Група 4 А л/с. Викладач Гладкий О.А. Предмет "Хірургія" практика. Тема № 13:Захворювання та ушкодження кінцівок. Дата 25 листопада 2020р.

 

ЛИСИЧАНСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ

 

 Група 4 А л/с.  Викладач  Гладкий О.А.

 Предмет "Хірургія" практика.

 Тема № 13:Захворювання та ушкодження кінцівок.

 Дата 25 листопада 2020р.

 

Тема № 10: Захворювання та ушкодження кінцівок.

Аналіз хвороб у пацієнтів з ушкодженням кісток і суглобів, гній­но-запальними захворюваннями кінцівок.

 З’ясування тактики­ фельдшера в наданні медичної допомоги.

 Особливості транспортної­ іммобілізації в кожному окремому випадку. Ознайомлення з методами консервативного та оперативного лікування.

 Роль фельдшера в діагностиці, лікуванні й догляді за хворими в умовах стаціонару.

 

Практичні навички:

¾    догляд за хворими;

¾    перша допомога при травмах кінцівок;

¾    вправлення плеча і пальців кисті у разі вивиху;

¾    транспортна та лікувальна іммобілізація;

¾    виконання лікарських призначень.

 

УШКОДЖЕННЯ. ЗАКРИТІ МЕХАНІЧНІ УШКОДЖЕННЯ М’ЯКИХ ТКАНИН.

 

1.      Поняття про травму. Класифікація травм.

2.      Поняття про травматизм. Класифікація травматизму.

3.      Організація травматологічної допомоги.

4.      Основні види закритої травми м’яких тканин: клініка, перша допомога, лікування.

 

Травмою називається одномоментна несподівана дія на організм зовнішнього фактору, яка викликає в тканинах та органах анатомічні або функціональні порушення, що супроводжуються місцевою та загальною реакцією.

Вивчення травм займається травматологія /trauma – ушкодження, logos – наука/.

 

Класифікація травм:

І. Від характеру ушкодженої тканини:

1.      Шкірні /забій, рана, тощо/.

2.      Підшкірні /розрив зв”язок, перелом кісток/.

3.      Порожнинні /ушкодження органів черевної, грудної порожнини/.

ІІ. Від точки прикладання сили:

1.      Непрямі.

2.      Прямі.

ІІІ. Від кількості ушкоджень:

1.      Поодинокі.

2.      Множинні.

3.      Сукупні – від дії одного травмуючого фактору /перелом кісток тазу з розривом сечового міхура/.

4.      Комбіновані – від дії декількох травмуючи факторів різного походження /перелом стегна і відмороження стоп/.

 

Травматизм – сукупність травм, що вражають при однакових обставинах однакові групи населення.

 

Класифікація травматизму:

 

1.      Виробничий травматизм:

а/ промисловий

б/ с/господарський

2.      Невиробничий травматизм:

а/ транспортний

б/ вуличний

в/ побутовий

г/ спортивний

3.      Травматизм військовослужбовців:

а/ мирного часу

б/ військового часу: бойовий, небойовий

4.      Кримінальний травматизм: /навмисний/

 

Організація травматологічної допомоги:

 

1.      Надання першої допомоги:

а/ елементарна /в порядку само – та взаємо допомоги/

б/ перша долікарська або перша лікарська медична допомога

2.      Перша кваліфікована медична допомога /травмпункт/.

3.      Амбулаторне лікування /травматологічний кабінет поліклініки/ - 96%.

4.      Стаціонарне лікування /травматологічне відділення, травматологічні клініки медінститутів, інститути травматології та ортопедії/.

 

Закриті механічні ушкодження м’яких тканин:

 

СТРУС – розвивається при дуже швидкій дії травмуючої сили і характеризується ушкодженням тканин на молекулярному рівні. Повторні струси сумуються!

 

Забій та гематома м’яких тканин – виникають при швидкій, короткочасній та безпосередній дії травмуючої сили /удар, падіння/.

            При забої пошкоджуються підшкірна клітковина, м”язи з розташованими  судинами, в результаті чого утворюється гематома.

Клініка: біль в ділянці забою, крововилив. При наявності великої гематоми флюктуація. При її розсмоктуванні та нагноєнні підвищення температури.

Лікування: місцево холод, туга еластична пов’язка, підвищене положення кінцівки. Пункція гематоми, евакуація крові. З 3 – 4 дня теплові процедури /грілка, зігріваючі компреси, УВЧ/. При нагноєнні гематоми розкриття гнояка.

Травматичне відшарування шкіри -  виникає при дії травмуючої сили в тангенціальному (дотичному) напрямку. При цьому шкіра на значному протязі відривається від фасції та апоневрозу. Найбільш часто виникає на стегні і сідниці. Під відшарованою шкірою скопичується значна кількість крові та лімфи.

Клініка: на шкірі значні садна, пухлина, що флуктує.

Лікування: при невеликому відшаруванні пункція та евакуація гематоми, туга пов’язка. При значному відсшаруванні розкриття та евакуація гематоми, активний дренаж.

Розтягнення м’язів, зв’язок, сухожилків – спостерігається при дії травмуючої сили в напрямку тяги, що не перебільшує механічної міцності тканини.

            Клініка: біль, пухлина, при розриві окремих м’язових волокон, крововилив.

            Лікування: див. забій.

Розрив м’язів – механізм травми: удар по скороченому м’язу, надмірне скорочення або розтягнення м’язу, які перевищують його механічну міцність. Розрізняють повні та часткові розриви. Між відрізками м’язу, що скоротилися, утворюється щілина, яка заповнюється кров’ю.

            Клініка: сильний біль, пухлина, зниження або відсутність функції. При поверхневій локалізації та у худих хворих між відривками м’язу пальпується щілина.

            Лікування: при неповному розриві іммобілізація, холод, через 3 – 5 днів теплові процедури. При повному розриві операція – зшивання м’язу.

Розрив м’язу

 Ушкодження сухожилків – підшкірні розриви виникають в результаті різкого скорочення м’язів.

            Клініка: біль, пухлина, гематома, порушення функції.

            Лікування: оперативне – зшивання сухожилків. На 2 тижні іммобілізація гіпсовою пов’язкою, потім відновне лікування.

Розрив ахілового сухожилку

Гемартроз – скупчення крові в суглобі. Найчастіше зустрічається в колінному суглобі.

Клініка: суглоб збільшений в обсязі, контури розгладжені, обсяг рухів зменшений, біль. При пункції суглобу в шприці кров.

Лікування: пункція суглобу, евакуація гематоми, промивання порожнини суглобу антибіотиками. Гіпсова лонгета на 10 – 20 днів. З 3 – 5 дня УВЧ, ЛФК. 10 – 15 днів після травми ходити на милицях, потім дозволяють навантажувати кінцівку.

  Гемартроз колінного суглобу

Розрив зв’язок суглобу – найчастіше виникає розрив хрестоподібних та бокових зв’язок колінного суглобу.

Клініка: при розриві хрестоподібних зв’язок симптом передньої або задньої висувної шухляди, при розриві бокових зв’язок – вальгусне або варусне відхилення гомілки. 

Лікування: хірургічне – пластика зв’язок.

 Розрив передньої хрестоподібної зв’язки колінного суглобу

 

УШКОДЖЕННЯ. ЗАКРИТІ МЕХАНІЧНІ УШКОДЖЕННЯ КІСТОК ТА

СУГЛОБІВ.

1.      Вивихи: класифікація, клініка, діагностика, заходи першої допомоги, лікування.

2.      Переломи: класифікація, клініка, діагностика, принципи лікування. Особливості лікування відкритих переломів.

3.      . Особливості переломів у дітей та старих. Можливі ускладнення переломів.

4.      Принципи транспортної іммобілізації при травмах кісток та суглобів

 

Вивихом /luxatio/ називається повне зміщення суглобних кінців з вихідом однієї з них через розрив капсули з порожнини суглоба. Неповне зміщення суглобних поверхонь кісток називається неповним вивихом або підвивихом.

    

КЛАСИФІКАЦІЯ ТРАВМАТИЧНИХ ВИВИХІВ:

 

1.      Від строків:

а/ свіжий – на протязі  3 днів

б/ несвіжий – на протязі 3 – 4 тижнів

в/ застарілий – більш 4 тижнів

2.      Невправимі – внаслідок інтерпозиції м’яких тканин.

3.      Ускладнені: переломами, ушкодженнями магістральних судин, нервів.

Природжені вивихи є результатом недостатнього або неправильного розвитку суглобових поверхонь під час внутрішньоутробного розвитку плода. Спостерігаються в кульшових суглобах.

Патологічні вивихи розвиваються при туберкульозному або сифілітичному ураженні суглобів, при пухлинах або остеомієліті.

Звичні вивихи відмічаються у хворих з розтягненням капсули і зв’язок суглобів. В результаті розхитаності суглобу і дефекту капсули у цих хворих після незначної травми або невправних рухів легко виникають вивихи. Вправлення дуже легке, але радикальний метод лікування – оперативний.

КЛІНІКА ВИВИХУ: сильний раптовий біль в суглобі, деформація суглобу, відсутність рухів, вимушене положення кінцівки, пружний опір при пасивних рухах. У ділянці суглоба помітно набряклість тканин і спастичне скорочення м’язів.

ДІАГНОСТИКА: клінічні ознаки, рентгенографія суглобу.

ЗАХОДИ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ: транспортна іммобілізація, знеболення, доставка в стаціонар.

ЛІКУВАННЯ: вправлення вивиху /закрите, відкрите – шляхом операції/, контрольна рентгенографія суглобу, іммобілізація кінцівки на 10 – 20 днів, відновне лікування /ЛФК, масаж, фізіотерапія/.

 

ПЕРЕЛОМОМ /fractura/ називається часткове /тріщина/ або повне порушення цілості кістки.

    

 

КЛАСИФІКАЦІЯ:

 

І. В залежності від причин:

1.      Травматичні.

2.      Патологічні /метастази злоякісної пухлини, туберкульоз, остеомієліт/.

3.      Природні:

а/ внаслідок неповноцінності кісткового скелету плоду;

б/ внаслідок родової травми /акушерські переломи/.

ІІ. В залежності від цілості шкіри:

1.      Закриті.

2.      Відкриті.

ІІІ. По ступеню ушкодження кісток:

1.      Повні.

2.      Неповні:

а/ тріщина;

б/ перелом за типом „зеленої гілки” /перелом без ушкодження окістя/.

IV. По механізму травми:

1.      Перелом від стиснення /компресійний/.

2.      Перелом від згинання.

3.      Перелом від скручування /гвинтоподібний або ротаційний/.

4.      Відривний перелом /в місці кріплення до кістки м’язу або сухожилку/.

5.      Вбитий перелом.

V. По лінії перелому:

1.      Поперечні.

2.      Подовжні.

3.      Косі.

4.      Спіральні /гвинтоподібні/.

5.      Сколковий.

VI. Від зміщення уламків:

1.      Без зміщення.

2.      Із зміщенням:

а/ під кутом;

б/ по довжині;

в/ бічні;

г/ ротаційні;

д/ вбиті.

 

КЛІНІКА: біль, деформація, порушення функції, патологічна рухомість, крепітація /кістковий хрускіт/. В ділянці перелому спостерігаються набряклість і збільшення обсягу в зв’язку з утворенням гематоми. При відкритих переломах уламки виступають в рану.

ДІАГНОСТИКА: клінічні ознаки, рентгенографія кістки в 2 проекціях /обов’язково захоплюються 2 суглоби – вище і нижче перелому/.

ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ:

            Перша допомога: знеболення, транспортна іммобілізація, доставка в стаціонар.

            На стадії кваліфікованої допомоги:

1.      Вправлення уламків /репозиція/.

2.      Удержання їх на місці /фіксація/.

3.      Функціональна терапія з метою якнайшвидшого відновлення функції кінцівки і працездатності пацієнта.

 

МЕТОДИ ФІКСАЦІЇ УЛАМКІВ

 

1.      Гіпсовою пов’язкою. Види гіпсових пов’язок:

а/ відкрита /лонгета/ - 1/3 обсягу кінцівки залишається вільною

б/ закрита /глуха, циркулярна/

в/ вікончата

г/ мостоподібна

д/ гіпсові корсети та ліжечка.

2.      Витяганням. Види витягання:

а/ власною вагою

б/ вантажем

в/ еластичною тягою

г/ скелетне

д/ шкірне /клейове/.

3.      Металоостеосинтез:

а/ інтрамедулярний ( в просвіті кістковомозкового каналу)

б/ пластинками, гвинтами

в/ позавогнищевий компресійно – дистракційний металоостеосинтез за допомогою апарату Ілізарова.

 

ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАННЯ ВІДКРИТИХ ПЕРЕЛОМІВ

 

І. При наданні першої допомоги:

1.      Накладання асептичної пов’язки на рану. Кісткові уламки, що

стирчать зовні, в РАНУ НЕ ВПРАВЛЯЮТЬ !

2.      Транспортна іммобілізація.

3.      Доставка в стаціонар.

ІІ. На стадії кваліфікованої медичної допомоги:

1.      ПХО рани.

2.      Репозиція та фіксація уламків.

3.      Профілактика правця, при забрудненні рани землею – профілактика газової гангрени.

 

Можливі ускладнення переломів:

 

1.      Ушкодження шкіри уламками.

2.      Ушкодження магістральних судин та нервів.

3.      Шок.

4.      Повільне зростання.

5.      Незростання з утворенням псевдоартрозу /несправжній суглоб/.

Псевдопртроз

6.      Неправильне зростання.

7.      Розвиток остеомієліту (запалення кісткового мозку).

8.      Некроз шкіри, пролежні.

 

Особливості переломів у дітей

 

1.      Переломи на зразок зеленої гілки або епіфізеоліз /перелом по зоні росту між епіфізом та метафізом/.

 

«Зелена гілка»              Епіфізеоліз

2.      Висока регенеративна здібність кісткової тканини і внаслідок цього швидке зростання переломів.

3.      Легко порушується кровообіг, тому краще використовувати лонгету, а не циркулярну пов’язку.

4.      Внаслідок слабкості м’язів краще використовувати шкірне, а не скелетне витягання.

5.      Оперативні втручання повинні бути різко обмежені. Не можна травмувати кісткомозковий канал та епіфізи трубчастих кісток (порушення росту кістки).

 

Особливості переломів у осіб похилого віку

 

1.      Остеопороз, внаслідок цього підвищена ламкість та уповільнене зростання кісток.

2.      Схильність до тромбозів та емболій.

3.      Прогресуюча серцево – легенева недостатність, розвиток застійної пневмонії.

4.      Затримка сечі у чоловіків /аденома простати/, невдержання сечі у жінок.

5.      Швидка поява пролежнів, розвиток інфекції.

 

Принципи транспортної іммобілізації

 

1.      Шина повинна захоплювати 2, а іноді 3 суглоби.

2.      При іммобілізації кінцівці надається функціональне правильне положення.

3.      При відкритих переломах уламки в рану не вправляють! Накладають асептичну пов’язку, шина накладається в тому положенні кінцівки, в якому вона була в момент перелому.

4.      Не можна накладати жорстку шину на голе тіло, треба підкласти м’яку тканину, або обгорнути шину ватою та бинтом.

5.      При перекладанні пацієнта зламаний сегмент повинен піддержувати помічник.

 

Інструкція по транспортуванню потерпілих з механічними травмами

1.      Переноска потерпілих на руках.

1.1.            Якщо тих, хто надає допомогу двоє, один підкладає руки під плечі і під поперек, другий, під таз  і під коліна. По команді разом піднімають потерпілого і несуть. Якщо тих, хто надає допомогу троє, один підкладає руки під голову і під лопатки, другий – під поперек і під таз, третій утримує ноги. По команді разом піднімають потерпілого і несуть.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: При наданні допомоги потерпілим з переломами кісток, один з надаючих допомогу підкладає руки під зламаний сегмент.

1.2.            При легких травмах потерпілого можна переносити удвох, зціпивши руки в “замок”, в сидячому положенні.

2.      Переноска потерпілих на ношах.

2.1.            Потерпілий укладається на спину, при переломі хребта – на живіт. Носій з головного кінця стає спиною до носилок, носій з ніжного кінця – стає обличчям до носилок, беруться за ручки і одночасно, по команді, піднімають ноші.

2.2.            По рівній поверхні переноска відбувається головним кінцем вперед.

2.3.            При переносці по сходах вверх ноші несуть головним кінцем вперед, по сходах вниз – ніжним кінцем вперед.

3.      Перевозка потерпілих на каталці.

Підняти потерпілого, як описано в п. 1 інструкції, покласти на каталку. Носій з головного кінця стає спиною до каталки, з ніжного, обличчям до каталки, беруться за ручки  і транспортують пацієнта головним кінцем вперед.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: Переноска потерпілих з переломами кісток до накладання транспортної шини – ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ!

ПРИНЦИПИ ТРАНСПОРТНОЇ ІММОБІЛІЗАЦІЇ

1.      Надайте кінцівці функціонально-вигідного положення:

–        для верхньої кінцівки легке відведення від тулуба за допомогою ватно-марлевого валика, кінцівка зігнута в ліктьовому суглобі так, щоб пальці торкалися соска протилежної груді, положення кисті середнє між пронацією і супінацією;

–        для нижньої кінцівки: випрямлена в кульшовому суглобі, зігнута в колінному під кутом 175°, стопа по відношенню до гомілки має кут 90°.

2.      Транспортна шина повинна іммобілізувати два суглоби – проксимальніше і дистальніше місця перелому.

ВИКЛЮЧЕННЯ З ПРАВИЛА:

–        перелом стегнової кістки – іммобілізація усіх трьох суглобів нижньої кінцівки;

–        перелом променевої кістки в типовому місці – іммобілізація одного променево-зап’ясткового суглобу;

–        перелом кісточок гомілкостопного суглобу – іммобілізація одного гомілкостопного суглобу.

ПІДГОТОВКА ДО РОБОТИ ШИНИ КРАМЕРА:

Обкласти шину з обох боків шаром вати і обмотать бинтом.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ! Використання не підготовленої до роботи шини Крамера забороняється.

ПІДГОТОВКА ДО РОБОТИ ШИНИ БЕЛЕРА:

1.      Підберіть шину Белера по розміру так, щоб нижній гострий кут знаходився на рівні сідничної зморшки пацієнта, а верхній, тупий кут – на рівні його підколінної ямки.

2.      Обмотайте висхідну і горизонтальну частину металевого каркасу бинтом.

3.      Установіть шину Белера на ліжко пацієнта, пересвідчившись, що під матрацом мається дерев’яний щит, і укладіть на неї ушкоджену нижню кінцівку пацієнта.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: Звисання  п’яти є грубою помилкою.

 

 

 

 

 

Шина Белера

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ліжко і шина Белера, готові до використання

АЛГОРИТМ

 Надання першої допомоги потерпілим з переломами кісток

АЛГОРИТМ

 Надання першої допомоги потерпілому з вивихом

ОСНОВНІ ЕТАПИ ДОГЛЯДУ ЗА ТРАВМАТОЛОГІЧНИМ ПАЦІЄНТОМ

 

1.      Профілактика пролежнів:

–        активізація пацієнта;

–        масаж шкіри;

–        обробка шкіри камфорним спиртом;

–        використання надувних підкладних кругів.

2.      Профілактика застійної пневмонії:

–        активізація пацієнта;

–        дихальна гімнастика;

–        содові інгаляції;

–        відхаркуючі;

–        банки, гірчичники;

–        масаж спини.

3.      Профілактика тромбоемболічних ускладнень:

–        рання активізація пацієнта;

–        створення антикоагулянтного фону.

4.      Дії при гострій затримці сечі – див. алгоритм.

5.      Дії при парезі кишечнику – див. алгоритм.

6.      Догляд за промежиною, туалет зовнішніх статевих органів – див. “Загальний догляд”.

7.      При наявності циркулярної гіпсової пов’язки – оцінка стану кровообігу в дистальних відділах кінцівки: в нормі шкіра рожева, тепла, пальці чутливі, рухи збережені.

8.      При наявності скелетного витягання – профілактика шпицевого остеомієліту: на шпицю в місцях входу і виходу одягаються марлеві кульки, які кожні 2-3 години обробляються антисептичними розчинами.

 

ВІДКРИТІ МЕХАНІЧНІ ПОШКОДЖЕННЯ / РАНИ /

 

1.      Уявлення про поранення та рану. Класифікація ран.

2.      Клінічні ознаки ран.

3.      Поняття про ранову інфекцію та заходи її профілактики.

4.      Етапи перебігу ранового процесу. Види загоення ран.

5.      Лікування чистих та гнійних ран.

 

Порушення цілості шкірних покривів, слизових оболонок, які в ряді випадків супроводжуються ушкодженням глибше розташованих тканин, органів, що відбувається в результаті механічної дії, називається раною.

 

Порожнина, що виникає між тканинами в результаті проникнення ранячого предмету, називається рановим каналом.

 

Рановий процес – комплекс загальних та місцевих реакцій організму у відповідь на ураження тканин, який спрямований на загоєння рани.

 

КЛАСИФІКАЦІЯ РАН:

 

1. За характером ураження:

• Вогнепальна (кульова, скольчаста)

• Різана

• Колота

• Рублена

• Розчавлена

 

• Садно

 

 

• Забита

 

• Рвана

• Вкушена

• Скальпована

• Подряпина

• Змішана

 

2.   За глибиною:

• Поверхнева
• Глибока
• Непроникаюча (без ураження серозних оболонок порожнин тіла)
• Проникаюча (без пошкодження і з пошкодженням внутрішніх органів)

      3.   За причиною:

• Операційна
• Випадкова (побутова, виробнича, автодорожня, спортивна, кримінальна, військовослужбовців мирного та воєнного часу)

      4.   В залежності від ураженої частини тіла:

• Шкіри та підшкірної клітковини
• Покривів черепу
• Мозку та його оболонок
• Шиї
• Грудної клітки
• Органів грудної порожнини
• Органів черевної порожнини
• Органів тазу
• Кісток і суглобів

      5.   За ступенем інфікування:

• Асептична („чиста” або „умовно чиста” – тільки при планових операціях і рани після ПХО)
• Інфікована (випадкові рани і рани після хірургічного втручання з приводу гострих гнійних захворювань)

6.   В залежності від терміну виникнення:

·         Свіжа (якщо пацієнт звернувся за медичною допомогою впродовж перших 24 год. після поранення)

·         Запізніла (якщо пацієнт звернувся за допомогою пізніше 24 год. після поранення)

 

КЛІНІКА:

1.      Біль.

2.      Кровотеча.

3.      Зяяння країв.

*В рані розрізняють краї, стінки, дно.

 

РАНОВА ІНФЕКЦІЯ: попадання м/організмів в рану в момент ушкодження називається первинною інфекцією, інфікування рани при наступному перебігу називається вторинною інфекцією. Вторинна інфекція є результатом порушення правил асептики на етапах надання першої допомоги та лікування.

Профілактика первинної інфекції: рання ПХО, використання антибіотиків.

Профілактика вторинної інфекції: сурове додержання правил асептики на всіх етапах лікування ран.

 

ЗАГОЄННЯ РАН – це складний біологічний процес, захисна фізіологічна реакція організму, спрямована на найшвидше відновлення нормальних анатомо – фізіологічних відношень у ділянці рани.

            Процес загоєння складається з 2 компонентів: реактивно – запального та відновлюваного або регенеративного.

     

ФАЗИ ПЕРЕБІГУ РАНОВОГО ПРОЦЕСУ.

 

1.      Гнійно-некротична: характеризується наявністю некротичних тканин, гнійного вмісту, інфільтрації її країв

2.      Фаза очищення і грануляцій: характеризується очищенням рани від гнійно-некротичних тканин, наявність серозного ексудату, відсутність набряку та інфільтрації. З’являються грануляції (лат. „granula” – зерно) – яскраво-червоні зернятка, які поступово виповнюють рану.

3.      Фаза епітелізації: клінічно проявляється формуванням рубця.

ВИДИ ЗАГОЄННЯ РАН.

 

1.      Первинний натяг – при стиканні країв рани і відсутності інфекції. Загоєння відбувається за 6-8 діб. Саме так, у більшості випадків, загоюються операційні рани.

  

2.      Вторинний натяг – при наявності ранового дефекту зі значною зоною ураження навколо рани (забій, розчавлення тканин), великої кількості нежиттєздатних тканин, згортків крові, сторонніх тіл та патогенної мікрофлори. Загоєння відбувається через нагноєння рани, шляхом заповнення ранового дефекту грануляційною тканиною і утворення рубця. Процес характеризується тривалим перебігом продовж декількох тижнів.

  

3.      Загоєння під струпом – при наявності поверхневих ран, подряпин, саден, коли вони покриваються кіркою (струпом) з крові та клітинних елементів. Кірка пропускає назовні ексудат, але не допускає в рану мікроорганізмів, тобто є біологічною пов’язкою. Загоювання відбувається під струпом.

*Зривати струп категорично заборонено!

              

ЛІКУВАННЯ РАН

Метою лікування є відновлення цілості ушкоджених тканин та органів із зберіганням їх функціональних особливостей.

Перша долікарська допомога:

1.      Зупинка кровотечі.

2.      Асептична пов’язка.

3.      При великих ранах транспортна шина. При випадінні через рану внутрішніх органів заправляти їх не можна! Пов’язка накладється зверху випавших органів.

4.      Доставка в лікарняний заклад.

Кваліфікована допомога:

1.      ПХО (первинна хірургічна обробка) рани. Найкращі результати ПХО дає в перші 6 – 8 год. після поранення, до розвитку інфекції.

Мета операції: перетворити будь – яку випадкову рану в різану операційну рану, що має ідеальні умови для загоєння первинним натягом.

Етапи операції:

- вирізання країв, стінок і дна рани, з видаленням усіх ушкоджених, нежиттєздатних тканин, сторонніх тіл,  згустків крові і перетворення усіх видів ран в різану рану;

- гемостаз;

      - промивання рани розчинами антисептиків;

- відновлення анатомічної цілості тканин шляхом накладання швів;

- при необхідності – дренування рани.

2.      Профілактика правця при всіх випадках рани обов’язкова!

 

При ранах, забруднених землею, профілактика газової гангрени. При укушених ранах – профілактика сказу.

Етапи ПХО рани

ЛІКУВАННЯ ІНФІКОВАНИХ РАН:

ВХО (вторинна хірургічна обробка) рани. Етапи операції:

- широке розрізання рани;

- розкриття усіх гнійних кишень і запливів;

- видалення нежиттєздатних тканин, сторонніх тіл;

- раціональне дренування.

             ШВИ НА ГНІЙНУ РАНУ НЕ НАКЛАДАЮТЬСЯ !

ВХО рани; первинно відстрочений шов

 

ВИДИ ШВІВ НА РАНУ:

1.      Первинний шов – одразу після закінчення операції.

2.      Первинно – відстрочений шов – на 4 – 6 день після операції, до появи грануляцій, при умові відсутності ранової інфекції.

3.      Ранній вторинний шов – накладається на 8 – 15 день після операції на гранулюючу рану. Вирізання країв рани не проводять.

4.      Пізній вторинний шов – накладається в строки більш 2 тижнів, коли маються рубцеві зміни в краях і стінках рани. Треба освіжити рану /вирізати рубцеві тканини/.

 

МЕТОДИ МІСЦЕВОГО ЛІКУВАННЯ РАН.

 

1.      Застосування гіпертонічних розчинів. Мета: створення осмотичного відтоку в рані та її очищення. В рану вводять тампони, зволожені 10% р-ном натрію хлориду, 3-5% р-ном борної кислоти та ін. Недоліки:

·         Короткочасна дія

·         Переважно поверхнева активність

·         Пересушування ранової поверхні

·         Пригнічення росту грануляцій

      * В теперішній час застосування гіпертонічних розчинів повинно обмежуватися першою добою після розкриття гнояка.

      2. Застосування розчинів антисептиків. В рану вводяться пов’язки з антисептичними розчинами (фурацилін, хлоргексидин, перекис водню, тощо). Недоліки:

·         Недостатня антисептична активність

·         Відсутність осмотичної дії

·         Поверхнева активність

* В теперішній час доцільніше використовувати сучасні ефективні розчини антисептиків: діоксидин, діоксизоль, йодопірон, повідон-йод

           3. Дренування ран (активне або пасивне).

           4. Застосування мазей на гідрофільній основі, які забезпечують комбіновану дію:

·         Протимікробну

·         Знеболюючу

·         Протизапальну

·         Контрольовану дегідратаційну

* Крім цього, препарати на гідрофільній основі вільно проводять лікарські речовини всередину рани і забезпечують вільний відтік ексудату.

     5.   Застосування фізичних методів:

·          УФО рани

·         Ультразвукова кавітація гнійних порожнин

·         Гіпербарична оксигенація

·         Обробка рани лазерним променем

 

ПРЕПАРАТИ ДЛЯ МІСЦЕВОГО ЛІКУВАННЯ РАН.

 

І фаза – діоксизоль, діоксидин, офлокаїн, нітацид.

ІІ фаза – мірамістин, ацемін, актовегін, метилурацил, солкосерил.

ІІІ фаза – пантестин, пантенол.

 

 

АЛГОРИТМ
 Надання першої долікарської допомоги пацієнтам з тромбофлебітом

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                    

АЛГОРИТМ
 Надання допомоги при облітеруючих захворюваннях артерій нижніх кінцівок на догоспітальному етапі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

АЛГОРИТМ
 Надання допомоги при варикозній хворобі на догоспітальному етапі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІНСТРУКЦІЯ
По еластичному бинтуванню нижньої кінцівки

 

Показання:     варикозне розширення вен нижньої кінцівки, на протязі 6 міс. після операції флебектомії.

 

ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ

1.      Пацієнт на ніч кладе ногу на підвищення, так щоб нога була вище рівня голови.

2.      Вранці, не опускаючи ногу з ліжка, нога бинтується еластичним бинтом.

3.      Тури еластичного бинта накладається від основи пальців до пахової зморшки таким чином, щоб стискувалися поверхневі вени. Кожен наступний тур бинта перекриває попередні на ½. Під паховою зморшкою бинт фіксується за допомогою шпильки.

4.      Бинт знімається з кінцівки тільки увечері, перед тим, як пацієнт лягає у ліжко.

 

МОЖЛИВА ПОМИЛКА: занадто туге накладання пов’язки, стиснення артерій нижньої кінцівки. Шкіра при цьому стає блідою, потім цианотичною. З’являється біль, потім зниження чутливості.

ПРАВИЛЬНІ ДІЇ: зняти занадто тугу пов’язку і накласти її так, щоб стискувалися тільки поверхневі вени.

Питання до домашнього завдання

1.      Рана – це:

а/ ушкодження, викликане дією високих температур

б/ ушкодження, викликане дією низьких температур

в/ механічне ушкодження шкіри та слизових оболонок

г/ ушкодження, виклмкане дією  їдких хімічних речовин

2.      Клінічні ознаки ран:

а/ біль

б/ набряк

в/ підшкірна гематома

г/ кровотеча

д/ крепітація

є/ патологічна рухомість

ж/ зяяння країв

3.      Механізм загоєння ран первинним та вторинним натягом?

4.      При огляді рани Ви бачите гіперемію шкіри, набряк, сіруватий наліт на дні та стінках, виділення мутної рідини. Стадія перебігу ранового процесу? Ваші лікувальні пропозиції?

5.      При огляді рани Ви бачите відсутність набряку та гіперемії, на дні рани яскраво червоні зернятка, які легко кровлять при дотику. Стадія перебігу ранового процесу? Як треба проводити лікування?

6.      Складіть набір інструментів для:

-          ПХО рани;

-          ВХО рани.

7.   Випишіть рецепти препаратів для місцевого лікування рани в залежності від фази перебігу ранового процесу

 

7.      Травма – це:

а/ гнійне захворювання кісток та суглобів

б/ природжені дефекти м’яких тканин та кісток

в/ ушкодження тканин та органів в результаті дії пошкоджуючого фактору

8.      Травматизм – це:

а/ сукупність усіх видів травм

б/ сукупність усіх травм за певний проміжок часу

в/ сукупність усіх травм, що вражають робітників одного виробництва

г/ сукупність травм, що вражають при однакових обставинах однакові групи населення.

9.      При грі в футбол гравець здобув удар по задній поверхні гомілки. Скарги на біль, при ходьбі кульгає. При огляді: на задній поверхні гомілки набряк, крововилив, біль при пальпації. Діагноз? Ваші дії?

10.  Ідучи по вулиці в ожеледь, жінка К. підвернула ліву стопу. Скаржиться на сильний біль в гомілкостопному суглобі, при ходьбі кульгає. При огляді: значний набряк лівого гомілкостопного суглобу, крововилив, біль при пальпації. Діагноз? Ваші дії?

11.  Підслизнувшись на вулиці, чоловік упав на праве коліно. При огляді: правий колінний суглоб значно збільшений в обсязі, контури розгладжені, рухи обмежені, болісні, при пальпації біль, балотування надколінника. Діагноз? Ваші дії?

12.  Вивих – це:

а/ запалення суглобу та його капсули

б/ ушкодження капсули та зв’язок суглобу

в/ стійке зміщення суглобових поверхонь кісток з виходом однієї з них з порожнини суглобу.

13.  Як називається вивих:

а/ плечового суглобу

б/ ліктьового суглобу

в/ проміневозап”ястного суглобу

г/ кульшового суглобу

д/ колінного суглобу

14.  Перелом – це:

а/ запалення кісткового мозку

б/ запалення окістя

в/ зміщення суглобових поверхонь кісток

г/ порушення цілості кістки

15.  Чоловік М. підслизнувся на вулиці. впав на ліву руку. При огляді: ліва рука відведена від тулуба, активні рухи неможливі, спроба привести руку до тулуба зустрічає пружний опір. Попередній діагноз? Ваші дії?

16.  На уроці фізкультури дівчина К. впала з турніка, вдарилась правим плечем. При огляді: в ділянці правої ключиці набряк, підшкірна гематома, деформація. Рухи правою рукою обмежені, болісні. Попередній діагноз? Методи діагностики? Перша долікарська допомога? Принципи лікування?

 

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА.

 Базова:

Касевич Н.М. Медсестринськаетика і деонтологія: підручник. —

 К.: Медицина, 2010. — 200 с.

Касевич Н.М., Шаповал К.І.Охоронапраці та безпекажиттєдіяльностімедичних

працівників: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 248 с.

Кіт О.М., Ковальчук О.Л.Хірургія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2004.

Навчальнийпосібник з хірургії в модулях: навч. посіб. / За ред. Л.М. Ковальчука. — К.:

Медицина, 2011. — 480 с.

Роздольський І.В.Невідкладністани в хірургії: підручник. — К.: Медицина, 2009. — 144 с.

Тарасюк В.С., Кучанська Г.Б.Охоронапраці в лікувально-профілактичних закладах.    Безпека життєдіяльності: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 488 с.

Хіміч С.Д.Хірургія. — К.: Здоров’я, 2004.

Хірургія (факультетська): підручник / Кол. авторів; За ред. М.П. Захараша. —

 К.: Медицина, 2006. — 656 с.

Хірургія: підручник / За ред. П.Г. Кондратенка. — К.: Медицина, 2009. — 968 с.

Хірургія: підручник / О.Ю. Усенко, Г.Б. Білоус, Г.Й. Путинцева. —

К.: Медицина, 2010. — 400 с.

Чапкий Л.П., Ткаченко Р.О. Анестезіологія, реаніматологія та інтенсивна терапія. —

 К.: Вища школа, 2004.

Шегедин М.Б., Шустакевич С.Ф. Медсестринство в хірургії: навч. посіб. — К.: Медицина, 2008. — 120 с.

Додаткова:

Єфіменко Н.А., Розанов В.Е. Військово-польова хірургія. — СПб: Медицина, 2003.

Ковальов А.І. Загальна хірургія. — М.: МІА, 2009.

Ковальчук Л.Я.Шпитальнахірургія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 1999.

Кузін М.І. Хірургічніхвороби. — М.: Медицина, 2005.

Лук’яненко Т.В., Пенделя А.А.Здоровісууглоби і судини. — Харків: Медицина, 2009.

Черенько Н.П., Ваврик Ж.М.Загальнахірургія. — К.: Здоров’я, 2000.

Шідловський В.О., Полянський І.Ю.Факультетськахірургія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2005.

 

 Інформаційні ресурси

 

 

1.              www.lvrach.ru

2.              www.surgurcaine.com.ua

3.              www.vitapol.com.ua

4.              www.idoctorus.com

5.              www.emergeney.health-ua.com

6.              www.medicinform.net

 

 

Свої роботи висилати на ел. пошту   gladkiy.aleksandr55@gmail.com 

Термін 1 доба. Доба затримки – ( мінус) 1 бал.

З повагою ваш О.А.