Група 4 А с/с. Лекція № 5 Догляд за хворими із захворюваннями та пошкодженнями голови. Викладач Гладкий О.А. Предмет "М/С в хірургії" Дата 10 грудня 2020р.

Лисичанський медичний фаховий коледж

Група 4 А с/с. Лекція № 5 Догляд за хворими із захворюваннями та пошкодженнями голови.

Викладач Гладкий О.А.

Предмет "М/С в хірургії"

Дата 10 грудня 2020р.

Тема: 5 Догляд за хворими із захворюваннями та пошкодженнями голови.

План лекції

Особливості обстеження голови, шиї.

Природжені дефекти і пухлини м’яких тканин черепа.

Ушкодження м’яких тканин і кісток черепа.

Відкрита і закрита черепно-мозкова травма: переломи склепіння і основи черепа, забиття, струс і здавлення мозку.

Синдром черепно-мозкової травми.

Особливості надання медичної допомоги та лікування черепно-мозкових травм.

Ушкодження носа, щелеп. Клінічні ознаки, перша допомога, принципи лікування.

УШКОДЖЕННЯ ТА ХІРУРГІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ГОЛОВИ, ОБЛИЧЧЯ, РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ

ЛЕКЦІЯ

1. Ушкодження м’яких тканин та кісток черепа. Клініка, діагностика, перша допомога, лікування.

2. Черепно – мозкові травми: класифікація, клініка, діагностика, принципи лікування.

3. Ушкодження щелеп. Клінічні ознаки, методи діагностики, перша допомога, лікування.

Ушкодження шкірних покривів голови та обличчя супроводжуються значною кровотечею /скронева, лицева, нижньо - щелепна артерії, розвинута венозна сітка/. При ушкодженнях обличчя можливе поранення гілочок лицевого нерва з перетягуванням кута обличчя і утворення “заячого ока”. При пораненні вивідної протоки навколовушної слинної залози утворюється слинна нориця, з якої мається постійна слинотеча, що посилюється при вигляді їжі та під час їжі. Закриття нориці супроводжується значними труднощами. Внаслідок гарного кровопостачання рани голови та обличчя загоюються первинним натягом. Винятком є укушені рани, які завжди нагноюються.

ПЕРША ДОПОМОГА містить в собі тимчасову зупинку кровотечі та накладання асептичної пов’язки.

ЛІКУВАННЯ: Акуратна ПХО рани, без вирізання країв і обов’язкове накладання швів, щоб досягти косметичного ефекту. Виняток – укушені рани: тільки промивання мильною водою і накладання асептичної пов’язки. ПХО протягом 3 – х діб ЗАБОРОНЕНА! Артеріальна кровотеча зупиняється шляхом перев’язки судини в рані або на протязі /зовнішня сонна артерія/. Профілактика правця.

ТРАВМИ ЧЕРЕПА І МОЗКУ:

Класифікація :

І. ЗАКРИТА ТРАВМА:

· Закрита черепно – мозкова травма /сполучення ушкодження головного мозку і кісток черепа/.

· Поранення шкірних покривів і головного мозку без ушкодження кісток черепа.

В обох випадках зберігається замкнутість внутрішньочерепної порожнини. Позитивний момент – відсутність небезпеки інфікування оболонок і речовини мозку, негативний момент – при підвищенні внутрішньочерепного тиску погіршується стан головного мозку.

ІІ. ВІДКРИТА ТРАВМА:

одночасне ушкодження м’яких тканин і кісток черепа:

· Непроникаючі поранення – без ушкодження твердої мозкової оболонки.

· Проникаючі поранення – з ушкодженням твердої мозкової оболонки /утворюються умови для розвитку гнійного менінгіту або абсцесу головного мозку/.

ІІІ. ПО ТЯЖКОСТІ УШКОДЖЕННЯ ГОЛОВНОГО МОЗКУ:

Струс мозку /commotio cerebri/.

Забій мозку /contusio cerebri/.

Стиснення мозку /compressio cerebri/.

ПЕРЕЛОМИ ЧЕРЕПА можуть спостерігатися при відкритій і закритій черепно-мозковій травмі. Розрізняють:

· Переломи склепіння черепа.

· Переломи основи черепа.

· Тріщини черепа.

· Дірчасті переломи.

· Сколкові переломи.

· Вдавлені переломи.

КЛІНІКА

Переломи черепа супроводжуються клінікою забою мозку, вдавлені переломи – клінікою стиснення мозку.

Для переломів основи черепа характерні:

· Симптом “окулярів” – утворення гематоми в навколоочній клітковині та в кон’юнктиві через 12 – 24 год, після травми.

· Вушна або назальна лікворея – витікання ліквору, забарвленого кров’ю, з носу або ушей. Для диференціальної діагностики ліквореї від кровотечі рідину слід промокнути білою бавовняною тканиною. При кровотечі пляма буде однорідною червоною, при ліквореї пляма розподіляється на 2 шари: внутрішній – темно-червоний, зовнішній – рожевий.

· Менінгіальний синдром: ригідність потиличних м’язів, позитивний симптом Ласега.

· Допомагає уточнити діагноз RO – гр. кісток черепа – краніографія.

СТРУС МОЗКУ – синдром порушення функції головного мозку без вогнищевої симптоматики і анатомічних змін.

КЛІНІКА:

· Короткочасна втрата свідомості /від кількох секунд до 20 хв./

· Ретро – та антероградна амнезія.

· Головний біль, слабкість, головокружіння, дзвін та шум в вухах, припливи крові до обличчя, пітливість, порушення сну.

· Однократна блювота.

· Відсутність вогнищевої симптоматики.

· Відсутність менінгеальних симптомів.

· Відсутність ушкодження кісток черепа.

· Лікворний тиск, як правило нормальний, рідше трохи підвищений або знижений. Ліквор прозорий, без домішку крові.

*СТРУС мозку розглядається як легка черепно – мозкова травма, без розподілу на ступені важкості.

ЛІКУВАННЯ тільки стаціонарне: постільний режим 7 – 10 діб, холод на голову, судиннорозширюючі, седативні, антигістамінні препарати. Питання про застосування дегідратуючих або гідратуючих засобів може бути вирішено ТІЛЬКИ ПІСЛЯ ЛЮМБАЛЬНОЇ ПУНКЦІЇ!

ЗАБІЙ МОЗКУ – місцеве ушкодження мозкової тканини, яке розвивається в результаті черепно – мозкової травми. Забої мозку можуть бути поодинокі і множинні. До забоїв відносяться і всі випадки закритої травми мозку, при якій маються переломи черепа або субарахноідальні крововиливи.

КЛІНІКА: розрізняють легкий, середній, тяжкий ступені забою мозку.

ЗАБІЙ ЛЕГКОГО СТУПЕНЮ: втрата свідомості 30 – 60 хв., вогнищеві симптоми у вигляді рефлекторних асиметрій, які зникають на протязі першого тижня після травми. Можливий субарахноідальний крововилив та ушкодження кісток черепа.

ЗАБІЙ СЕРЕДНЬОГО СТУПЕНЮ: втрата свідомості 1 – 24 год., іноді переходе в сопор. Більш виражена вогнищева симптоматика – гемі – і монопарези, афазія, порушення зору, слуху, чутливості. Можуть виникати не грубі і швидко зникаючі порушення життєвих функцій.

ЗАБІЙ ТЯЖКОГО СТУПЕНЮ: характеризується сопорозно – коматозним станом на протязі декількох діб, грубими загально мозковими і вогнищевими симптомами, тяжкими порушеннями життєвих функцій, глибокими розладами метаболізму і кровопостачання мозку. При забої стовбуру мозку з моменту травми розвивається глибока кома з порушенням дихання і серцево – судинної діяльності. Типова наявність крові в лікворі /субарахноідальний крововилив/. Характерна наявність менінгеальних симптомів.

ПЕРША ДОПОМОГА:

· Горизонтальне положення.

· Іммобілізація голови шиною Єланського.

· При наявності рани – асептична пов’язка, при пролапсі мозку /вип”ячуванні мозкової речовини в рану через дефект кісток черепа і мозкових оболонок/ - ватно - марлевий бублик, більший за діаметром і вищий за пролабовану ділянку, зверху бублика – асептична пов’язка.

· Дегідратаційна терапія: гексаметиленентетрамін (уротропін) 40% - 10,0, глюкоза 40% - 20,0, сірчанокисла магнезія 25% - 10,0, лазікс – 4,0.

· Гемостатична терапія: вікасол 1% - 1,0, хлорид кальцію 10% - 10,0.

· При значних порушеннях дихання – інтубація трахеї, ШВЛ.

· Серцеві глікозиди, серцеві та дихальні аналептики.

· При блювоті у непритомного пацієнта – повернути голову набік, після закінчення нападу – очистити ротову порожнину від залишок блювотних мас.

· При западанні язика – вивести його назовні за допомогою язикотримача і пристебнути його до коміру шпилькою.

· При западанні нижньої щелепи – вивести щелепу і ввести повітрявод.

· Швидка та обережна доставка в стаціонар.

ЛІКУВАННЯ: при надходженні пацієнта в тяжкому коматозному стані терміново починають лікувально – реанімаційні заходи:

І. Відновлення серцево – легеневої діяльності:

Туалет бронхіального дерева.

Інтубація трахеї, ШВЛ.

При відсутності надії на відновлення адекватного спонтанного дихання – трахеостомія, ШВЛ.

Пункція підключичної вени.

ІІ. Відновлення діяльності мозку:

Масивна дегідратаційна терапія.

Судиннорозширюючі засоби для зняття спазму артерій мозку /еуфілін, но – шпа, дроперидол/.

Локальна гіпотермія мозку.

Антигістамінні препарати – димедрол, супрастін, піпольфен/.

Боротьба з ацидозом /переливання натрію гідрокарбонату 3 – 4% - 100 – 200,0/.

Інгаляції кисню.

Гемостатична терапія.

Антибіотики для профілактики менінгіту.

Повторні люмбальні пункції.

При великому роздавлюванні речовини головного мозку, наявності дислокаційного синдрому* показана екстрена операція – декомпресивна трепанація черепа.

* Дислокаційний синдром – відхилення речовини головного мозку в ту чи іншу сторону. Діагностується за допомогою УЗД.

СТИСНЕННЯ ГОЛОВНОГО МОЗКУ

Причинні чинники:

· Зростаючий набряк – набухання мозку внаслідок масивного забою мозку.

· Вдавлені переломи черепа.

· Внутрішньочерепні гематоми:

а/ епідуральна /над твердою мозковою оболонкою/;

б/ субдуральна /під твердою мозковою оболонкою/;

в/ внутрішньомозкова /у речовині мозку/.

ЕПІДУРАЛЬНА ГЕМАТОМА: розвивається внаслідок поранення середньої оболонкової артерії або її гілок. Характеризується швидким наростанням гематоми і погіршенням стану. Характерний “світлий проміжок» *, який є коротким.

* „Світлий проміжок” – період часу між першою і другою втратою свідомості, під час якого пацієнт знаходиться у свідомому стані.

Клініка: головний біль, нудота, повторна блювота, затемнення свідомості з наступною комою. З вогнищевих симптомів найбільш важлива анізокорія – розширення зіниці на стороні ушкодження і відсутність її реакції на світло. Кров у лікворі відсутня, лікворний тиск підвищений.

Лікування: тільки хірургічне – декомпресивна трепанація черепа.

СУБДУРАЛЬНА ГЕМАТОМА: виникає при розриві вен м’якої оболонки у вогнищах контузії.

Клініка: відрізняється більш повільним розвитком компресії мозку, більш тривалим “світлим проміжком”, наявністю менінгеальних симптомів і крові в лікворі.

Лікування тільки хірургічне – декомпресивна трепанація черепа.

ВНУТРІШНЬОМОЗКОВА ГЕМАТОМА: характеризується переважанням вогнищевої симптоматики над загально мозковою.

Найбільш характерні геміпарези на стороні, протилежній ураженню і порушення чутливості на стороні ураження. Наявність крові в лікворі зустрічається рідко.

Лікування в більшості випадків хірургічне.

Всі види компресійних переломів склепіння черепа також підлягають екстреному хірургічному лікуванню.

Компресія внаслідок набряку – набухання мозку лікується консервативно /дегідратаційна терапія/, при неефективності її виконується операція.

Методи діагностики при черепно – мозковій травмі:

· Краніографія /рентгенографія кісток черепа/.

* ОБОВ’ЯЗКОВО в 2 – х проекціях! Діагностує тільки переломи кісток черепа.

· Люмбальна пункція. Нормальний лікворний тиск в лежачому положенні від 40 – 60 до 125 мм. вод. ст. Достовірне підвищення більше 150 мм вод.ст. На дослідження беруть 1 – 2 мл вільно витікаючого ліквору.

КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

а/ відсмоктувати ліквор шприцом /защемлення мозку/;

б/ виконувати пункцію при наявності стовбурових симптомів /защемлення стовбура мозку/.

· Ангіографія /витікання контрасту за межі судини/.

· Ехоенцефалографія /УЗД/. Дозволяюча здатність 95%. Дозволяє діагностувати об’ємні утворення діаметром більше 0,9 см, а також дислокацію мозку.

· Комп’ютерна томографія:

а/ рентгенівська;

б/ на основі магніто – ядерного резонансу.

· Електроенцефалографія.

· Дослідження очного дна.

· Пробна трепанація черепа.

УШКОДЖЕННЯ ЩЕЛЕП

ВИВИХ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ – виникає при бічних ударах або сильному відкриванні рота при позіханні, сміху, співах.

Клініка: рот широко відкритий, нижня щелепа виведена вперед і в сторону, на місці голівки н/щелепи западання, слинотеча. При спробі закрити рот виникає різкий біль і пружний опір.

Лікування: вправлення вивиху.

ПЕРЕЛОМИ ЩЕЛЕП – бувають відкриті /вогнепальні/ і закриті /тупа травма/.

Клініка: неправильне змикання зубів, біль при спробі змикання, набряк обличчя. Рот напіввідкритий, значна слинотеча.

Перша допомога: очистити рот від згустків крові і зубів, якщо хворий без свідомості – пристебнути язик до одежі, фіксація перелому транспортною шиною /пращоподібна пов’язка, “вуздечка”/.

Транспортування в стаціонар у напівсидячому положенні.

Лікування: фіксація перелому дротяною шиною. Термін іммобілізації – 2 – 3 тижні.

Догляд за пацієнтом: санація ротової порожнини за допомогою пульверизатора, годування рідкою та напіврідкою їжею за допомогою зонду або поїльника з надітою на його носик гумовою трубочкою /зонд або трубка вводяться в проміжок за корінними зубами/, часта заміна пов’язок /швидко забруднюються слиною та їжею/.

Питання до домашнього завдання:

1.“Світлий проміжок” характерний для:

а/ струсу головного мозку;

б/ забою головного мозку;

в/ стиснення головного мозку;

г/ перелому основи черепа.

2.Симптом “окулярів” характерний для:

а/ струсу головного мозку;

б/ забою головного мозку;

в/ стиснення головного мозку;

г/ перелому основи черепа.

3.Анізокорія (різниця в ширині зіниць) характерна для:

а/ струсу головного мозку;

б/ забою головного мозку;

в/ стиснення головного мозку;

г/ перелому основи черепа.

4.Лікворея виникає при:

а/ струсу головного мозку;

б/ забої головного мозку;

в/ стисненні головного мозку;

г/ переломі основи черепа.

5.Як відрізнити лікворею від кровотечі?

6.Люмбальну пункцію проводять за допомогою голки:

а/ Біра;

б/ Касирського;

в/ Дюфо;

г/ короткої, з широким просвітом.

7.При наявності ушкоджень в ділянці потилиці потерпілого кладуть на:

а/ шину Белера;

б/ шину Єланського;

в/ носилки без подушки;

г/ ватно – марлевий бублик.

8.Випишіть рецепти препаратів для дегідратаційної терапії

УШКОДЖЕННЯ ТА ХІРУРГІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ГОЛОВИ, ОБЛИЧЧЯ, РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ

1. Запальні захворювання обличчя: клініка, діагностика, принципи лікування.

2. Злоякісні пухлини обличчя: клініка, діагностика, лікування.

3. Запальні захворювання ротової порожнини: клініка, діагностика, лікування.

4. Злоякісні пухлини ротової порожнини: клініка, принципи лікування.

5. Гострий гнійний паротит: причини, клініка, профілактика, лікування.

ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ОБЛИЧЧЯ

БЕШИХА ОБЛИЧЧЯ: вхідними воротами є незначні ушкодження шкіри, особливо навкруги носу. Нерідко бешиха переходить на волосисту частину голови. Можливий перехід інфекції на оболонки мозку, з розвитком менінгіту.

КЛІНІКА: початок гострий: підвищення температури до 39^о, озноб, головний біль. На шкірі з’являється ділянка різко окресленої гіперемії, яка піднімається над рівнем здорової шкіри. Характерне ураження шкіри носа і обох щік у вигляді “метелика". Виникає різкий набряк повік. При булозній формі з’являються пухирі, при некротичній – ділянки некрозу. Закінчується захворювання значним злущуванням шкіри.

ЛІКУВАННЯ: антибіотики, сульфаніламіди, УФО /суберітемна доза/, RO – терапія. При наявності на шкірі тріщин, виразок, недодержанні гігієни шкіри – бешиха може рецидивувати.

ФУРУНКУЛ, КАРБУНКУЛ ОБЛИЧЧЯ: перебіг відрізняється значною тяжкістю. Розвиток фурункула або карбункула можна пов’язати з інфікуванням при видавлюванні вугрів, розчухуванні шкіри, зриванні прищів.

КЛІНІКА: захворювання часто ускладнюється тромбофлебітом вен обличчя /болісний тяж в напрямку від кута рота до кута ока, гіперемія шкіри/. Найбільш небезпечна локалізація фурункула або карбункула в носо-губному трикутнику /розвиток менінгіту/.

ЗАГАЛЬНІ явища: висока температура, озноб, головний біль, в крові лейкоцитоз із зрушенням формули вліво, підвищена ШОЕ. Мається значний набряк обличчя та повік.

ЛІКУВАННЯ: постільний режим, напівсидяче положення, рідка та напіврідка їжа, антибіотики, сульфаніламіди, УФО. Хірургічне лікування тільки при абсцедуванні, малим лінійним розрізом, по ходу гілок лицьового нерву.

Фурункул Карбункул

АКТИНОМІКОЗ ОБЛИЧЧЯ: шийно – лицьові форми найбільш часті і складають 75 – 80% всіх уражень променистим грибом. Збудник потрапляє в глибину м’яких тканин обличчя через ушкодження слизової оболонки рота, каріозні зуби, мигдалини, слинні залози. Найчастіше уражаються щоки та нижня щелепа. Утворюється характерний, дерев’яної щільності інфільтрат. По мірі наближення вогнища до поверхні шкіри остання набуває багрово – цианотичний колір, з’являються вогнища розм’якшення та відкривання множинних нориць з виділенням гною крихтоподібного характеру. З гною висіваються друзи актиноміцету. Актиномікозний інфільтрат поступово руйнує усі підлеглі тканини, включаючи кістку. Процес протікає без болю і без температури.

ЛІКУВАННЯ: антибіотики, RO – терапія, актинолізат 3 – 4 мл в/м через 3 – 5 днів. При абсцедуванні – розкриття та вискоблювання гнояка.

СИБІРКА ОБЛИЧЧЯ: при шкірній формі займає 2 місце після ураження пальців кисті.

КЛІНІКА: протікає типово, процес супроводжується значним набряком обличчя та шиї. Навкруги вогнища виникає місцева анестезія, що відрізняє сибірку від чуми та туляремії. В пунктаті з пустули або в виділеннях з виразки висівається Bac.anthracis.

Загальна реакція: головний біль, нездужання, підвищення температури до 38 - 39^о.

ЛІКУВАННЯ: хворий ізолюється, антибіотики, сульфаніламіди, 5 –7 днів.

Протисибірковий гама – глобулін 40 – 50 мл в/м одноразово. Пов’язки не накладаються! Хірургічні втручання не виконуються! Виписка із стаціонару після повного закриття шкірних дефектів.

НОМА: /”водяний рак”/ - гангренозно – гнильний стоматит. Розвивається частіше у дітей. Захворювання починається з ураження слизової оболонки або шкіри щоки. Швидко з’являється різкий набряк, пухирі, наповнені геморагічним вмістом. За кілька годин на місці пухирців з’являються глибокі вогнища некрозу, які зливаються між собою. В результаті цього утворюється значних розмірів пухлина із зловонним розпадом та некротичними чорними краями. В разі відшарування ділянки некрозу відбувається оголення зубів та ясен. Гангрена може розповсюджуватися на піднебіння та дужки. При мікробіологічному дослідженні виділяється гнильна мікрофлора.

Хворі знаходяться в стані тяжкої інтоксикації, сепсису та кахексії. Летальність 30 – 60%.

ЛІКУВАННЯ: антибіотики, сульфаніламіди, протигангренозна сироватка 150000 А ОД. Дезінтоксикаційна терапія, боротьба з ацидозом, переливання білкових препаратів, анаболічні стероїди. Ранова поверхня зрошується 3% перекисом водню або К Мg О₄ /1:1000/. По мірі утворення демаркації – некректомія. Після очищення рани - пластичне закриття дефекту.

Описание: http://im2-tub.yandex.net/i?id=79266225-54-72

ЗЛОЯКІСНІ ПУХЛИНИ ОБЛИЧЧЯ

РАК ШКІРИ ОБЛИЧЧЯ Передумовні чинники: травма, розчухування, сонячне опромінювання, обвітрювання, бризки солоної води, рентгенівське або радіоактивне опромінення, для хімічних канцерогенних речовин /смола, фарби, нафта/.

КЛІНІКА: в ділянках повік, носу, рідше на щоках, з’являються жовтувато – білі вузли, які поступово перетворюються в виразку з щільною основою. В наступному рак уражає підшкірну клітковину, а потім і кістки. Навіть при значному розповсюдженні не дає ураження регіональних лімфовузлів.

ДІАГНОСТИКА: біопсія виразки.

ЛІКУВАННЯ: гарний ефект дає променева терапія.

МЕЛАНОМА: /меланобластома/ - пігментна злоякісна пухлина /виробляє меланін/.

КЛІНІКА: довгий час у вигляді родинних плям, не завдаючи ніяких турбот їх носіям. Без причини або після незначної травми пігментна пляма починає швидко розростатися, ущільнюватися, посилюється пігментація, з’являється кровоточивість. Рано виникають метастази в регіональні лімфовузли та віддалені метастази в печінку та легені.

ЛІКУВАННЯ: широке вирізання пухлини електрохірургічним шляхом. Метастази в лімфовузли також підлягають широкому вирізанню. Опромінення не ефективне. Віддалені результати неблагополучні – 50% хворих помирають в перші 5 років після операції.

РАК НИЖНЬОЇ ГУБИ: серед інших злоякісних новоутворень займає 5 – 6 місце /3 – 5%/. Хворіють переважно чоловіки /95% в віці 50 – 60 років, захворювання найбільше розповсюджено серед сільського населення /70%/.

Передумовні фактори:

Паління.

Травми.

Передракові захворювання /лейкоплакія, гіперкератоз, папілома/.

КЛІНІКА: на нижній губі з’являється невеликий щільний вузол, в центрі якого мається корка. При зриванні корки виникає кровотеча. Навколо вузла щільний валик, губа інфільтрована. Метастазування в підщелепні, підборідні, пізніше в шийні лімфовузли. В подальшому на губі утворюється виразка з некротичним дном або пухлина у вигляді кольорової капсули.

ДІАГНОСТИКА: біопсія пухлини.

ЛІКУВАННЯ: комбіноване: рентгенотерапія на основну пухлину, хірургічне видалення метастазів.

ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ

СТОМАТИТ – запальне захворювання слизової оболонки рота. Розвивається у знесилених хворих, післяопераційних хворих при поганому догляді за ротовою порожниною і при порушеному носовому диханні.

КЛІНІКА: біль, гіперемія, набряк слизової оболонки, набряк у ділянці ясен, кровоточивість, наявність поверхневих виразок з гнійним нальотом, підвищення температури, поганий запах з рота, слинотеча.

ЛІКУВАННЯ: антибіотики, сульфаніламіди, полоскання рота розчинами антибіотиків, змазування слизової оболонки метиленовим синім з гліцерином /стерильно!/, припалювання виразок 5 – 10% розчином азотнокислого срібла, рідка, не подразлива їжа.

ЗЛОЯКІСНІ ПУХЛИНИ РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ

РАК ЯЗИКА – в східних країнах /Індія/ складає 70% усіх ракових захворювань, в європейських – 3 – 8%.

Передумовні фактори:

Каріозні зуби.

Неправильно виготовлені зубні протези.

Куріння.

Жування тютюну /в Індії бетель, в Узбекистані нас/.

Передракові захворювання /лейкоплакія, гіперкератоз/.

КЛІНІКА: поява блідуватого вузла на вільному краю язика /на відміну від сифілітичної гуми, яка з’являється на спинці язика/.

Вузол швидко перетворюється на виразку, виникає біль, особливо при прийомі їжі. Легко приєднується вторинна інфекція, виникають арозивні кровотечі. Метастазування лімфогенним шляхом /підщелепні, шийні лімфовузли/. Можливе проростання пухлини в скелет обличчя, дно ротової порожнини.

Описание: http://t3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSeP1A7uAJf8dkV9tRRuP8bKVgay4hMsGfux0s1aZYZX4tTdDvA3yFDCQ ЛІКУВАННЯ: при локалізації пухлини у передніх відділах язика – електрорезекція язика з пухлиною і видалення регіональних лімфовузлів. При локалізації пухлини біля кореня язика – променева терапія на пухлину і хірургічне видалення регіональних лімфовузлів. При запущених формах використовуються голки з радіоактивним кобальтом.