Група 4 А с/с. Практичне заняття № 5 Викладач Гладкий О.А. Предмет "М/С в хірургії" Дата 21 жовтня 2020р.

 

Лисичанський медичний фаховий коледж

 

Група 4 А с/с.  Практичне заняття № 5

Викладач  Гладкий О.А.

 Предмет "М/С в хірургії"

Дата  21  жовтня  2020р.

 

Тема: Туберкульоз. Актіномікоз. Догляд за хворими.

Поняття про специфічну інфекцію.

 Особливості захворювань, які потребують хірургічного лікування.

 Сибірка: причини, форми, клінічні ознаки, обов’язковість консервативної терапії.

Дифтерія ран: особливості перебігу ранового процесу, специфічна терапія, застосування антибіотиків та антисептиків.

 Протиепідемічні заходи й особливості догляду за хворими.

 Тактика медичної сестри під час виявлення таких хворих.

Особливості надання допомоги хворим з укушеними ранами.

Туберкульоз, який потребує хірургічного лікування, його форми.

 Туберкульоз лімфатичних вузлів: ознаки та лікування.

Кістково-суглобовий туберкульоз: місцеві та загальні симптоми, діагностика, хіміотерапія, санаторно-ортопедичне, оперативне лікування та реабілітація хворих.

Актиномікоз: клінічна картина, діагностика і лікування.

 Хірургічна проблема СНІДу.

Участь у проведенні активного хірургічного втручання в разі гнійних захворювань.

Взяття посіву з ран для визначення мікрофлори, чутливості до антибіотиків.

Перев’язування хворих, допомога під час операцій, розтинів абсцесів, некротомії.

З’ясування клінічних ознак у разі гострих специфічних інфекційних захворювань за медичними картками стаціонарних хворих.

 Профілактичні заходи і застосування специфічних сироваток.

Хірургічне оброблення укушених ран.

 Демонстрація й аналіз рентгенограм з ураженням кісток і суглобів хворих на хірургічний туберкульоз.

 Особливості догляду за хворими.

Практичні навички:

¾     догляд за хворими;

¾     взяття матеріалу з ран для бактеріологічного дослідження;

¾     проведення проби на чутливість до антибіотиків;

¾     перев’язування хворих;

¾     участь в операціях;

¾     підготовка наборів для розтину гнояків;

¾     хірургічне оброблення ран;

¾     застосування специфічних сироваток;

¾     активно-пасивна профілактика правця;

¾     перша допомога хворим з укушеними ранами.

 

 

ПРОТИЕПІДЕМІЧНИЙ РЕЖИМ У ВІДДІЛЕННІ,
ДЕ ЗНАХОДИТЬСЯ ПАЦІЄНТ З ОСОБЛИВО НЕБЕЗПЕЧНОЮ ІНФЕКЦІЄЮ
(газова гангрена, правець, сибірка, дифтерія ран)

1.     Пацієнт ізолюється в окрему, краще боксовану палату.

2.     При вході в палату медперсонал переодягається в окремі халат, шапочку, маску, бахили, які знаходяться перед боксом.

3.     При проведенні перев’язок, які проводяться в останню чергу на місці, медперсонал одягає гумові рукавички, маску, бахили та клейончастий фартух, який потім протирається ганчіркою, змоченою 6% розчином перекису водню з 0,5% пральним миючим засобом. Зняту пов’язку кладуть в контейнер, а потім спалюють. Використані інструменти занурюють на 2 год. в 6% розчин перекису водню з 0,5% пральним миючим засобом, а потім стерилізують повітряним методом, окремо від інших інструментів.

4.     Палату прибирають 2-3 рази на день 6% розчином перекису водню з 0,5% пральним миючим засобом, те ж саме роблять після виписки хворого. Його постільна білизна, шини, проходять через дезкамеру по режиму для спорових форм бактерій. Посуд кип’ятять 2 год. в 2% розчині кальцинованої соди.

5.     Повітря в палаті кварцується 2 рази на день по 30 хвилин.

 

*Нормативні акти:

Наказ МОЗ України №181 від 04.04.08

Наказ МОЗ СРСР №288 від23.03.1976

СПЕЦИФІЧНА ІНФЕКЦІЯ

 

1.      Поняття про гостру специфічну інфекцію. Сибірка: етіологія, патогенез, клініка, лікування, профілактика.

2.      Дифтерія ран: збудник, клініка, лікування.

3.      Сказ: епідеміологія, етіологія, патогенез, клініка, лікування, профілактика.

4.      Поняття про хронічну специфічну інфекцію. Хірургічний туберкульоз: етіологія, патогенез, клінічні ознаки, принципи лікування.

5.      Актиномікоз: збудник, клініка, діагностика, лікування.

 

 

До гострої специфічної інфекції відносяться захворювання, що викликаються специфічними м/організмами і мають чітко окреслений механізм розвитку і клінічні ознаки. До них відносяться – правець, газова гангрена, сибірка, дифтерія, сказ.

 

СИБІРКА:

-         викликається дуже стійкою паличкою – спороносною бацилою – Bac.anthracis.

Зараження людини відбувається від хворих тварин, їх шкури, хутра. Інкубація – 2 – 7 днів. Виділяють шкірну, кишкову та легеневі форми сибірки. В хірургічній практиці найчастіше зустрічається шкірна форма, яка розвивається у вигляді карбункула.

КЛІНІКА: на шкірі з’являється невеликий сверблячий горбок з геморагічною пустулою на верхівці. Різко виражений набряк тканин. Після прориву пустули ранка прикривається струпом, чорного кольору, оточеним розеткою мілких пухирців з серозно – геморагічним вмістом. Характерні також безболісність ураження та наявність паличок сибірки у вмісті пухирців та в посіві з рани. Загальні явища незначні. Характерна відсутність гнійних виділень та відомість про контакт хворого з тваринами або тваринною сировиною.

ЛІКУВАННЯ: антибіотики, сульфаніламідні препарати протягом 5 – 7 днів. Протисибірковий гама – глобулін 40 – 50 мл в/м одноразово! Накладання пов’язок не рекомендується! Сурова ізоляція пацієнта! Ніяких оперативних втручань! Операція – груба помилка!

ЕКСТРЕНА ПРОФІЛАКТИКА: проводиться особам, що мали прямий контакт з матеріалом, який містить паличку сибірки або спори.

Антибіотики тетрациклінового ряду – по 1,0 2 р. на день на протязі 5 днів. Протисибірковий гама – глобулін в/м 20 – 25 мл. Медичний нагляд на протязі 8 днів. Починати профілактику не пізніше 5 доби після контакту!

Сибірковий карбункул

ДИФТЕРІЯ РАН:

розвивається при попаданні в рану палички дифтерії Леффлера.

КЛІНІКА: утворення на поверхні рани сірих або жовтуватих плівок, які важко знімаються. Навкруги рани, набряк тканин та гіперемія шкіри. Перебіг повільний, в’ялий. Уточнює діагноз бактеріологічне дослідження рани. Загальний стан пацієнта погіршується, підвищується температура, з’являються явища інтоксикації.

ЛІКУВАННЯ: ізоляція пацієнта. В/м дробно по Безредко вводять антитоксичну протидифтерійну сироватку 25 – 50 тис. АО. Місцево спокій, пов’язки з антибіотиками, антисептиками та п/диф. сироваткою.

Дифтерія

СКАЗ:

-         гостре вірусне захворювання, що виникає після укусу інфікованої тварини, ЗАВЖДИ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ ЛЕТАЛЬНО!

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ: джерелом є інфіковані тварини. Передача інфекції здійснюється при укусах з наступним ослиненням рани інфікованою твариною, значно рідше тільки при ослиненні. Інфіковані тварини починають виділяти вірус в кінці інкубаційного періоду, за 7 – 10 днів до появи клінічних симптомів. ЗАРАЖЕННЯ ВІД ЛЮДИНИ НЕ ЗУСТРІЧАЄТЬСЯ!

ЕТІОЛОГІЯ: вірус сказу стійкий до а/б. Патогенний для багатьох теплокровних тварин.

ПАТОГЕНЕЗ: вірус укорінюється через ушкоджену шкіру – розповсюджується по нервових стовбурах – досягає головного мозку – набряк, крововиливи, дегенеративні зміни нервових клітин.

КЛІНІКА: інкубація 1 – 3 міс.

            Продромальний період – неприємні відчуття в ділянці укусу, тривога, депресія. Симптоми проводжуються 1 – 3 дні.

            Період збудження: гідрофобія, аерофобія, підвищена збудженість, буйство. Тривалість 2 – 3 дні.

            Період  паралічів: паралічі м’язів кінцівок, язика, обличчя. Смерть через 12 – 20 год. від паралічу дихання та пригнічення серцевої діяльності.

ЛІКУВАННЯ: після появи клінічних симптомів врятувати хворого неможливо.

Посиндромна терапія: великі дози морфіну, аміназину, димедролу. введення міорелаксантів, перевід пацієнта на ШВЛ.

ПРОФІЛАКТИКА: вакцинація собак, знищення бродячих тварин. При укусах рекомендується промити рану мильною водою, обробити антирабічним гама – глобуліном, обробити краї рани 1% р-ном йодонату.

*Вирізання країв рани та накладання швів протипоказані протягом 3 – 4 днів.

Антирабічні щеплення, згідно інструкції, в умовах травмпункту або травматологічного стаціонару. Показання до щеплень визначає лікар-травматолог.

 

ХРОНІЧНА СПЕЦИФІЧНА ІНФЕКЦІЯ

 

До хронічної специфічної інфекції відносяться туберкульоз, актиномікоз, сифіліс, лепра. Всі ці захворювання викликаються специфічними збудниками і мають типову клінічну картину з характерними тільки для цих захворювань змінами в тканинах. Для них характерний первинно – хронічний початок і довгий перебіг, нерідко потребуючий хірургічного лікування.

 

ТУБЕРКУЛЬОЗ: хронічне специфічне інфекційне захворювання, яке викликається туберкульозними мікобактеріями. Зараження, як правило, відбувається через дихальні шляхи, туберкульозним процесом найчастіше уражуються легені, ураження інших органів відбувається гематогенним шляхом.

КЛІНІКА: загальні явища – субфебрильна температура, схуднення, слабкість, пітливість, блідість шкірних покривів /туберкульозна інтоксикація/. Місцеві явища залежать від ураженого органу.

 

ХІРУРГІЧНІ ВТРУЧАННЯ ПРИ ЛЕГЕНЕВОМУ ТУБЕРКУЛЬОЗІ:

1.      Перепалювання спайок між легенею і паріетальною плеврою /торакокаустика/.

2.      Утворення штучного пневмотораксу.

3.      Кавернотомія /розкриття каверни, протирання порожнини 3 – хлороцтовою кислотою, тампонада/. В результаті операції каверна спадається.

4.      Резекція легенів виконується при наявності каверн /95 – 96%/, або туберкулом /4 – 5%/.

*В сучасній хірургії з приводу туберкульозу переважно виконуються резекції легенів.

 

ТУБЕРКУЛЬОЗНИЙ ЛІМФАДЕНІТ:

На фоні туберкульозної інтоксикації збільшуються різні групи лімфатичних вузлів, частіше на шиї. Лімфовузли при цьому великі, малоболючі, розташовані біля кута нижньої щелепи і бокового трикутника шиї, спаяні в єдиний конгломерат. Зрідка спостерігається розпад з утворенням абсцесів та фістул.

ЛІКУВАННЯ: консервативне – хіміотерапія /канаміцин, ріфампіцин, фтивазид, тубазид, стрептоміцин/; санаторно – курортне лікування, загальноукріплююче лікування, фізіотерапія. Хірургічному лікуванню підлягають нагноєння та вузли, що розпадаються. Найбільш ефективне вирізання їх в межах здорових тканин.

Шийний туберкульозний лімфвденіт

КІСТКОВО – СУГЛОБНИЙ ТУБЕРКУЛЬОЗ:

Найчастіше уражаються хребет /туберкульозний спонділіт/, кульшовий суглоб /туберкульозний коксит/, колінний суглоб /туберкульозний гоніт/.

 

ТУБЕРКУЛЬОЗНИЙ СПОНДІЛІТ:

-зустрічається у 40% усіх хворих кістково – суглобним туберкульозом.

Найчастіше уражує дітей 5 – 10 років. Найчастіше локалізація: грудний відділ – 60%, поперековий – 30%, шийний та крижовий – по 5%. Найбільш характерні симптоми – кіфотичне викривлення хребта з утворенням горба, кіфосколіоз, поява холодних абсцесів, спинномозкові порушення.

ЛІКУВАННЯ:

1.      Пацієнта кладуть в гіпсове ліжечко на 2 – 3 роки. 1 р. на тиждень його виймають з ліжечка, проводять туалет шкіри, масаж.

2.      Хіміотерапія (антибіотики протитуберкульозної дії).

3.      Пункція абсцесу /розкривати не можна!/.

4.      Після затихання процесу – носіння корсету або оперативна фіксація ураженого відділу хребта (спонділодез).

    

ТУБЕРКУЛЬОЗНИЙ КОКСИТ:

-зустрічається у 20% хворих з кістково – суглобним туберкульозом.

Уражає дітей 5 років, хлопчики хворіють частіше.

Характерні симптоми: згинально – приводяща контрактура, укорочення кінцівки – внаслідок руйнування голівки стегнової кістки, потовщання шкірної зморшки на хворій стороні /симптом Александрова/, наявність абсцесів, нориць, підвивих або вивих стегна.

ЛІКУВАННЯ:

1.      Хіміотерапія.

2.      Іммунотерапія.

3.      Довгий постільний режим та іммобілізація кінцівки шляхом лейкопластирного витягання або гіпсових пов’язок /гіпсове ліжечко або кокситна пов’язка, яка захоплює протилежне стегно до коліна/, після вставання з ліжка – шкіряний тутор.

4.      У дорослих та дітей старшого віку – резекція кульшового суглобу з наступним протезуванням суглобу.

              

Симптом Александрова                                     Кокситна пов’язка

ТУБЕРКУЛЬОЗНИЙ ГОНІТ:

зустрічається у 20% хворих на кістково – суглобний туберкульоз. Характерні симптоми: біль в суглобі, збільшення в обсязі, балотування надколінника, позитивний симптом Александрова, наявність “білої пухлини” (туберкульозного абсцесу, який характеризується відсутністю класичних місцевих симптомів запалення), нориць, може бути підвивих великогомілкової кістки назад.

ЛІКУВАННЯ:

1.      Імобілізація суглобу гонітною гіпсовою пов’язкою або витяганням.

2.      Пункція абсцесу, при відсутності ефекту – артротомія.

3.      У старших дітей та у дорослих – резекція суглобу з його протезуванням.

4.      Хіміотерапія.

5.      Іммунотерапія.

6.      Постільний режим на довгий строк.

 

АКТИНОМІКОЗ:

-хронічне специфічне інфекційне захворювання, що викликається променистим грибком. Грибок росте на злаках і може до 1 року зберігатися в соломі та сіні.

            Характерні симптоми: пекучий біль, деревоподібний інфільтрат з наступним інфікуванням та розвитком хронічних нориць, з яких виділяються крихтоподібні маси з друзами променистого грибка. Шкіра над інфільтратом і норицями синьо – багрового кольору.

ДІАГНОСТИКА:

1.      Мікробіологічне дослідження /виявлення друз актиноміцетів/.

2.      Іммунна в/ш проба з актинолізіном.

ЛІКУВАННЯ:

1.      Антибіотики в високих дозах, сульфаніламіди.

2.      Препарати йоду.

3.      RO – терапія.

4.      Хірургічне лікування: вирізання інфільтрату, видалення уражених органів /легені, кишечник/.

Актиномікоз

 

Питання до домашнього завдання

 

1.      До гострої специфічної інфекції належать:

а/ правець

б/ актиномікоз

в/ сибірка

г/ газова гангрена

д/ дифтерія

є/ туберкульоз

ж/ сказ

2.      До ФАПу звернувся пацієнт О., якого покусала невідома собака. При огляді: множинні укуси та подряпини голови, обличчя, правої кисті, правого стегна. Ваші дії?

3.      До ФАПу звернулася мати з 5 – річною дитиною, яка скаржиться на болі в правому коліні. Хворіє кілька тижнів. При огляді: дитина бліда, млява.                     

Т 37,4^о. Правий колінний суглоб збільшений в обсязі рухи обмежені, болісні.

Виявляється балотування надколінника. Шкіра над суглобом не змінена, шкірна зморшка правої сторони товща. Попередній діагноз? Ваші рекомендації?

4.      Клінічні ознаки, характерні для актиномікозу:

А. збудник захворювання – стафілокок, дерматоміцет, актиноміцет, кандидоміцет

Б. початок захворювання – гострий, раптовий, хронічний, гострий або хронічний

В. характер інфільтрату  - інфільтрат відсутній, плотний, плотний з розм”якшанням

Г. колір шкіри над інфільтратом – нормальний, жовтушний, бліда з синіми плямами, багрово – синя.

 

 

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

ВИБЕРІТЬ ОДНУ ПРАВИЛЬНУ ВІДПОВІДЬ

 

1.    Найчастішим збудником хірургічної інфекції є:

а)  стрептокок;

б)  стафілокок;

в)  кишкова паличка;

г)  правцева паличка.

2.    Засіб лікування фурункула у стадії інфільтрату:

а)  операція;

б)  дренування;

в)  УВЧ;

г)  пероксид водню.

3.    Гнійне запалення потових залоз — це:

а)  гідраденіт;

б)  карбункул;

в)  флегмона;

г)  абсцес.

4.    Запалення підшкірної жирової клітковини — це:

а)  бешихове запалення;

б)  абсцес;

в)  гідраденіт;

  г)  флегмона.

5.    Яскрава гіперемія з чіткими межами характерна для:

а)  сепсису;

б)  остеомієліту;

в)  бешихового запалення;

г)  лімфаденіту.

ВИБЕРІТЬ ДЕКІЛЬКА ПРАВИЛЬНИХ ВІДПОВІДЕЙ

6. Запалення волосяного фолікула спостерігається при:

а)   флегмоні;

б)   фурункулі;

в)   карбункулі;

г)    гідраденіті;

д)   лімфаденіті.

7. Форми бешихового запалення:

а)   гостра;

б)   підгостра;

в)   флегмонозна;

г)    еритематозна;

д)   блискавична.

8. Стадії розвитку лактаційного маститу:

а)   інфільтраційна;

б)   абсцедувальна;

в)   флегмонозна;

г)    гангренозна;

д)   мігруюча.

9. До анаеробної хірургічної інфекції належать:

а)   кістковий туберкульоз;

б)   газова гангрена;

в)   септикопіємія;

г)    правець;

д)   остеомієліт.

1.      До специфічної інфекції належать:

а)   кістковий туберкульоз;

б)   правець;

в)   сепсис;

г)    панарицій;

д)   газова гангрена.

2.      Засоби неспецифічної профілактики газової гангрени:

а)   протигангренозна сироватка;

б)   антибіотики;

в)   лампасні розрізи;

г)    догляд за шкірою;

д)   радикальна ПХО.

3.      Екстрена профілактика правця проводиться при:

а)   будь-яких опіках;

б)   електротравмах;

в)   операціях на ШКТ;

г)    випадкових ранах;

д)   будь-якій хірургічній інфекції.

4.      Види сепсису:

а)   гострий;

б)   хронічний;

в)   геморагічний;

г)    некротичний;

д)   блискавичний.

ДОПОВНІТЬ

14.    ... — це здатність збудника виробляти токсичні речовини.

15.    Запалення декількох волосяних фолікулів і сальних залоз називається ....

16.    Реакція організму на інфекцію може бути ... і ... .

17.    Судоми і висока температура — ознаки ....

18.    Хірургічна інфекція, спричинена тільки одним збудником, називається ... .

УСТАНОВІТЬ ВІДПОВІДНІСТЬ

(кожна відповідь може використовуватись один раз, декілька разів або жодного разу)

19. Діагноз:

1) фурункул;

2) лімфаденіт;

3) сепсис;

4) флегмона;

5) бешиха.

Патологічний процес:

а)  запалення підшкірної жирової клітковини;

б)  запалення волосяного фолікула;

в)  запалення приниркової клітковини;

г)  запалення лімфатичних судин;

д)  запалення лімфатичних вузлів;

е)  загальна гнійна інфекція;

ж) запалення шкіри;

з) запалення слизової оболонки.

 

УКАЖІТЬ ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ

20. При введенні протиправцевої сироватки за Безредкою потрібно:

а)   увести 0,1 мл підшкірно;

б)   увести всю дозу внутрішньом’язово;

в)   увести 0,1 мл внутрішньом’язово;

г)   почекати 20 – 30 хв.

 

Свої роботи висилати на ел. пошту   gladkiy.aleksandr55@gmail.com 

Термін 1 доба. Доба затримки – ( мінус) 1 бал.

З повагою ваш О.А.

 

ЛІТЕРАТУРА

Основна

Губенко І.Я., Шевченко О.Т., Бразолій Л.П., Апшай В.Г.Медсестринський процес: Основи сестринської справи та клінічного медсестринства. — К.: Здоров’я, 2001. — 208 с.

Кіт О.М., Ковальчук О.Л., Пустовойт Г.Т.Медсестринство в хірургії. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. — 496 с.

Ковальчук О.Л., Сабадишин Р.О., Маркович С.В.Медсестринство в хірургії. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. — 480 с.

Навчальний посібник з хірургії в модулях: навч. посібн. / За ред. Л.М. Ковальчука. — К.: Медицина, 2011. — 480 с.

Онкологія: підручник. — 3-тє вид., перероб. і доп. / Б.Т. Зілинський, Н.А. Попадько, А.І. Гнатишак, О.О. Галай та ін. — К.: Здоров’я, 2004. —528 с.

Сабадишин Р.О., Гашинський І.В., Маркович О.В.Коледжна хірургія. — Рівне, 2003. — 783 с.

Хірургія / Хіміч С.Д., Герич І.Д., Сипливий В.О. та ін.; за ред. С.Д. Хіміча. — К.: Здоров’я, 2004.

Хірургія: підручник / О.Ю. Усенко, Г.Б. Білоус, Г.Й. Путинцева. — К.: Медицина, 2010. — 400 с.

Шегедин М.Б., Шустакевич С.Ф.Медсестринство в хірургії: навч. посібн. — К.: Медицина, 2008. — 120 с.

 

Додаткова

 

Ваврик Ж.М. Лекція з хірургії. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. — 444 с.

Вітенко І.С., Дутка Л.М., Зіменковська Л.Я. Основи загальної і медичної психології. — К.: Вища шк., 1991.

Губенко І.Я., Шевченко О.Т., Бразолій Л.П., Апшай В.Г.Медсестринський догляд за пацієнтом. — К.: Здоров’я, 2000. — 248 с.

Жученко С.П., Желіба М.Д., Хіміч С.Д. Загальна хірургія. — К.: Здоров’я, 1999. — 488 с.

Касевич Н.М. Практикум із сестринської справи: навч. посібн. — К.: Здоров’я, 2005. — 464 с.

Надахівська Н.І. Посібник з хірургії. — К.: Здоров’я, 2001.— 136 с.

Основи догляду в домашніх умовах: навч. посібн. для патронажнихмедичних сестер / За заг. ред. І.Т. Усіченка, А.В. Царенка,С.А. Місяка. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. — 372 с.

Черенько М.П. Загальна хірургія з доглядом за хворими. — К.: Здоров’я, 2000.— 616 с.