерідко затруднює диференціальну діагностику цього ускладнення з іншими – защемленням, розвитком пухлини в грижі. Вирішальним діагностичним тестом в таких випадках є симптом кашлевого поштовху. 
   Невправимість грижі вимагає хірургічного лікування для попередження більш грізних (гострих) ускладнень.

ЛІКУВАННЯ. Виявлені пацієнти беруться на диспансерний облік.

Планова операція – грижосічення (herniotomia) з пластикою грижових воріт.

 

КЛІНІКА ЗАЩЕМЛЕНОЇ ГРИЖІ.

Раптово виниклий біль в ділянці грижового випручування.

Грижове випручування стає напруженим.

Раптово зникла можливість вправити грижу.

ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА: горизонтальне положення, холод, екстрена госпіталізація.

*Категорично забороняється робити спроби насильницького вправлення защемленої грижі!

ЛІКУВАННЯ хірургічне: виконується екстрена операція /через 2 години після защемлення починається некроз защемленої петлі кишки/. Етапи операції:

Розкриття грижового мішка.

Удержання петлі кишки руками.

Розтин защемлюючого кільця.

Оцінка  життєздатності кишки.

Герніотомія /грижосічення/.

Пластика грижових воріт.

ОЗНАКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ КИШКИ.

·         Нормальний колір /тонка кишка рожева, товста блакитна/.

·         Серозна оболонка блискуча.

·         Є перистальтика.

·         Збережена пульсація судин брижі.

При відсутності хоча б однієї з цих ознак кишка вважається не життєздатною і робиться її резекція у межах здорових тканин.

 

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

 

1.      Д.Ф. Скрипниченко “Хірургія” стор. 438 – 454, 487 – 501.

2.      В.М. Буянов, Ю.А. Нестеренко “Хірургія” стор. 506 – 511, 518 – 524.

3.      “Клиническая хирургия” под редакцией Ю.М. Панцырева.

4. Хірургія за ред. С.Д. Хіміча с. 401-408

 

 

ЗАХВОРЮВАННЯ ШЛУНКУ І ДПК

 

 1.Виразкова хвороба шлунку і 12 – палої кишки: етіопатогенез, клініка, діагностика, лікування.

2.Ускладнення виразкової хвороби: клініка, діагностика, принципи лікування.

3.Поліп шлунку: клініка, діагностика, лікування.

         4.Рак шлунку: клініка, діагностика, лікування.

 

ВИРАЗКОВА ХВОРОБА: хронічне, циклічно протікаюче захворювання з роз’ятренням слизової оболонки шлунку або 12 – палої кишки під час періодів загострення.

ЕТІОПАТОГЕНЕЗ:

·         Розлад нервових і гормональних механізмів регуляції шлункової секреції.

·         Порушення захисного слизового бар’єру.

·         Розлад кровообігу і трофіки стінки шлунку або 12 – палої кишки.

·         Bac. Helicobacter

КЛІНІКА. Біль в епігастрії, пов’язаний з прийомом їжі, сезонність загострень /весна, осінь/, печія, блювота на висоті болю, кислий відриг, біль в епігастрії при пальпації. Секреторна функція при виразці 12 – палої кишки підвищена, безперервна, при виразці шлунку частіше нормальна або знижена.

ДІАГНОСТИКА.

·         Рентгеноскопія шлунку: наявність “ніші”, рубцева деформація шлунку або 12 - палої кишки.

·         Фіброгастроскопія.

ЛІКУВАННЯ – неускладненої виразки в основному консервативне. Показання до хірургічного лікування:

Довге існування виразки.

Безуспішність консервативного лікування.

Шлункова виразка, особливо із зниженою секреторною функцією /передракове захворювання/.

Види операції:

·         Ваготомія.

·         Резекція шлунку.

 

УСКЛАДНЕННЯ ВИРАЗКОВОЇ ХВОРОБИ

 

І. ПЕРФОРАЦІЯ – прорив стінки шлунку, або 12 – палої кишки. Частота 5 – 15%. Виникає у віці 20 – 40 років, у чоловіків в 7 – 8 раз частіше ніж у жінок.

КЛІНІКА – “кинджальний” біль в епігастрії, дошкоподібна напруга м’язів передньої черевної стінки, блідість шкіри, холодний піт, холодні дистальні відділи кінцівок, живіт виключений з акту дихання, пульс – спочатку брадикардія, а потім тахікардія, зниження АТ, позитивний симптом Щоткіна – Блюмберга, відсутність печінкової тупості, притуплення в правій клубовій ділянці /симптом Кервена/. В перебігу захворювання розпізнають: фазу шоку; фазу уявного благополуччя; фазу перитоніту.

ДІАГНОСТИКА:

Оглядова рентгеноскопія черевної порожнини /”серп” повітря під діафрагмою/.

Пневмогастроскопія.

Лапароскопія.

ЛІКУВАННЯ хірургічне: екстрена операція. Види операцій:

Радикальні операції:

а/ вирізання виразки + ваготомія;

б/ ушивання виразки + ваготомія;

в/ резекція шлунку.

Паліативна операція: ушивання перфоративного отвору.

 Проривна виразка

ІІ. ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНА КРОВОТЕЧА. Частота 15 – 20% в 5% загрожує життю пацієнта.

ПРИЧИНИ.

·         Кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу

·         Діафрагмальна грижа.

·         Синдром Мелорі – Вейса – розрив слизової оболонки і підслизового шару нижньої третини стравоходу і кардіального відділу шлунку.

·         Виразкова хвороба шлунку і 12 – палої кишки.

·         Ерозивний гастрит.

·         Рак шлунку.

·         Поліп шлунку.

·         Хвороби крові: хвороба Верльгофа, Шенлейн – Геноха.

КЛІНІКА. Слабкість, пітливість, миготіння “мушок” перед очима, нудота, блювання “кавовою гущиною”, мелена, частий слабкий пульс, низький АТ, часто після акту дефекації пацієнт втрачає свідомість.

ДІАГНОСТИКА.

Аналіз крові: зниження кількості еритроцитів, гемоглобіну, кольорового показника. Визначення ДЦК:

По питомій вазі.

По в’язкості.

По гематокриту.

Фіброгастроскопія.

Рентгеноскопія шлунку.

ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА. Надати пацієнтові горизонтального положення, холод на живіт, гемостатична терапія, швидка та обережна доставка в стаціонар.

ЛІКУВАННЯ.

І. КОНСЕРВАТИВНЕ:

Суворий постільний режим.

Холод на епігастральну ділянку.

Гемостатична терапія.

Поповнення ОЦК.

Методи місцевого впливу:

а/ промивання шлунку холодною водою;

б/ інтрагастральне введення вазопресорів, тромбіну;

в/ раннє годування – дієта Мейленграхта;

г/ ендоскопічна зупинка кровотечі – діатермокоагуляція, введення судиннозвужуючих препаратів в стінку шлунку або ДПК, накладання кліпси на судину;

д/ локальна гіпотермія шлунку 2 – просвітним зондом.

ІІ. ОПЕРАТИВНЕ. Показання:

а/ профузна кровотеча;

б/ безуспішність консервативного лікування, високий ризик повторної кровотечі.

Гематома в шлунку

ВИДИ ОПЕРАЦІЙ.

Гастро- або дуоденотомія, вшивання кровоточивої судини + ваготомія + пілоропластика.

Резекція шлунку.

ІІІ. СТЕНОЗ ВОРОТАРЯ ШЛУНКУ – звуження пілоричного відділу шлунку внаслідок рубцювання виразкового дефекту. Частота 10 – 40%, виникає частіше у осіб з довгим виразковим анамнезом.

КЛАСИФІКАЦІЯ.

І ст. – компенсації.

ІІ ст. – субкомпенсації.

ІІІ ст. – декомпенсації.

КЛІНІКА. Почуття переповнення шлунку, блювання їжею з ознаками загнивання, натще у шлунку велика кількість рідини, “шум плескоту” натще, схуднення хворого, шкіра землистого кольору, зниження тургору.

ДІАГНОСТИКА.

Фіброгастроскопія.

Рентгеноскопія шлунку. Рентгенологічні ознаки:

І ст.  – затримка евакуації барію з шлунку до 12 годин

ІІ ст. – до 24 годин

ІІІ ст. – більше 24 годин

ЛІКУВАННЯ оперативне. При першій та другій стадії – пілоропластика + ваготомія. При стенозі ІІІ ст. – резекція шлунку.

Стеноз воротаря шлунку

IV. ПЕНЕТРАЦІЯ – прорив виразки в сусідні органи /дном виразки є сусідній орган/. Найбільш часто пенетрують виразки задньої стінки 12 - палої кишки, задньої стінки і малої кривизни шлунку. Пенетрація відбувається в підшлункову залозу, печінково – дванадцятипалу зв’язку.

КЛІНІКА. Стійкий постійний біль в епігастрії з іррадіацією в спину.

ДІАГНОСТИКА.

Фіброгастроскопія.

Рентгеноскопія.

ЛІКУВАННЯ – оперативне – резекція шлунку.

 Пенетрація виразки шлунку в підшлункову залозу

V. МАЛІГНІЗАЦІЯ – злоякісне переродження шлункової виразки. Частота 15 – 20%.

ОЗНАКИ МАЛІГНІЗАЦІЇ.

Локалізація виразки на великій кривизні, в кардіальному відділі, тілі шлунку.

Діаметр виразки більше 1,5 см.

Довгий виразковий анамнез.

Низька кислотність.

Зникнення періодичності загострень, постійні тупі болі.

ДІАГНОСТИКА.

Рентгеноскопія шлунку /опосередковані ознаки/.

Фіброгастроскопія з біопсією.

ЛІКУВАННЯ комбіноване: операція /субтотальна резекція, гастректомія/ + хіміотерапія.

 

ПОЛІП ШЛУНКУ – доброякісна пухлина. Складає 5 – 10% усіх пухлин шлунку, зустрічається в 40 – 50 років, у чоловіків в 2 – 4 рази частіше. У 80% локалізується в антральному відділі.

КЛІНІКА. Біль в епігастрії, не зв’язана з прийомом їжі, при роз’ятренні клініка кровотечі, можуть бути ознаки порушення евакуації з шлунку.

           ДІАГНОСТИКА.

Рентгеноскопія шлунку.

Фіброгастроскопія.

ЛІКУВАННЯ хірургічне.

Ендоскопічна поліпектомія.

При поліпозі або малігнізації поліпу – субтотальна резекція або гастректомія.

Ендоскопічна поліпектомія

РАК ШЛУНКУ -  злоякісна епітеліальна пухлина. По захворюваності та смертності займає 1 місце серед інших новоутворень. Найчастіше зустрічається в 40 – 60 р., чоловіки хворіють в 3 рази частіше, ніж жінки.

ПЕРЕДРАКОВІ ЗАХВОРЮВАННЯ.

Хронічний гастрит із зниженою секреторною функцією.

Поліп шлунку.

Хронічна виразка шлунку.

КЛІНІКА. Зниження апетиту, відраза до їжі, почуття важкості в епігастрії, нудота, блювання, постійний біль різної інтенсивності в епігастрії, схуднення, шкіра землистого кольору, зі зниженим тургором. При далеко зайшовшому процесі пальпується пухлина і віддалені метастази. Анемія, висока швидкість осідання еритроцитів при нормальному лейкоцитозі.

ДІАГНОСТИКА.

Рентгеноскопія шлунку.

Фіброгастроскопія з біопсією.

ЛІКУВАННЯ комбіноване: операція + хіміотерапія.

Радикальні операції: субтотальна резекція, гастректомія.

Паліативні операції: гастроентероанастамоз, гастростомія.

 ФЕГДС: Рак шлунку

 

Домашнє завдання

Питання до домашнього завдання

1.При диспансерному огляді Ви виявили пацієнта з м’яко – еластичним утворенням в правій пахвинній ділянці. Утворення безболісне, в черевну порожнину не заправляється. Ваш діагноз і лікувальні рекомендації?

2.На ФАП занесли пацієнта, у якого в ділянці правого підребер’я стирчить ніж. Стан тяжкий, шкірні покриви бліді, акроцианоз, дистальні відділи кінцівок холодні, пульс 118 на хвилину, слабкий. АТ 90/50 мм рт. ст., при перкусії живота виявляється укорочення звуку в пахових ділянках і над лоном. Ваш діагноз? Дії першої долікарської допомоги? План лікування?

3.На ФАП звернувся пацієнт зі скаргами на біль в правій половині живота, нудоту, блювоту. Захворів напередодні ввечері, коли з’явився біль в епігастральній ділянці, нудота, один раз була блювота. Хворий промив шлунок, випив проносне, але біль посилився, під ранок локалізувався в правому боці. При обстежені: язик сухуватий, обкладений білим нашаруванням. Живіт щадиться в акті дихання, м’який, болісний в правій здухвинній ділянці, де визначається напруження м’язів, позитивний симптом подразнення очеревини. Ваш діагноз? Чи були допущені якісь помилки пацієнтом? Дії першої долікарської допомоги? План лікування?

 

Виберіть симптоми, характерні для позначених в таблиці захворювань

 

СИМПТОМИ	З А Х В О Р Ю В А Н Н Я
	Перфоративна виразка	Гастродуоденальна кровотеча	Пілоросте-ноз	Малігніза -ція
“Кинджальний” біль
Втрата свідомості після акту дефекації
Блювання “кавовою” гущиною
Дошкоподібний живіт
Мелена
Відсутність печінко-вої тупості
“Шум плескоту” нат-ще
Постійний біль в епі-гастрії
Відраза до їжі
Схуднення хворого
Блювання їжею з оз – наками загнивання

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Д.Ф. Скрипниченко “Хірургія” стор. 458  - 461, 506 – 508.

В.М. Буянов, Ю.А. Нестеренко “Хірургія” ст. 483 – 488, 522 – 524, 537  - 549.

“Клиническая хирургия” под ред. Ю.М. Панцырева стр.221 – 228, 234 – 238.

Хірургія за ред. С.Д. Хіміча с. 401-413

Ковальов А.І. Загальна хірургія. — М.: МІА, 2009.

Ковальчук Л.Я.Шпитальнахірургія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 1999.

Кузін М.І. Хірургічніхвороби. — М.: Медицина, 2005.

Лук’яненко Т.В., Пенделя А.А.Здоровісууглоби і судини. — Харків: Медицина, 2009.

Черенько Н.П., Ваврик Ж.М.Загальнахірургія. — К.: Здоров’я, 2000.

Шідловський В.О., Полянський І.Ю.Факультетськахірургія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2005.

 

Касевич Н.М. Медсестринськаетика і деонтологія: підручник. —

 К.: Медицина, 2010. — 200 с.

Касевич Н.М., Шаповал К.І.Охоронапраці та безпекажиттєдіяльностімедичних

працівників: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 248 с.

Кіт О.М., Ковальчук О.Л.Хірургія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2004.

Навчальнийпосібник з хірургії в модулях: навч. посіб. / За ред. Л.М. Ковальчука. — К.:

Медицина, 2011. — 480 с.

Роздольський І.В.Невідкладністани в хірургії: підручник. — К.: Медицина, 2009. — 144 с.

Тарасюк В.С., Кучанська Г.Б.Охоронапраці в лікувально-профілактичних закладах.    Безпека життєдіяльності: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 488 с.

Хіміч С.Д.Хірургія. — К.: Здоров’я, 2004.

Хірургія (факультетська): підручник / Кол. авторів; За ред. М.П. Захараша. —

 К.: Медицина, 2006. — 656 с.

Хірургія: підручник / За ред. П.Г. Кондратенка. — К.: Медицина, 2009. — 968 с.

Хірургія: підручник / О.Ю. Усенко, Г.Б. Білоус, Г.Й. Путинцева. —

К.: Медицина, 2010. — 400 с.

Чапкий Л.П., Ткаченко Р.О. Анестезіологія, реаніматологія та інтенсивна терапія. —

 К.: Вища школа, 2004.

Шегедин М.Б., Шустакевич С.Ф. Медсестринство в хірургії: навч. посіб. — К.: Медицина, 2008. — 120 с.

Додаткова:

Єфіменко Н.А., Розанов В.Е. Військово-польова хірургія. — СПб: Медицина, 2003.

Ковальов А.І. Загальна хірургія. — М.: МІА, 2009.

Ковальчук Л.Я.Шпитальнахірургія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 1999.

Кузін М.І. Хірургічніхвороби. — М.: Медицина, 2005.

Лук’яненко Т.В., Пенделя А.А.Здоровісууглоби і судини. — Харків: Медицина, 2009.

Черенько Н.П., Ваврик Ж.М.Загальнахірургія. — К.: Здоров’я, 2000.

Шідловський В.О., Полянський І.Ю.Факультетськахірургія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2005.

 

  Інформаційні ресурси

 

 

1.              www.lvrach.ru

2.              www.surgurcaine.com.ua

3.              www.vitapol.com.ua

4.              www.idoctorus.com

5.              www.emergeney.health-ua.com

6.              www.medicinform.net

 

 

ДИВІТЬСЯ НИЖЧЕ!!!

УШКОДЖЕННЯ І ЗАХВОРЮВАННЯ ЖИВОТА ТА ОРГАНІВ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ

АЛГОРИТМ Надання першої допомоги пацієнтові з синдромом “гострого” живота

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

АЛГОРИТМ
 Надання першої допомоги пацієнтові з гострим апендицитом

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

АЛГОРИТМ
 Надання допомоги пацієнтові з защемленою грижею на госпітальному етапі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

АЛГОРИТМ
 Надання допомоги пацієнтам з перфоративною виразкою на госпітальному етапі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

АЛГОРИТМ
 Надання допомоги пацієнтам з гастродуоденальною кровотечею на госпітальному етапі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПІДГОТОВКА ПАЦІЄНТА ДО РЕНГЕНОЛОГІЧНОГО
ОБСТЕЖЕННЯ ШЛУНКУ

 

Значення рентгенологічного обстеження шлунку.

Рентгенологічне обстеження шлунку дає змогу визначити його форму, величину і рухомість, виявити виразки та інші патологічні утворення. Метою підготовки є звільнення шлунку від вмісту і газів.

 

Послідовність дій.

1. Поясніть пацієнтові особливості дієти протягом 2-3 днів до обстеження: з харчового раціону хворий повинен вилучити чорний хліб, молоко, бобові, овочі, фрукти, тобто ті продукти, які спричиняють метеоризм і дають велику кількість шлаків.
2. Вранці в день обстеження забороняється палити, приймати ліки і рідину.
3. Проінформуйте пацієнта, що обстеження проводиться натще, а останній прийом легкої вечері повинен бути не пізніше 21 год.
4. Ввечері і вранці за 2 години до обстеження поставте пацієнтові очисну клізму.
5. При деяких захворюваннях шлунку і 12-палої кишки рентгенологічному обстеженню заважають накопичена в них рідина і слиз. В такому випадку за призначенням лікаря відкачайте у пацієнта шлунковий вміст через зонд при необхідності промийте шлунок. Промивну рідину покажіть лікарю або рентгенологу.
6. Іноді за вказівкою рентгенолога пацієнтові підшкірно вводять 0,1% розчин атропіну сульфату 0,5-1мл для усунення спазмів і збільшення перистальтики шлунку.
7. В рентгенкабінеті пацієнт приймає всередину сульфат барію, розведений теплою прокип’яченою водою.

8.                 Пацієнтам з повільною евакуацією (стеноз, атонія) призначають повторне обстеження на 2-й і 3-й день для визначення добового залишку контрастної маси в шлункові. В такому випадку важливо точно дотримуватись терміну повторного огляду.

 

 

 

 

 

 

 

ГАСТОРОДУОДЕНОСКОПІЯ

Особливості конструкції сучасних ендоскопів.

Сучасні ендоскопи створені на базі волоконної оптики. Гнучкість і висока дозволяюча здатність ендоскопів зробили ендоскопічні методи безпечними і ефективними дослідженнями, забезпечивши їм широке клінічне використання.

Конструкція фіброскопу включає каркасну дистальну голівку, гнучку середню    частину, проксимально розміщений блок керування та окуляр, гнучкий шнур-світловод для передачі світла від джерела до фіброскопа.

Відмінною рисою сучасних віброскопів є можливість фотографувати з отриманням високоякісних ілюстрацій за допомогою як фотоапаратів, так і кінокамер.

 

Діагностичне та лікувальне значення гастородуоденоскопії.

Гастородуоденоскопія          – це ендоскопічне дослідження стравохода, шлунка та 12-палої кишки.

Гастродуоденоскопія дозволяє діагностувати джерела гострих гастродуоденальних кровотеч, уточнювати діагноз виразкової хвороби чи новоутворення шлунка, а також брати шматочки слизової оболонки для гістологічного дослідження.

За допомогою ендоскопів видаляють поліпи, коагулюють кровоточиві судини, вводять лікарські препарати.

Протипоказана гастродуоденоскопія при тяжкій серцево-легеневій недостатності, гіпертонічній хворобі ІІІ стадії, аневризмі аорти, гемофілії, гострих респіраторних інфекціях.

 

 

Загальна підготовка і знеболювання пацієнта.

1.       Заздалегідь проведіть психологічну підготовку пацієнта до процедури. Він повинен зрозуміти характер відчуттів, які мають бути під час дослідження.

2.       Попередьте пацієнта, щоб він напередодні прийняв легку вечерю о 18 год. І прийшов в ендоскопічний кабінет натще. В день обстеження хворий не повинен палити, пити, приймати ліки.

3.       На дослідження пацієнт повинен принести рушник, який підстелять під голову, а потім використовують для протирання обличчя хворого і гастроскопа в момент його видалення.

4.       Попередьте пацієнта, що під час процедури він не зможе розмовляти, ковтати слину.

5.       За призначенням лікаря при необхідності за 15-20 хвилин до дослідження проведіть премедикацію: 0,5мл 0,1% розчину атропіну сульфату введіть підшкірно, 2 мл 50% розчину анальгіну введіть внутрішньом’язово. Доцільність попереднього введення знеболюючих засобів, вид і дози лікар вирішує індивідуально.

6.       Безпосередньо перед процедурою запропонуйте пацієнтові при наявності вийняти зубні протези.

7.       Здійсніть анестезію слизової оболонки ротоглотки 2% розчином тримекаіну шляхом зрошення.

Положіть пацієнта на лівий бік із витягнутою лівою ногою, праву ногу зігніть у колінному та кульшовому суглобах. Під голову підкладіть валик. Запропонуйте пацієнтові руки зафіксувати таким чином, щоб вони не заважали лікарю виконувати дослідження. Пацієнт повинен спокійно лежати, рівномірно дихати, не ковтати слину і не розмовляти.

 

            Допомога медичної сестри при проведенні гастродуоденоскопії

Обов’язки багатогранні:

1. Слідкує за загальним станом пацієнта, оцінює колір шкірних покривів, частоту пульсу, правильність положення хворого на столі.
2. Бере участь у проведенні дослідження:
• фіксує голову пацієнта в такому положенні, щоб глотка та стравохід утворювали пряму лінію;
• слідкує за положенням ротоблокатора (загубника);
• пальпує живіт для виведення в поле зору і зручну позицію відповідних відділів шлунку;
• допомагає лікарю вводити ендоскоп і проводити його в шлунок, та в 12-палу кишку;
• переміщує відповідно команди лікаря ендоскоп вверх вниз за його гнучку частину;
• фіксує ендоскоп у необхідній позиції.
3. Крім цього, медична сестра бере участь у проведенні біопсії, видаленні новоутворень, виконанні лікувальних втручань. У таких випадках вона безпосередньо маніпулює різноманітними інструментами і приладдям.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ! Після гастродуоденоскопії пацієнт 1-2 години не повинен приймати рідину, а якщо проводилась біопсія, то протягом 24 годин не може приймати гарячу їжу.

 

 

 

 

 

 

 

ГІСТАМІНО-ІНСУЛІНОВА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ШЛУНКОВОГО ВМІСТУ

(використовують у хірургічних відділеннях для визначення виду оперативного втручання при виразковій хворобі шлунка)

1. Відсмокчіть у хворого шлунковий вміст натще.
2. Через 15 хв. відсмокчіть другу порцію шлункового вмісту.
3. Через 15 хв. відсмокчіть третю порцію шлункового вмісту. Підшкірно введіть 1% розчин димедролу 1 мл.
4. Через 15 хв. відсмокчіть четверту порцію шлункового вмісту. Підшкірно введіть гістамін із розрахунку 0,08 мл на 10 кг маси тіла хворого.
5. Протягом години через кожні 15 хв. відсмокчіть 4 порції шлункового вмісту (5,6,7,8 порції). Після 8 порції введіть підшкірно інсулін із розрахунку 2 ОД на 10 кг маси тіла хворого.
6. Протягом години відсмокчіть 4 порції шлункового вмісту (9,10,11,12 порції).
7. В лабораторію доставте всі 12 порцій.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!!!

8.При дослідженні шлункової секреції з використанням інсуліну в окремих випадках може спостерігатись гіпоглікемія. У хворого з’являється відчуття голоду, неспокій, загальна слабкість, пітливість. В такому разі дослідження припиняють, хворому дають випити півсклянки солодкого чаю, або внутрішньовенно вводять 40% розчин глюкози 20 мл. Поява незначної кількості крові в шлунковому вмісті в вигляді прожилок може бути пов’язана з пошкодженням мілких судин слизової оболонки шлунка. При появі значної кількості крові відсмоктування шлункового соку припиняють. Зонд обережно витягніть, хворого покладіть; на епігастральну ділянку використайте міхур з льодом і негайно викличте лікаря. Особливий підхід проявляйте при дослідженні шлункового вмісту у людей похилого віку. При наявності видаліть у них зубні протези, обережно вводьте зонд у стравохід, тому що він може бути деформований за рахунок змінено дуги аорти. Необережність при введенні зонда може призвести до перфорації, поранення слизової оболонки, кровотечі.

АЛГОРИТМ
 Надання кваліфікованої допомоги пацієнтам
з гострим холециститом.

 

 

 

 

 

 

 

 

АЛГОРИТМ
  Надання допомоги пацієнтам з
гострим панкреатитом на госпітальному етапі

 

ПІДГОТОВКА ПАЦІЄНТА ДО ХОЛЕЦИСТОГРАФІЇ І ХОЛАНГІОГРАФІЇ

Показання:           жовчно-кам’яна хвороба, атонія жовчного міхура, дискинезія жовчних протоків.

Протипоказання: нестерпність препаратів йоду, декомпесовані вади серця, виражений атеросклероз, гіпертонічна хвороба ІІІ стадії, цукровий діабет (тяжка форма), цироз печінки.

Йодовмісні препарати, які використовуються для пероральної холецисто- і холангіографії: йопагност, холевід, білітраст.

Препарати, які використовуються для внутрішньовенної холецисто- і холангіографії: 20% розчин білігносту або біліграфіну в ампулах.

 

Підготовка пацієнта до пероральної холецисто- і холангіографії.

1. На протязі двох днів перед обстеженням із харчового раціону хворих виключіть овочі, бобові, молоко.
2. Збільшіть денну норму цукру до 100 г.
3. Напередодні:

–        о 9 год. пацієнт з’їдає 100 г сиру;

–        о 12 год. – 20 г вершкового масла або 100 г сметани, 50 г білого хліба і запиває 100 мл теплої перекип’яченої води;

–        о 17 год. – 2 сирих жовтки курячих яєць;

–        о 19 год. – промийте кишечник пацієнта за допомогою очисних клізм до “чистої” води.

4. Після дії очисних клізм пацієнт приймає холевід або йопагност (12 табл. по 0,5г на протязі години, тобто через кожні 10 хвилин по 2 табл.) і запиває їх солодким чаєм з дрібкою двовуглекислої соди, розчином глюкози або мінеральною водою без газу.
5. Після прийняття контрастної речовини пацієнтові слід полежати на правому боці протягом 1-2 години.
6. Вранці пацієнт іде натще в рентгенкабінет, взявши з собою 2 сирих курячих яйця.
7. Хворому роблять знімок жовчного міхура, потім він приймає 2 сирих жовтки.
8. Через 15-45 хвилин роблять серію знімків, на яких просліджують заповнення контрастною речовиною жовчних протоків.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!!!

Для очищення кишечника не призначають сольові проносні, тому що вони діють жовчогінно і сповільнюють всмоктування контрастних речовин.

 

 

 

 

Підготовка пацієнта до внутрішньовенної холецистографії.

1. Хворий протягом двох днів дотримується безшлакової дієти.
2. Перед обстеженням за 1-2 дні зробіть пробу на індивідуальну чутливість організму пацієнта до йодовмісного препарату. З цією метою введіть внутрішньовенно 1 мл препарату із тест-ампули. Якщо після проби не спостерігається ознак йодизму (кашель, нежить, сльозоточивість, підвищення температури, висипання), то можна не побоюватись реакції. В разі появи ознак нестерпності препарату негайно проінформуйте лікаря.
3. Напередодні ввечері і вранці здійсніть пацієнтові очищення кишечника за допомогою очисних клізм до “чистої” води. Вранці останню клізму зробіть не пізніше 2 годин до обстеження.
4. При відсутності алергії безпосередньо перед обстеженням внутрішньовенно в рентгенкабінеті введіть 40 мл підігрітої на водяній бані контрастної речовини (20% розчин білігносту або біліграфіну). Через 10-15 хв. після введення на рентгенограмі видно жовчні протоки, а через 40-45 хв. заповнюється жовчний міхур.

Якщо тест-ампули відсутні, то за призначенням лікаря розкривають 10 або 20 мл ампулу розчину білігносту чи біліграфіну, набирають із неї 1 мл препарату і пробу роблять за 3-4 години до обстеження. При відсутності алергії безпосередньо перед рентгенологічним обстеженням вводять 40 мл контрастної речовини внутрішньовенно повільно.

Якщо в минулому у обстежуваного спостерігались алергічні реакції, то на протязі декількох днів до пробного введення препарату за призначенням лікаря хворому дають антигістамінні препарати (димедрол, супрастін, піпольфен).

 

Надання невідкладної допомоги при алергічній реакції на йодовмісні препарати

При появі ознак підвищеної чутливості до препарату (слабкість, нудота, блювота, висипання, шкірний свербіж, набряки) негайно викличте лікаря і за його призначенням хворому введіть:

внутрішньом’язово  1% розчин димедролу – 1 мл;

0,1% розчин адреналіну гідрохлориду – 0,5 мл

преднізолон або гідрокортизон – 1 мл.

внутрішньовенно повільно:           30% розчин натрію тіосульфату – 10 мл;

                                               10% розчин кальцію хлориду – 10 мл.

АЛГОРИТМ
 Надання допомоги пацієнтові з гострою кишковою непрохідністю на госпітальному етапі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

АЛГОРИТМ
 Надання кваліфікаційної допомоги пацієнтові з перитонітом

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАСТОСУВАННЯ СИФОННОЇ КЛІЗМИ

Механізм дії сифонної клізми: сифонний метод промивання кишечника заснований на використанні принципу сполучених судин. Однією з них є кишечник, а другою – лійка на зовнішньому кінці гумової трубки. Сифонна клізма не тільки механічно вимиває кал, вона справляє подразнюючу дію на стінку кишечника, збуджуючи перистальтику.

Показання для застосування сифонної клізми:

1. Відсутність ефекту від очисної і послаблюючих клізм.
2. Непрохідність товстого кишечника.
3. Тяжкі отруєння та інтоксикації.

 

Послідовність дій при виконанні процедур

Положення і підготовка хворого:

1. Врахуйте, що сифонна клізма – це тяжка процедура для ослабленого пацієнта. Тому потурбуйтесь, щоб голова пацієнта лежала на подушці, верхню частину тіла пацієнта прикрийте ковдрою, при необхідності обкладіть його грілками і слідкуйте, щоб у ході виконання процедури він не промок.
2. Пацієнта положіть на край кушетки на лівий бік із зігнутими в колінах і підведеними до живота ногами або на спину.
3. Під таз підстеліть клейонку.
4. Біля кушетки поставте таз або відро для зливання промивних вод, відро з водою – 10-12л кімнатної температури, перекип’яченої та кухоль.

 

Введення гумового зонда в пряму кишку:

1. Одягніть фартух із пластикату і гумові рукавички.
2. Сліпий кінець гумового зонда змажте вазеліном і введіть зонд у пряму кишку на глибині 20-30 см.

Прослідкуйте, щоб зонд не звернувся в ампулі прямої кишки, контролюючи положення зонда при необхідності пальцем.

3. Приєднайте перехідник, гумову трубку і лійку.

 

Методика промивання кишечнику

1. Тримаючи лійку на рівні тіла пацієнта в нахиленому положенні, поступово наповніть її рідиною.
2. Підніміть лійку над пацієнтом на висоту 1-1,5м. При цьому вода переходить із системи в кишку.
3. Як тільки рівень води досягне звуженої частини лійки, останню опускають над тазом, не перевертаючи її до тих пір, поки вода з кишечнику не заповнить лійку. При такому положенні добре видні пухирці газу і шматочки калу.
4. Вміст лійки злийте в таз і повторно наповніть лійку водою. Дія сифонної клізми спочатку проявляється помутнінням, каловим забарвленням води, постуванням в лійку газів, потім шматочків калу, що свідчить про ефективність клізми.
5. Процедуру повторюйте до тих пір, поки з кишечнику не припиниться відходження газів і калу.
6. Закінчуючи процедуру сифонної клізми, ще раз промийте кишечник, від’єднайте скляний перехідник, гумову трубку і лійку, гумовий зонд залиште в кишечнику на 15-20 хвилин, опустіть кінець зонда в таз, щоб стекли залишки рідини з кишечнику і вийшли гази.
7. Поступово витягніть гумовий зонд з кишечнику.
8. Здійсніть туалет шкіри навколо анального отвору і промежини.
9. Перевезіть пацієнта в палату, перекладіть його в ліжко і тепло закутайте, при необхідності зігрійте за допомогою грілок.

 

Дезинфекція приладдя для сифонної клізми:

Після процедури всі складові частини приладдя для сифонної клізми дезінфікують занурюванням у 5% хлорний розчин на 60 хв.

 

ПІДГОТОВКА ПАЦІЄНТА ДО ІРІГОСКОПІЇ

1. Протягом трьох днів до обстеження пацієнтові призначають безшлакову дієту і обмежують вживання вуглеводів. Виключають із харчового раціону чорний хліб, картоплю, капусту, яблука, виноград, бобові, молоко. Пацієнт приймає рідку їжу, яка легко засвоюється, дає найменшу кількість шлаків і не подразнює кишечник.
2. Для зменшення метеоризму пацієнт приймає по 2 таб. карболену 3 рази в день або склянку теплого відвару ромашки (1 ст. л. сухої ромашки заварюють склянкою окропу і настоюють протягом 30 хв.).
3. Напередодні перед обідом дайте пацієнтові прийняти всередину 30-50г рицинової олії.
4. Останній прийом їжі о 18 год.
5. На ніч товстий кишечник промийте за допомогою очисних клізм до “чистої” води. Клізми робіть із проміжком часу в 30-40 хвилин.
6. Вранці за 3 год. до обстеження дайте пацієнтові легкий сніданок, щоб викликати рефлекторне переміщення вмісту з тонкого кишечнику в товстий.
7. Через 15-20 хв. після сніданку зробіть очисну клізму, через півгодини – другу.
8. За 30-40 хв. до обстеження введіть пацієнтові газовивідну трубку, яку видаліть перед тим, як хворий направиться в рентгенкабінет.
9. У рентгенкабінеті за допомогою клізм вводять барієву суміш (1л води, 200г барію сульфату, 10г таніну) і проводять дослідження.

 

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!!!

Для очищення кишечника сольові проносні не призначають, тому що вони подразнюють слизову оболонку кишечника і сприяють розвиткові метеоризму.

 

ПІДГОТОВКА ПАЦІЄНТА ДО КОЛОНОСКОПІЇ

Метод колоноскопії дозволяє виявити патологічні зміни слизової оболонки товстої кишки, набряк, гіперемію, крововиливи, ерозії, виразки, поліпи, початкові форми раку.

Крім того, метод колоноскопії дозволяє вести динамічне спостереження за доброякісними пухлинами.

Показана колоноскопія при хронічних захворюваннях товстої кишки, при підозрі на поліпи, рак, кишкових кровотечах неясної етіології, розходженні результатів клінічного діагнозу і рентгенологічних обстеженнях товстого кишечника.

Протипоказаннями для колоноскопії є: хронічна декомпенсована серцево-судинна недостатність, інфаркт міокарда, гострий тромбоз мозкових судин, коматозний стан, шок, гострі захворювання органів черевної порожнини з явищами перитоніту, гемофілія.

Дослідження краще проводити після ірігоскопії, яка дозволяє уточнити анатомо-топографічні особливості товстої кишки.

1. За 3-4 дні призначають пацієнтові безшлакову дієту.
2. Напередодні після обіду (о 15 год.) пацієнт випиває 50г рицинової або маслинової олії (проносне). При запорах проносне призначають 2 рази в день.
3. Увечері напередодні дослідження та зранку пацієнтові ставлять очисні клізми до “чистої” води. Останню клізму вранці ставлять за 2 год. до проведення дослідження і на 30 хв. вставляють газовивідну трубку.
4. Процедуру проводять натще.
5. За 30 хв. до дослідження проводять премедикацію – вводять 1 мл 0,1% атропіну сульфату або 0,2% платіфіліну гідротартрату 1 мл, і 2 мл 50% анальгіну або 1 мл 1% промедолу. Колоноскопії повинні передувати пальцеве обстеження прямої кишки і огляд заднього проходу на виявлення тріщин, геморою.
6. Положення пацієнта на лівому боці з підведеними до живота ногами. Після подолання ректосигмоідального відділу товстого кишечника пацієнт повертається на спину і в такому положенні лікар-ендоскопіст проводить колоноскопію.

 

 

 

ПУНКЦІЯ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ (ЛАПАРОЦЕНТЕЗ)

Мета лапароцентезу:               пункцію черевної порожнини здійснюють для отримання асцитичної рідини, з метою діагностики, з лікувальною метою.

 

Можливі ускладнення

1. Кровотеча в черевну порожнину внаслідок ушкодження судин брижі.
2. Ушкодження органів черевної порожнини.
3. Флегмона черевної стінки при порушенні правил асептики.
4. Підшкірна емфізема.
5. Виділення рідини через пункційний отвір.
6. Судинний колапс.

 

Підготовка пацієнта:

1. За 2-3 години до пункції зробіть пацієнтові очисну клізму.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!!! При синдромі “гострого живота” робити клізму заборонено.

2. Безпосередньо перед пункцією пацієнт повинен спорожнити сечовий міхур.
3. За призначенням лікаря за 15-20 хв. до пункції підшкірно введіть пацієнтові 1 мл 2% розчину промедолу і 0,5 мл 0,1% розчину атропіну сульфату.
4. Посадіть пацієнта в крісло або на стілець так, щоб він спирався на його спинку.
5. На коліна покладіть клейону, а між ніг поставте таз або відро для асцитичної рідини.
6. При важкому стані пацієнта за призначенням лікаря покладіть його на правий бік.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!!! Пункцію слід здійснювати в перев’язочній або в операційній з дотриманням усіх правил асептики.

 

Методика виконання лапароцентезу і допомога лікареві

1. Лікар знезаражує руки так, як для операції.
2. Шкіру передньої черевної стінки обробленої йодонатом або 0,5% спиртовим розчином хлоргексидину біглюконату, потім висушує сухою стерильною серветкою.
3. Передню черевну стінку пошарово знеболює за допомогою 0,25-0,5% розчину новокаїну. Повторно знезаражує шкіру.
4. У місці пункції розрізає шкіру довжиною 0,5-1 см (по середній лінії між пупком та лобком або по краю лівого прямого м’язу живота) за допомогою скальпеля.
5. Троакаром разом із стилетом проколює передню черевну стінку.
6. Видаляє із троакара стилет і через трубку витікає цівкою асцитична рідина.
7. При необхідності набирає у стерильну пробірку декілька мілілітрів рідини для біохімічного дослідження.
8. Потім до троакара прикріплює гумову трубку, кінець якої опускає в таз і повільно (1 л протягом 5 хв.) з перервами випускає рідину для запобігання розвитку колапса. Для цього на гумову трубку періодично накладає затискач.
9. Для максимального видалення асцитичної рідини живіт здавіть простирадлом, складеним по діагоналі, обведеним навколо живота і зв’яжіть за спинкою крісла.
10. Після відходження рідини лікар видаляє троакар, на місце пункції накладає шви, потім – асептичну пов’язку.
11. Пацієнта транспортуйте в палату на каталці.
12. На живіт покладіть міхур з льодом.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!!!

Спостерігайте уважно за станом пацієнта після лапароцентезу. Пацієнт повинен дотримуватись суворого постільного режиму. За призначенням лікаря здійснюйте контроль артеріального тиску, спостерігайте за шкірними покривами і слизовими оболонками, за загальним станом пацієнта, за станом пов’язки.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА.

 Базова:

Касевич Н.М. Медсестринськаетика і деонтологія: підручник. —

 К.: Медицина, 2010. — 200 с.

Касевич Н.М., Шаповал К.І.Охоронапраці та безпекажиттєдіяльностімедичних

працівників: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 248 с.

Кіт О.М., Ковальчук О.Л.Хірургія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2004.

Навчальнийпосібник з хірургії в модулях: навч. посіб. / За ред. Л.М. Ковальчука. — К.:

Медицина, 2011. — 480 с.

Роздольський І.В.Невідкладністани в хірургії: підручник. — К.: Медицина, 2009. — 144 с.

Тарасюк В.С., Кучанська Г.Б.Охоронапраці в лікувально-профілактичних закладах.    Безпека життєдіяльності: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 488 с.

Хіміч С.Д.Хірургія. — К.: Здоров’я, 2004.

Хірургія (факультетська): підручник / Кол. авторів; За ред. М.П. Захараша. —

 К.: Медицина, 2006. — 656 с.

Хірургія: підручник / За ред. П.Г. Кондратенка. — К.: Медицина, 2009. — 968 с.

Хірургія: підручник / О.Ю. Усенко, Г.Б. Білоус, Г.Й. Путинцева. —

К.: Медицина, 2010. — 400 с.

Чапкий Л.П., Ткаченко Р.О. Анестезіологія, реаніматологія та інтенсивна терапія. —

 К.: Вища школа, 2004.

Шегедин М.Б., Шустакевич С.Ф. Медсестринство в хірургії: навч. посіб. — К.: Медицина, 2008. — 120 с.

Додаткова:

Єфіменко Н.А., Розанов В.Е. Військово-польова хірургія. — СПб: Медицина, 2003.

Ковальов А.І. Загальна хірургія. — М.: МІА, 2009.

Ковальчук Л.Я.Шпитальнахірургія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 1999.

Кузін М.І. Хірургічніхвороби. — М.: Медицина, 2005.

Лук’яненко Т.В., Пенделя А.А.Здоровісууглоби і судини. — Харків: Медицина, 2009.

Черенько Н.П., Ваврик Ж.М.Загальнахірургія. — К.: Здоров’я, 2000.

Шідловський В.О., Полянський І.Ю.Факультетськахірургія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2005.

 

 Інформаційні ресурси

 

 

7.              www.lvrach.ru

8.              www.surgurcaine.com.ua

9.              www.vitapol.com.ua

10.       www.idoctorus.com

11.       www.emergeney.health-ua.com

12.       www.medicinform.net

 

 

Свої роботи висилати на ел. пошту   gladkiy.aleksandr55@gmail.com 

Термін 1 доба. Доба затримки – ( мінус) 1 бал.

З повагою ваш О.А.