Група 4 А л/с. Лекція. Викладач Гладкий О.А. Предмет "Хірургія" Дата 16.11. 2020р. Тема №7: УШКОДЖЕННЯ ТА ХІРУРГІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ХРЕБТА І ТАЗА, КІНЦІВОК. СИНДРОМ ТРИВАЛОГО РОЗДАВЛЮВАННЯ ТКАНИН.

ЛИСИЧАНСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ

Група 4 А л/с. Лекція.

Викладач Гладкий О.А.

Предмет "Хірургія"

Дата 16.11. 2020р.

Тема №7: УШКОДЖЕННЯ ТА ХІРУРГІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ХРЕБТА І ТАЗА, КІНЦІВОК. СИНДРОМ ТРИВАЛОГО РОЗДАВЛЮВАННЯ ТКАНИН.

Вади розвитку кінцівок.

Методи дослідження кінцівок і суглобів.

Вивихи й переломи верхніх і нижніх кінцівок.

Гнійні захворювання пальців і кисті.

Панарицій: види, діагностика, способи оперативного лікування. Дослідження хребта.

Ушкодження хребта: компресійні переломи, переломо-вивихи; симптоми, методи діагностики та лікування.

Синдром тривалого роздавлювання: клінічна картина, розвиток процесу, принципи надання першої медичної допомоги й подальшого лікування.

УШКОДЖЕННЯ ХРЕБТА.

Травма хребта може торкнутися його кісткових елементів, м’язово – зв’язочного апарату і, нарешті, вмісту хребтового каналу, тобто спинного мозку та його оболонок. Ушкодження хребта можуть бути закриті і відкриті. Останні зустрічаються переважно у військовий час.

ЗАБІЙ ХРЕБТА – може супроводжуватися струсом спинного мозку і навіть крововиливами у речовину мозку або в міжоболонковий простір.

МЕХАНІЗМ ТРАВМИ – падіння на спину, удар по спині.

КЛІНІКА: біль в місці травми, обмеження рухливості хребта, підшкірна гематома, набряк. При неускладненому забої всі ці явища швидко та без сліда зникають. Обов’язкова RO – гр. хребта для виключення переломів та вивихів.

ЛІКУВАННЯ: спокій, фізіотерапевтичні процедури, масаж.

РОЗТЯГНЕННЯ: відбувається надрив зв’язочних елементів в результаті форсованих рухів, що перевищують фізіологічну межу /згинання, розгинання, обертання/. Зсування хребців не відбувається. Найчастіше розтягнення відбувається в шийному та поперековому відділах.

КЛІНІКА: таж сама, що і при забої, але сильніше виражена і більш підкреслено вимушене положення. Обов’язкова RO – гр. хребта.

МОЖЛИВІ УСКЛАДНЕННЯ: крововиливи в спинний мозок та міжоболонковий простір.

ЛІКУВАННЯ: спокій, масаж. Фізіотерапія.

ВИВИХИ хребців найчастіше зустрічаються у найбільш рухливому шийному відділі. При цьому відбувається зсування вище розташованого хребця по відношенню до нижче розташованого. Розрізняють повні вивихи і неповні – підвивихи. В грудному і поперековому відділах вивихи звичайно супроводжуються переломами. Зв’язки при вивиху розриваються.

МЕХАНІЗМ ТРАВМИ: насильне форсоване згинання голови або поворот шиї навкруги вертикальної осі.

КЛІНІКА: біль, фіксоване положення голови /з нахилом вперед або поворотом в сторону/, при стисненні спинного мозку можуть бути спинальні розлади /парези, паралічі, розлади функції тазових органів, порушення чутливості/.

ДІАГНОСТИКА: RO – гр. шийного відділу /виконується дуже обережно/.

ЛІКУВАННЯ: можливо раннє вправлення вивиху /одномоментне, або за допомогою петлі Глісона, або скелетного витягання/. В наступному до 3 міс. хворий повинен носити ортопедичний комір або гіпсовий шийний полукорсет.

ПЕРЕЛОМИ ХРЕБТА.

Переломи остистих відростків: зустрічаються відносно рідко, відбуваються переважно внаслідок прямої травми, рідше в результаті м’язових скорочень. В останньому випадку відросток може зміститися.

КЛІНІКА: біль, гематома, набряк.

ДІАГНОСТИКА: RO – гр. хребта в бічній проекції.

ЛІКУВАННЯ: 10 – 14 днів постільний режим, потім ЛФК, масаж, фізіопроцедури.

Переломи дужок хребців: зустрічаються рідко. Механізм травми – перерозгинання, згинально – оборотний механізм. При зміщенні уламків можливе ушкодження спинного мозку.

ДІАГНОСТИКА: RO – гр., неврологічне обстеження.

КЛІНІКА: біль, гематома, набряк, обмежена рухливість хребта. При ушкодженні спинного мозку – неврологічні симптоми.

ЛІКУВАННЯ: при переломах без зміщення уламків – гіпсовий корсет в нейтральному положенні /без згинання або розгинання хребта/.

Перші 6 тижнів хворий додержується постільного режиму. Корсет знімають через 3 – 4 міс. При зміщенні уламків перелом не стійкий, необхідна оперативна фіксація хребців /спонділодез/.

Перелом поперечних відростків: зустрічається як правило, в поперековому відділі. Механізм травми:

Прямий – удар.

Не прямий – різке напруження м’язів, що прикріпляються до поперечних відростків /поперекові м’язи/. Має назву “перелом землекопів”.

КЛІНІКА: сильний біль, який посилюється при підніманні прямих ніг в положенні на спині. Біль також посилюється при нахилах в здоровий бік і згинанні. Симптом “прилиплої п’яти” на стороні ушкодження - позитивний.

ДІАГНОСТИКА: RO – гр. поперекового відділу хребта /пряма проекція/.

ЛІКУВАННЯ: знеболення 10 мл 0,5% новокаїну місця перелому. Хворого кладуть в ліжко із щитом, в позу жаби /для розслаблення поперекових м’язів/. Термін постільного режиму 2 – 3 тижні. Потім ЛФК, масаж, фізіотерапія.

Працездатність відновлюється через 4 – 6 тижнів.

Переломи тіл хребців: найчастіший вид переломів мирного часу – компресійні /70%/. Механізм травми – падіння на голову, ноги або сідниці; кнутоподібний механізм перелому при автоаварії. Найчастіша локалізація на межі більш та менш рухливих відділів хребта С_VII, Th_XII - L_I.

КЛІНІКА: біль в місці перелому, що посилюється при зміні положення тіла та поворотах, а також при осьовому навантаженні. При ушкодженні спинного мозку – неврологічна симптоматика.

ДІАГНОСТИКА: на RO – гр. в боковій проекції деформація тіла хребця у вигляді клину.

ЛІКУВАННЯ:

І. Консервативне. Показання – стабільні переломи: перелом з клиноподібною деформацією хребця, що не досягає половини висоти тіла.

Одномоментна репозиція з наступним накладанням корсету в положенні перерозгинання. Постільний режим 3 тижні, знімають корсет через 4 – 6 міс., потім ЛФК, масаж, фізіотерапія. Працездатність відновлюється через 1 рік після перелому.

Функціональний метод – іммобілізація постільним режимом на 6 тижнів, з повздовжнім витяганням хребта, поступова реклинація, з початку 2 тижня – ЛФК, для утворення “м’язового корсету”. Сидіти пацієнтові можна через 3 міс.після перелому. Відновлення працездатності через 5 – 8 міс. після перелому, при тяжкій фізичній праці – через 1 рік.

ІІ.Хірургічне. Показання – нестабільні переломи: переломовивих, перелом з клиноподібною деформацією хребця більше як на половину висоти тіла, мілкоосколковий перелом.

Операція – задня фіксація хребців /спонділодез/.

Спонділодез

Лікування переломів хребців, ускладнених ушкодженням спинного мозку.

При стисненні спинного мозку показана його декомпресія:

При переломовивиху – вправлення вивиху /краще відкритим методом/.

Універсальний метод – декомпресивна ламінектомія. Закінчується операція фіксацією хребців /спонділодез/. В п/о періоді лікування спрямоване на профілактику пролежнів /часті повороти хворого, протирання шкіри, підкладні круги/, профілактику східної інфекції сечостатевої системи /раннє накладання епіцистостоми з наступним приточно – відточним дренуванням і постійним промиванням сечового міхура розчинами антисептиків/, профілактику пневмонії /дихальна гімнастика, банки, гірчичники, кордіамін, камфора, при порушеннях спонтанного дихання – трахеостомія з переводом на ШВЛ/.

ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ ТРАВМАХ ХРЕБТА:

Надати пацієнтові горизонтального положення:

а/ на твердому щиті на спині, з валиком під місцем ушкодження;

б/ на м’яких ношах на животі.

При переломі шийного відділу хребта голову фіксують коміром Шанца або шиною Єланського.

Знеболення.

При явищах шоку – протишокова терапія.

При тяжких порушеннях спонтанного дихання – інтубація трахеї або трахеостомія, ШВЛ.

Швидка доставка пацієнта в стаціонар.

ОСТЕОХОНДРОЗ /дискоз, дископатія/:

дегенеративні, прогресуючі з віком зміни міжхребцевих дисків, при яких відбувається зневожування та розволокнення фіброзного кільця та грижоподібне випинання пульпозного ядра. Передні, бокові грижі та грижа Шморля /укорінення пульпозного ядра в тіло хребця/ протікають безсимптомно. Напрям грижі диску назад – в бік спинномозкового каналу або в задньобоковому напрямі – в бік міжхребцевого отвору викликає стиснення спинного мозку або його корінців та реактивне запалення оболонок. Захворювання починається в 30 років, клінічно проявляється в 40 – 50 років.

КЛІНІКА: в поперековому відділі частіше уражуються диски між L _IV – L _V, або L_V – S, в шийному – між C _VI – C _VII або C _VII – Th _I.

Захворювання звичайно протікає хронічно (тупий біль в хребті, задерев’янілість хребта, обмеження рухів), загострення розвивається після підняття ваги. З’являється сильний біль по ходу нервових корінців та сідничного нерву. Положення тулуба змушене, сколіоз в бік, протилежний випавшому диску. Біль посилюється при нахилах, осьовому навантаженні. Біль погано піддається звичайній при радикуліті терапії.

ЛІКУВАННЯ: постільний режим на жорсткому щиті, витягання хребта, дегідратуюча та знеболююча терапія. Мануальна терапія. Паравертебральні блокади. ЛФК, масаж, фізіотерапія. При неефективності консервативного лікування – операція: дискектомія, спонділодез тіл хребців.

АНКІЛОЗУЮЧИЙ СПОНДІЛОАРТРОЗ /хвороба Бєхтєрєва/:

Характерною особливістю захворювання є прогресуюча ригідність хребта з наступним утворенням анкілозів між хребцями. Вперше описав це захворювання В.М. Бєхтєрєв у 1892 р. під назвою ”задерев’янілість хребта”.

Етіологічні фактори різні: простудні захворювання, ревматоїдний поліартрит, травма, гіперфункція паращитовидних залоз з підвищенням рівня кальцію в крові /норма – 9,5 – 10,5%/.

Патогенез:

анкілозування міжхребцевих суглобів та зв”язочного апарату хребта. Між тілами хребців перекидаються потужні кісткові перетинки.

В результаті функціональної недіяльності атрофуються м’язи спини.

Клініка:

поступово зростаючий біль в хребті при одночасному обмеженні його рухливості. Поступово конфігурація хребта змінюється: фізіологічні викривлення зникають і він набуває вигляд круглого кіфозу.

Хворий ходить зігнувшись вперед з нахиленою і нерухомою шиєю та головою. По мірі защемлення нервових корінців в грудному відділі вторинні радікулоневріти. Болі посилюються при чханні та кашлі. Обмежуються дихальні екскурсії грудної клітки, з’являється брюшний тип дихання. Проявляється хвороба Бєхтєрєва в 25 – 30 р. і рідше в більш старшому віці.

Діагностика:

на RO – гр. хребет має вигляд “бамбукової палиці”.

Лікування:

фізіотерапія, грязьові, радонові ванни.

Природжені вади хребта

Спинномозкова грижа

Спинномозкова грижа - важкий порок розвитку, що характеризується вродженим незарощення дужок хребців з одночасним грижового випинанням твердої мозкової оболонки, покритою шкірою. Вміст грижі - спинномозкова рідина або спинний мозок. Популяційна частота 1:1000 новонароджених. В основі виникнення цього захворювання лежить порушення розвитку і замикання дужок хребців. Спинномозкова грижа нерідко поєднується з вадами розвитку сечовивідної системи, клишоногістю. Незарощення центрального каналу може спостерігатися у різних відділах хребта. Найбільш часто спинномозкові грижі зустрічаються в попереково-крижовій області, де замикання центрального каналу відбувається в останню чергу. Значно рідше спинномозкова грижа зустрічається в грудному та шийному відділах.

Лікування. Єдино правильним і радикальним є хірургічне лікування. Воно показано відразу після встановлення діагнозу. При невеликих грижах з хорошим шкірним покривом, якщо відсутні порушення функції тазових органів і нижніх кінцівок, до вирішення питання про операцію потрібно підходити дуже обережно, тому що в результаті травмування інтимно припаяних до грижового мішка елементів спинного мозку після операції можуть спостерігатися неврологічні порушення Сутність операції полягає у видаленні грижового мішка і пластику дефекту в дужках хребців.

УШКОДЖЕННЯ КІСТОК ТАЗУ

Ушкодження кісток тазу складають 4 – 7% усіх переломів і відносяться до групи тяжких травм. Ушкодження тазу можуть супроводжуватися тяжким шоком, що зумовлюється масивною кровотечею в тканини з губчастих кісток тазу /до 2,5 л/. Шок зустрічається в 30% випадків. Одна з основних функцій тазу – передача навантаження тулуба на нижні кінцівки /опорна функція/ зумовлена цілістю тазового кільця. Тазове кільце утворене крижовою кісткою на рівні крижово – клубового зчленування, тілом клубової кістки, лонними та сідничними кістками, лонним та крижово – клубовими зчленуваннями. Велика заочеревинна гематома може зумовити рефлекторне напруження м’язів живота і навіть позитивні симптоми подразнення очеревини, що потребує інколи виконання діагностичного лапароцентезу, лапароскопії або навіть діагностичної лапаротомії.

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ:

Пацієнта обережно покласти на твердий щит в позу жаби.

Знеболення:

а/ наркотичні анальгетики

б/ новокаінова блокада по Школьнікову.

При явищах шоку – протишокова терапія.

Швидке та обережне транспортування в стаціонар.

КЛАСИФІКАЦІЯ:

1.Крайові переломи.

2.Переломи тазового кільця без порушення його безперервності.

3.Переломи з порушенням безперервності тазового кільця:

а/ переднього напівкільця;

б/ заднього напівкільця.

4.Ушкодження з одночасним порушенням переднього та заднього напівкілець.

5.Переломи вертлюгової ямки.

КРАЙОВІ ПЕРЕЛОМИ:

ВІДРИВ ПЕРЕДНЬО – ВЕРХНЬОГО ОСТЮКА.

Механізм травми – прямий удар, різке напруження м”язів /під час бігу, гри в футбол/.

Клініка: біль, набряк в місці перелому, зсування передньо – верхньої ості донизу і назовні, що дає ефект удаваного скорочення кінцівки, симптом “заднього ходу” Лозинського – при спробі зігнути стегно під час шагу вперед виникає різкий біль в ділянці перелому, а рух ногою дає значно менший біль, тому хворий віддає перевагу рухові спиною вперед.

Лікування: місцева анестезія місця перелому, постільний режим на 2 тижні, нога кладеться на шину Белера в положенні легкого відведення. При відсутності ефекта – операція – металоостеосинтез.

ПЕРЕЛОМ КРИЛА КЛУБОВОЇ КІСТКИ.

Механізм травми – удар, здавлення тазу в поперечному напрямку.

Клініка: біль в ділянці перелому, що посилюється при напруженні косих м”язів та при надавлюванні на крило, обмеження рухів в кульшовому суглобі. Крило клубової кістки під дією м”язів може зсовуватися доверху, що константується зменшенням відстані від мечоподібного відростка до передньо – верхньої ості.

Лікування: знеболення місця перелому за допомогою 1 – сторонньої блокади за Школьніковим, постільний режим на 3 тижні, ногу кладуть на шину Белера, з перших днів, массаж, ЛФК, фізіотерапія.

ПОПЕРЕЧНИЙ ПЕРЕЛОМ КРИЖОВОЇ КІСТКИ ТА КУПРИКУ.

Механізм травми – прямий удар, падіння на сідниці.

Клініка: біль в крижовій ділянці, яка посилюється при спробі сісти, затруднення та сильний біль при дефекації, набряк, біль при пальпації, різкий біль, крепітація при ректальному дослідженні.При ушкодженні крижових нервів розвивається неудержання сечі та втрата чутливості в ділянці сідниць.

Лікування: пресакральна анестезія, постільний режим 3 тижні, валик під крижі або гамак. Фізіотерапія, яка найбільш важлива при ушкодженні нервів. При переломі куприка із зсуненням уламку – репозиція уламку через пряму кишку. При стійкому болю при сидінні – операція – видалення куприку.

ПЕРЕЛОМИ ТАЗОВОГО КІЛЬЦЯ БЕЗ ПОРУШЕННЯ ЙОГО БЕЗПЕРЕРВНОСТІ.

Ізольований перелом лонної або сідничної кістки. Перелом може бути 2 – стороннім. Механізм травми – прямий удар або здавлення тазу в передньо – задньому напрямку.

Клініка: біль в лонній ділянці /при переломі лонних кісток/ або в промежині /при переломі сідничних кісток/. Болі посилюються при спробі рухати ногою, при пальпації та осьовому навантаженні. Визначається симптом “прилиплої п’яти” – пацієнт не може відірвати від опори пряму ногу, але самостійно удержує підняту ногу.

Лікування: анестезія місця перелому, постільний режим на ліжку зі щитом 4 – 5 тижнів. При 1 – сторонньому ушкодженні ногу кладуть на шину Белера з легким відведенням, при 2 – сторонньому переломі – положення жаби. Працездатність відновлюється через 10 – 12 тижнів.

ПЕРЕЛОМИ З ПОРУШЕННЯМ БЕЗПЕРЕРВНОСТІ ТАЗОВОГО КІЛЬЦЯ.

Це найбільш часта /50%/ і тяжка група ушкоджень тазу. Часто супроводжується шоком та ушкодженням тазових органів. Механізм травми – передньо – заднє або бокове стиснення, падіння з великої висоти. Розрив симфізу може бути наслідком пологової травми.

Ушкодження переднього напівкільця: перелом лонної та сідничної кісток або 2 – сторонній перелом цих кісток у вигляді “метелика”.

Клініка: біль в ділянці тазу та в промежині, симптом “прилиплої п’яти”. При переломі лонної та сідничної кісток положення “жаби”, при розриві симфізу стегна зведені і зігнуті, спроба розвести їх викликає різкий біль.

Лікування: при переломі переднього напівкільця без зсунення уламків – постільний режим на 5 – 6 тижнів в ліжку зі щитом в позі “жаби”. З 2 тижня фізіотерапія, масаж, ЛФК.

2 – сторонні переломи у вигляді “метелика” лікують скелетним витяганням вагою 4 – 5 кг за кожну ногу. Розрив лонного зчленування лікують в гамаці з тягою навхрест.

Ушкодження заднього напівкільця: /розрив крижово – клубового сполучення, вертикальний перелом крижової або клубової кістки/ - в ізольованому вигляді зустрічається рідко.

Клініка: хворий лежить на здоровому боці. Активні рухи ногою на ураженому боці обмежені, болісні. Пальпація ділянки ушкодження болісна.

Лікування: на щиті в гамаку без перехресту тяги 8 – 9 тижнів. При ушкодженні із зсуненням скелетне витягання за ногу.

Ушкодження з одночасним порушенням переднього та заднього напівкілець /перелом Мальгеня/: найбільш тяжке ушкодження тазу, найчастіше супроводжується шоком.

Механізм травми – стиснення, падіння з великої висоти.

Клініка: біль в ділянці тазу, крововилив в мошонку, промежину, пахову зморшку. Асиметрія тазу, зсунення однієї половини доверху /зменшення відстані між мечоподібним відростком та передньо – верхньою остю/. При боковому стисненні або спробі розвести половини тазу, крім різкого посилення болю, відзначається рухливість половини тазу.

Лікування: 2 –стороння новокаїнова блокада за Школьніковим, протишокова терапія. При переломах без зсунення – лікування в гамаці без перехресту тяги, скелетне або клейове витягання за кожну ногу 4 –5 кг. При зсуненні половини тазу доверху – скелетне витягання вагою 10 – 14 кг в положенні відведення. Гамак тільки після зведення зсунутої половини тазу донизу. Постільний режим 10 – 12 тижнів.

ПЕРЕЛОМ ВЕРТЛЮГОВОЇ ЯМКИ: супроводжується вивихом стегна. Розрізняють перелом краю та дна вертлюгової ямки.

Механізм травми – навантаження по осі стегна або боковий тиск.

Клініка: біль, порушення функції кульового суглобу, положення ноги характерне для вивиху стегна.

Лікування: знеболення вертлюгової ямки, скелетне витягання по осі стегна, при відсутності ефекту – металоостеосинтез краю вертлюгової ямки. При переломі дна накладають скелетне витягання в 2 – х напрямках: по осі стегна та за великий вертлюг вбік.

Діагностика усіх ушкоджень кісток тазу – RO – логічна.

Поза «жаби» Лікування скелетним витяганням

Металоостеосинтез перелому тазу

УШКОДЖЕННЯ ТА ХІРУРГІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ КІНЦІВОК.

КРЕПІТУЮЧИЙ ТЕНДОВАГІНІТ: запалення сухожилкової піхви внаслідок стереотипних рухів або значного фізичного навантаження. Найчастіше зустрічаються тендовагініти згинальників передпліччя великого та малого гомілкового м”язів. Рецидиви захворювання 6 – 20% випадків.

КЛІНІКА: біль в ділянці передпліччя або гомілки, яка посилюється при фізичному навантаженні. При огляді: набряк, при рухах кистю або стопою, крепітація, пальпація по ходу сухожилку болісна.

ЛІКУВАННЯ: гіпсова шина на 8 – 10 днів, анальгетики, УВЧ, е/ф з гідрокортизоном, лідазою, новокаіном, парафінові та озокеритові аплікації. При неефективності – операція – вирізання сухожилклвих піхв.

Описание: http://t3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTEWFsSZgezoQK-X9VhArpftsizR2k-HsC7el_yJEMX_Q-jhPITHck6SQ

КОНТРАКТУРА ДЮПЮІТРЕНА: хронічне рецидивуюче захворювання долонного апоневрозу кисті з утворенням згинальної контрактури пальців. Хворіють чоловіки старші 40 р. Передумовні фактори – хронічні мікротравми.

КЛІНІКА: захворювання розвивається поступово і повільно з появою в ділянці долоневої зморшки щільного безболісного вузлика розміром з горошину – /І ступ/. Потім вузлик збільшується, від нього утворюються щільні тяжі, які доходять до п”ястно – фалангових суглобів /ІІ ступ/. Потім відбувається ущільнення і деформація долоневого апоневрозу з розвитком згинальної контрактури пальців /ІІІ ст./.

ЛІКУВАННЯ:

Ін’єкції лідази в долонний апоневроз.

Е/ф з гідрокортизоном.

Ін’єкції алое, скловидного тіла, ФІБС.

Парафінові та озокеритові аплікації.

В ІІІ ст., операція – вирізання долонного апоневрозу.

Ніготь, що вріс: характеризується вростанням в м “які тканини одного або обох країв нігтя, найчастіше І палець стопи.

Передумовні фактори – носіння тісного взуття, неправильна стрижка нігтів.

КЛІНІКА: біль в ділянці нігтя, набряк, гнійні виділення. В ділянці навколо нігтьового валика розростаються гіпергрануляції.

ЛІКУВАННЯ: теплі содові ванночки, марлеві прокладки, змочені антибіотиками, між краєм нігтя та м’якими тканинами. Носіння м’якого просторого взуття. Глибоке вростання нігтя лікується оперативно: резекція частини нігтя, що вросла, вирізання навколонігтьового валика.

Hallux valgus – деформація І пальця ступні назовні. Причина: носіння взуття з вузьким носком та високими підборами, довге перебування на ногах.

КЛІНІКА: біль в ділянці головки плюснової кістки, часті запалення, неможливість користуватися стандартним взуттям. 1 пал. ступні відхилений назовні на 20 – 40^о і більше.

ЛІКУВАННЯ: в початкових стадіях консервативне: теплі ванночки, масаж, ЛФК, поліуретанові прокладки між пальцями. При значній деформації операція – видалення кістково – хрящових розростань в ділянці голівки, остеотомія плюснової кістки для корекції положення і пальця. Після операції іммобілізація гіпсовим чобітком на 4 - 5 тижнів. Носіння на протязі 6 – 8 міс. ортопедичного взуття.

П’яткова шпора – екзостоз п’яткової кістки. Причини: плоскостопість, хронічна травма. У 20% хворих визначається на обох п’яткових кістках.

КЛІНІКА: швидка втома ніг при ходьбі, часом гострий біль в ділянці п’яти, який супроводжується кульгавістю. При пальпації п’яти з підошвової поверхні виявляється біль. Діагноз підтверджується RO – гр. ступні.

ЛІКУВАННЯ: УВЧ, RО – терапія, парафінові та озокеритові аплікації, ультразвук. При неефективності операція – остеотомія.

ГАНГЛІЙ, ГІГРОМА: ганглій – кіста сухожилкової піхви, гігрома – кіста суглобної капсули. Причина: повторні мікротравми. Найчастіші локалізації – тильна поверхня проміневозап”ясткового суглобу, тил ступні, підколінна ямка, тил кисті, по ходу сухожилків розгинальників, долонна поверхня кисті, на рівні голівок п”ясткових кісток.

КЛІНІКА: на вищевказаних місцях з’являється щільно – еластичне, кругле, безболісне пухлиноподібне утворення, яке повільно збільшується і не викликає функціональних порушень.

ЛІКУВАННЯ: консервативне /роздавлювання/. Оперативне – цистектомія.

ПРИРОДЖЕНІ ДЕФОРМАЦІЇ НИЖНІХ КІНЦІВОК.

Genu valgum – бокове викривлення в колінному суглобі, з кутом, відкритим назовні, випуклістю всередину. (Х-подібні ноги). Причини: рахіт, дитячий параліч.

КЛІНІКА: у вертикальному положенні гомілки розведені, що робить ходу незручною та негарною.

Genu varum – бокове викривлення в колінному суглобі, з кутом, відкритим всередину, а випуклістю назовні (О-подібні ноги). Причина: рахіт. Варусне положення затрудняє ходьбу.

ЛІКУВАННЯ: обох деформацій у дітей до 5 – 6 р. можна починати з гіпсових пов’язок з корекцією. При неефективності а також у більш старших дітей операція – остеотомія нижньої третини стегна або остеотомія верхньої третини кісток гомілки. Результати добрі.

УШКОДЖЕННЯ КОЛІННОГО СУГЛОБУ.

Ушкодження меніску – найчастіший вид травми колінного суглобу. У 80% уражується внутрішній меніск, у 20% - зовнішній.

Механізм травми – ротація стегна при фіксованій гомілці та зігнутому колінному суглобі, глибоке присідання.

КЛІНІКА: “блокада” суглобу: після травми суглоб залишається в положенні фіксованого згинання під кутом 130^о. При спробі зігнути або розігнути ногу з’являється сильний біль.

ЛІКУВАННЯ: при “блокаді” суглобу – вправлення меніску. При неможливості вправлення, а також при повторних блокадах операція – меніскектомія.

Меніски Вправлення меніску Меніскектомія

Ушкодження бічних зв’язок – розрив відбувається від сполучення відведення або приведення гомілки, при розігнутому коліні, з зовнішнім скручуванням гомілки. Частіше ушкоджується внутрішня зв’язка.

КЛІНІКА: біль, набряк, крововилив, збільшення бокових рухів в суглобі.

ДІАГНОСТИКА: RO – гр. з відведеною гомілкою /розширення суглобної щілини з внутрішнього боку/.

ЛІКУВАННЯ: в свіжих випадках операція – зшивання зв’язок. Якщо випадок несвіжий – консервативне лікування / гіпсовий тутор, ЛФК, фізіотерапія/, при неефективності операція – пластика зв’язок.

Ушкодження хрестоподібних зв’язок – частіше ушкоджується передня зв’язка. Механізм травми – насильницьке відведення та скручування гомілки.

КЛІНІКА: біль, набряк, гемартроз, обмеження рухів, симптом передньої або задньої “висувної шухляди”.

ЛІКУВАННЯ: в рані строки – зшивання зв’язки. Якщо розрив діагностовано пізно – гіпсова пов’язка, через 2 міс. – пластика зв’язки.

Перелом надколінника – механізм травми – падіння на коліно, удар по надколіннику, надмірне напруження 4 – главого м’язу.

КЛІНІКА: біль, гемартроз, обмеження рухів, симптом “прилиплої п’яти”, наявність при пальпації заглиблення між уламками.

ДІАГНОСТИКА: RO – гр. колінного суглобу.

ЛІКУВАННЯ: при незначному зсуненні уламків після евакуації крові із суглобу гіпсовий тутор від кісточок гомілкостопного суглобу до сідничної зморшки на 1 міс.

Через 7 днів дозволяють вставати і ходити. При значному зсуненні уламків операція – зшивання надколінника.

Вивих плеча Вивих плеча складає до 55% всіх травматичних вивихів. Позитивною стороною є те, що плечовий суглоб - досить досконалий (за різноманітністю рухів), мінусом служить його травматична вразливість через малу площу дотику суглобових поверхонь (хрящова поверхню голівки плечової кістки набагато перевершує поверхню суглобової западини лопатки і має менший радіус кривизни). Найчастіше вивих плеча відбувається в результаті непрямого впливу (падіння на витягнуту, підняту і відведену руку). При русі руки за межі фізіологічних можливостей головка плечової кістки розриває капсулу в найменш захищеному місці (передньонижні відділі) і вискакує з суглобової западини. За термінами, що пройшов з моменту травми, вивих плеча ділять на:

1. Свіжий (не більше 3-х днів)

2. Несвіжий (від 3-х днів до 3-х тижнів)

3. Застарілий (більше 3-х тижнів)

Клініка. Характерною особливістю є асиметрія плечових суглобів через характерною деформації пошкодженого плеча (замість округлих обрисів ушкоджений плечовий суглоб набуває незграбність). Пальпаторно голівка не виявляється у типовому місці. Часто головка розташована нижче рівня клювовидного відростка або в передньому відділі пахвової западини. Рухи в суглобі неможливі. Вивих плеча визначається характерним симптомом "пружного опору", який обумовлений рефлекторним скороченням м'язів.

Діагностика. Обов'язковим заходом є проведення рентгенографічного дослідження в прямій і бічній проекції.

Перша допомога. Знеболення, транспортна іммобілізація (шина, пов’язка Дезо, косинкова пов’язка), транспортування в травмпункт.

Лікування. Вправлення вивиху, контрольна рентгенограма, іммобілізація кінцівки на 10 днів, потім відновлювальне лікування (ЛФК, масаж, фізіотерапія).

Перелом хірургічної шийки плеча. Найчастіший вид пошкодження проксимального кінця плечової кістки, особливо у людей старшого віку. Це, в першу чергу, пов’язано з тим, що кістка тут позбавлена м’язового футляру. Різкий перехід потовщеного кортикального шару в більш тонкий, мала кількість і хаотичне розміщення остеонів та виражене звуження діафіза плечової кістки різко знижують міцність цієї ділянки в порівнянні з іншими відділами кістки. Виникають вони, як правило, внаслідок непрямої травми, при падінні на лікоть або витягнуту руку.

Клініка. Біль в ділянці плеча, обмеження рухів, плече відведене від тулуба, але відсутній симптом «пружного опору», позитивний симптом «осьового навантаження» - посилення болю в плечі при постукуванні по ліктю.

Симптоматика. Рентгенографія плечового суглобу.

Перша допомога. Знеболення, транспортна іммобілізація, транспортування пацієнта в травмпункт.

Лікування. Репозиція уламків, шина, що відводить на 4-6 тижнів, відновлювальне лікування. При асептичному некрозу голівки плечової кістки – операція Описание: clip_image016_0001 ендопротезування суглобу.

Перелом променевої кістки в типовому місці зустрічається найчастіше серед всіх переломів кісток передпліччя. У 90% випадків причиною перелому є падіння на витягнуту руку.

Клінічними ознаками перелому променевої кістки в типовому місці є біль, набряк, штикообразная деформація предпледья.

Діагностика. Рентгенографія променевозап’ясткового суглобу.

Перша допомога при переломах променевої кістки в типовому місці полягає в знеболюванні, транспортній іммобілізації, направленні пацієнта в травмпункт. Лікування. Репозиція відламків, гіпсова пов'язка на 4-6 тижнів, відновне лікування.

Рентгенограма: багнетоподібна деформація $Описание: C:\Documents and Settings\Пользователь\Local Settings\Temporary Internet Files\Content.IE5\NXWNKQBH\distal_radius_fracture[1].jpg$