Група 3 Б л/с. Викладач Гладкий О.А. Предмет "Хірургія" Лекція. Тема № 6: Інфузійна терапія Дата 27 вересня 2021р. Тема № 6: Інфузійна терапія.

 

ЛИСИЧАНСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ

 

 Група 3 Б л/с.  Викладач  Гладкий О.А.

 Предмет "Хірургія" Лекція.

 Тема № 6: Інфузійна терапія

Дата 27 вересня 2021р.

 

Тема № 6: Інфузійна терапія. Матеріали за посиланням:

 

https://docs.google.com/document/d/1c9iA0K1YKfJHTN0xEeO810kr_DIRqSSn/edit?usp=sharing&ouid=115928220445394045857&rtpof=true&sd=true

 

Інфузійно-трансфузійна терапія в сучасній хірургії, реаніматології та інтенсивному лікуванні.

Правові аспекти гемо трансфузій

 Шляхи введення інфузійних речовин.

 Алгоритм заходів з проведення гемотрансфузій.

Основи ізосерології.

 Визначення груп крові за допомогою стандартних сироваток та цоліклонів анти-А і анти-В реагентів.

Визначення резус-належності експрес-методом стандартними антирезусними сироватками і цоліклональними D і C реагентами.

 

Необхідні проби на сумісність еритроцитної маси донора й реципієнта.

Методи й техніка гемотрансфузій.

Донорство та його джерела.

 Необхідність обстеження донорів на вірусний гепатит, СНІД, сифіліс.

 Документація при гемотрансфузіях.

Кровозамінники та гемокоректори.

 Класифікація розчинів за групами.

Поняття про повне та часткове парентеральне харчування.

 Ускладнення в разі переливання кровозамінників, перша медична допомога при цьому.

 

ІНФУЗІЙНА ТЕРАПІЯ

Лекція

Вузлові питання :

-          історичний огляд теми;

-          ідентифікація крові по групі і Rh – фактору;

-          показання та протипоказання до переливання крові;

-          види крові, компоненти крові, препарати крові;

-          засоби зберігання крові;

-          проби перед переливанням крові;

-     методи і засоби переливання крові. Механізм дії перелитої крові.

-          служба крові, її задачі, підрозділи. Види донорів;

-          гемотрансфузійні реакції та ускладнення: патогенез, клініка, діагностика, лікування;

-          кровозамінники: групи, пострансфузійні ускладнення;

 

 

Перші спроби переливання крові були зроблені в 16 – 17 ст. Але переважна більшість пацієнтів гинула. Причини смерті тоді були невідомі. На початку 20 ст., завдяки роботам Борде та І. І. Мєчнікова, стало відомо про імунітет, аглютинацію, та гемоліз.

      В 1901 р. віденський лікар Ландштейнер опублікував данні про існування у людей 3 груп крові.

      В 1907 р. чеський лікар Я. Янський відкрив IV групу крові і розробив повну, сучасну класифікацію груп крові. Але навіть переливання одногрупної крові доволі часто приводило до тяжких ускладнень, смерті пацієнтів. В 1939 р. американський учений Вінер відкрив в еритроцитах людини ще один білок, що має антигенні властивості, який він назвав резус – фактор.

      Ідентифікація крові: диференціювання крові по системі АВО засноване на 4 комбінаціях 2 антигенів /аглютиногенів/ що знаходяться в еритроцитах і позначаються літерами А і В та 2 антитіл /аглютинінів/, що знаходяться в плазмі крові і позначаються літерами - a, b.

      Одноіменні АГ та АТ утворюють комплекс АГ – АТ, що веде спочатку до склеювання еритроцитів /аглютинації/, а потім до їх руйнування /гемолізу/.

       ГРУПИ КРОВІ

1 гр.: О / a b / - О / І /

2 гр.: А / b / - А / ІІ /

3 гр.: В / a / - В / ІІІ /

4 гр.: АВ / О / - АВ / IV /

            Кров О / І / гр. – “ідеальний” донор, кров АВ / ІV / гр. – “ідеальний” реципієнт. Кров “ідеального” донора небезпечна /феномен “зворотньої” аглютинації /. Сучасна трансфузіологія вимагає переливати тільки одногрупну кров. У виняткових випадках, по життєвих показаннях, можна перелити кров “ідеального” донора, але не більше 500 мл.

 

ВИЗНАЧЕННЯ ГРУПИ КРОВІ:

1. Цоліклонами анти – А та анти – В.

2. Стандартними сироватками.

Порівняльна таблиця аглютинації при визначенні групи крові цоліклонами та стандартними сироватками:

групи крові	цоліклони		стандартні сироватки
	анти - А	анти - В	І ( ab )	ІІ ( a )	ІІІ ( b )
О /І /	-	-	-	-	-
А / ІІ /	+	-	+	-	+
В / ІІІ /	-	+	+	+	-
АВ /ІV/	+	+	+	+	+

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕЗУС – ФАКТОР: зараз відомі 6 білків цієї системи:

Rh₀, rh` rh``, Hr<sub>0</sub>, Hr`, Hr``

Реципієнт, у якого відсутній АГ Rh₀, вважається резус – негативним.

Донор, у якого відсутній АГ Rh₀, але є rh’ або rh”, вважається резус – позитивним.

ВИЗНАЧЕННЯ РЕЗУС – ФАКТОРУ : а/ за допомогою стандартних сироваток – анти-резус експрес – методом /на чашці Петрі/; б/ за допомогою стандартних анти резус-антитіл – самостійне вивчення.

 

ПОКАЗАННЯ ТА ПРОТИПОКАЗАННЯ ДО ПЕРЕЛИВАННЯ КРОВІ:

-          див. графічну схему.

Види крові. Наказом МОЗ України №164 від 05.07.99 р. переливання цільної крові заборонено. Згідно „Інструкції з застосування компонентів крові” дозволяється переливати по життєвих показаннях при масивній крововтраті компоненти та препарати крові ( див. граф. схему).

Засоби зберігання компонентів крові:

1.      В рідкому стані при Т + 4^о С. Термін зберігання: у скляних флаконах 7 – 10 днів, у пластикових мішках – 1 міс. Оптимальний термін зберігання компонентів  крові – 1 – 3 доби.

2.      В замороженому стані. Може зберігатися роками. Стає можливим утворення банків крові.

Проби на сумісність крові донора і реципієнта:

·         Проба на індивідуальну сумісність (по системі АВ0)

·         Проба на резус-сумісність

·         Біологічна проба

Методи і засоби переливання компонентів крові:

Методи

• пряме
• непряме

Засоби:

• по шляху введення: в/в, в/а
• по швидкості введення: крапельно, струминно
• автогемотрансфузія
• обмінне переливання

Механізм дії перелитих компонентів крові:

• гемостатична
• поповнення обсягу еритроцитів (переносники кисню від легень до органів і тканин)

 

Питання до домашнього завдання

 

1.      В лікарню надійшов пацієнт з геморагічним шоком ІІІ ст. і декомпенсованою серцевою недостатністю. Чи можна йому  переливати компоненти крові?

2.      У вищеозначеного пацієнта Ви визначили ІV групу крові. Одногрупної крові немає ні в лікарні, ні на СПК. Ваші пропозиції?

3.      У резус-негативної жінки після патологічних пологів /відшарування нормально розташованої плаценти / мається крововтрата 1800 мл. В лікарні є тільки одногрупна резус-позитивна кров. Ваші пропозиції?

  СЛУЖБА КРОВІ – це широка мережа спеціальних організацій і промислових підприємств, які забезпечують лікувальні заклади компонентами та препаратами крові, а також кровозамінниками.

 

СТРУКТУРА:

1.      Інститути гематології.. Ведуть наукові дослідження, забезпечують організаційно – методичне керівництво закладами служби крові в країні.

2.      Республіканські, обласні, міські станції переливання крові / СПК /. Ведуть заготовку крові, її апробацію, одержують з крові її компоненти, постачають плазмою крові підприємства по її переробці, забезпечують лікувальні заклади кров”ю та її компонентами.

3.      Відділення  переливання крові при лікарнях. Заготовляють свіжу донорську кров, організують і проводять трансфузійну терапію в даному лікарському закладі.

4.      Підприємства по виготовленню препаратів з плазми крові, а також по виготовленню кровозамінників.

 

ДОНОР – це людина, що передає свої тканини і органи тим пацієнтам, що їх потребують /РЕЦИПІЄНТАМ/.

ВИДИ ДОНОРІВ – див. граф. схему.

 

УСКЛАДНЕННЯ І РЕАКЦІЇ ПІСЛЯ ПЕРЕЛИВАННЯ КРОВІ:

 

ГЕМОТРАНСФУЗІЙНІ УСКЛАДНЕННЯ:

 

1.      ГЕМОЛІТИЧНИЙ ШОК. Причини: несумісність крові донора і реципієнта по системі АВО, резус – фактору та інших антигенах еритроцитів.

ПАТОГЕНЕЗ: див. граф. схему.

КЛІНІКА: складається з 3-х синдромів:

                  а/ шок;

                  б/ гостра ниркова недостатність;

                  в/ геморагічний діатез.

Під час гемотрансфузій або зразу після неї виникає різка слабкість, головокружіння, озноб, біль за грудиною та в поперековій ділянці, нудота, блювання, акроцианоз, дистальні відділи кінцівок холодні, частий, слабкий пульс, низький АТ, руховий неспокій.

      Сироватка крові рожевого кольору, сеча червоного або бурого кольору /м’ясних помиїв/. Через декілька годин в сироватці різко підвищується кількість непрямого білірубіну /клінічно проявляється жовтяницею/. В аналізі сечі – грудки гемоглобіну, зруйновані еритроцити. До клініки шоку через декілька годин приєднується оліго-анурія, загальмованість, млявість, біль в поперековій ділянці, застійні хрипи в легенях, набряки.

      Симптоми геморагічного діатезу: посилена кровоточивість з рани та місць ін’єкцій,  крововиливи в інтактні тканини, носова, легенева, з ясен, шлунково-кишкова кровотеча. Летальність – 25%.

ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА:

      а/. Негайно припинити гемотрансфузію.

      б/. Голку з вени не видаляти!

      в/. Викликати лікаря.

ЛІКУВАННЯ: див. граф. схему.

ПРОФІЛАКТИКА: Перед переливанням компонентів крові обов’язково провести визначення групи крові донора і реципієнта, провести проби на індивідуальну, резус-сумісність, біологічну проби.

2.      СИНДРОМ ГОМОЛОГІЧНОЇ КРОВІ.

Розвивається при переливанні не менше 2500 мл донорської крові за добу.

А. Цитратний шок. Причина: різке зниження в плазмі крові реципієнта концентрації іонів кальція внаслідок сполучення його з цитратним іоном, відносна гіпокаліємія внаслідок збільшення концентрації іонів натрію.

Клініка: серцеві аритмії аж до фібріляції шлуночків, тетанічні м’язові судоми, зниження АТ, тахікардія.

Профілактика: в/в введення 10 мл 10% розчину кальцію хлориду на кожні 500 мл перелитої крові.

Лікування: повільне в/в  введення 10% розчину кальцію хлориду до припинення судом, протишокова терапія, при серцевих аритміях – антиаритмічні препарати, при фібриляції серцевого м’язу – електродефібриляція.

      Б. Синдром малого викиду - /гостра серцево-судинна недостатність/.

            Причина: перевантаження правих відділів серця великою кількістю влитих в венозне русло компонентів і препаратів крові.

            Клініка: затруднення дихання, акроцианоз, зниження АТ, підвищення ЦВТ до 300 – 400 мм вод. ст., порушення серцевої діяльності.

            Лікування: припинити трансфузію, зробити кровопускання, інгаляція кисню, введення судиннозвужуючих /мезатон, адреналін, ефедрин/, 40% розчину глюкози, 2,4% еуфіліну, серцевих глікозидів /корглікон, строфантин/. При явищах клінічної смерті – серцево-легенева реанімація.

Профілактика: крапельне введення компонентів і препаратів крові, а при необхідності струменевого введення – проводити його дробно, з перервами.

       В. Масивне переливання крові “ІДЕАЛЬНОГО” донора / більше 500 мл /.        Причина: АТ плазми донора вступають в реакцію з АГ еритроцитів реципієнта ® аглютинація ® гемоліз.

            Лікування: див. гемолітичний шок.

3.      ТРОМБОЗИ ТА ЕМБОЛІЇ

Причини:

а/ технічні помилки при переливанні;

б/ підвищення зсідання крові реципієнта.

Клініка: сильний біль в грудях, задуха, неспокій, цианоз обличчя, шиї, грудної клітки, набряклість вен шиї, збільшення печінки.

Лікування:

      а/ наркотичні анальгетики;

      б/ еуфілін 2,4% - 10,0 + папаверин 2% - 2,0 в/в;

      в/ при дуже високому ЦВТ – гангліоблокатори : пентамін, бензогексо-

      ній, арфонад;

      г/ інгаляція кисню;

      д/ масивна антикоагулянтна та фібрінолітична терапія /гепарін – 20000

      ОД та фібрінолізин – 40000 ОД в/в крап./;

      є/ тромболітична терапія /через катетер, введений у легеневу артерію, -

      стрептаза 250 – 500 тис. ОД/. При емболії головного стовбура легеневої

      артерії і відсутності ефекту на протязі 2 – 3 год. – операція емболектомія/.

4.      БАКТЕРІАЛЬНЕ ЗАБРУДНЕННЯ ПЕРЕЛИТОЇ КРОВІ

Клініка: септичного шоку.

Лікування: масивна антибактеріальна терапія, іммунотерапія, протишокова,

      дезінтоксикаційна терапія, боротьба з ацидозом, боротьба з поліорганною недостатністю.

5.      ЗАРАЖЕННЯ РЕЦИПІЄНТА:

малярією, вірусним гепатитом, сифілісом, ВІЛ  - інфікування – відбувається при переливанні неперевіреної крові.

 

ГЕМОТРАНСФУЗІЙНІ РЕАКЦІЇ

1.      ПІРОГЕННА РЕАКЦІЯ.

Причини:

      а/. Внесення пірогенів з консервованими компонентами крові.

      б/. Порушення інструкції по обробці апаратури для заготівлі та

      переливання крові.

Клініка: загальне нездужання, висока температура, озноб, головний біль.

Лікування: жарознижуючі /аспірин, пірамідон, амідопірин/, антигістамінні

      /дімедрол, піпольфен, супрастін/, нейролептики /аміназін, дроперидол/,

      зігрівання хворого, водно – оцтовий компрес на лоб, міхури з льодом на

      магістральні судини /сонні артерії, стегнові артерії/.

2.      АЛЕРГІЧНА РЕАКЦІЯ.

Причини: сенсібілізація до АГ плазменних білків.

Клініка: підвищення температури, озноб, акроцианоз, задишка, біль у поперековій ділянці та кістках, кропив’янка, набряк Квінке.

Лікування: припинити гемотрансфузію, в/в введення 10% розчину кальцію хлориду, десенсибілізуючі препарати /дімедрол, супрастін,піпольфен/.

При явищах анафілактичного шоку – протишокова терапія, вазопресори, глюкокортикоїди, дезінтоксикаційна терапія.

3.      ОЗНОБ.

Причина: переливання охолодженої крові.

*При швидкому введенні охолодженої крові може виникнути зупинка серця!

Профілактика: зігрівання крові перед трансфузією до температури людського тіла.

Лікування: зігрівання хворого, в/в введення 10% розчину кальцію хлориду – 10 мл, при відсутності ефекту – наркотичні анальгетики, нейролептики. При зупинці серця – серцево-легенева реанімація.

 

 

 

І Н С Т Р У К Ц І Я

 

ПО ВИЗНАЧЕННЮ ГРУПИ КРОВІ ЗА ДОПОМОГОЮ ЦОЛІКЛОНІВ

 АНТИ – А та АНТИ – В

Навчальна мета: Оволодіти методикою визначення групи крові за допомогою

цоліклонів анти – А та анти – В.

 

Необхідне обладнання: тарілка, скляні палички, цоліклони анти - А та анти - В,

спирт, вата, скарифікатори.

            Цоліклони анти – А та анти – В – це розведена асцитична рідина мишей – носіїв, що продукують гомогенні антитіла тільки одного класу імуноглобулінів, повністю ідентичні по структурі і антигенній активності. Кожний цоліклон має специфічні

 антитіла проти групоспецифічних антигенів А чи В людини. Цоліклони не містять

в собі антитіл іншої специфічності і тому не викликають не специфічної аглютинації еритроцитів.

 

Техніка визначення групи крові системи А В О

 

1.      Розкрийте ампули з цоліклонами анти – А та анти – В Цоліклон анти – А забарвлений в рожевий колір, анти – В – в синій.

2.      Цоліклони зберігають в холодильнику при Т +2 - +8^о не більше 3 міс.

Не слід користуватися цоліклонами, коли в них маються не розчинювані хлоп’я

або помутніння.

3.      На фарфорову тарілку нанесіть по одній великій /0,1 мл/ краплині цоліклону

анти – А та анти – В. Поряд нанесіть по маленькій краплині крові в співвідношенні

 1:10. Змішайте краплини крові і цоліклон чистою скляною паличкою, окремо для

 кожної краплі. Аглютинація наступає через 3 – 5 сек., але спостерігання треба вести

 2,5 хв., бо іноді можлива уповільнена аглютинація.

 

ЗАПАМ”ЯТАЙТЕ! Приймаючи до уваги високу активність, а також повну стандартність цоліклонів анти – А та анти – В, для кожного визначення  групи крові достатньо використовувати по одній серії реагентів.

 

Оцінка результатів реакції аглютинації

 

1.  Аглютинації немає ні з одним цоліклоном:

      Це означає, що еритроцити крові не містять антигенів А і В, кров належить до

      групи О /І/.

1.      Аглютинація спостерігається тільки з цоліклоном анти – А:

Значить еритроцити крові містять тільки антиген А і кров належить до групи А /ІІ/.

2.      Аглютинація спостерігається тільки з цоліклоном анти – В:

Значить еритроцити крові містять тільки антиген В і кров належить до групи В /ІІІ/.

3.      Аглютинація спостерігається як з цоліклоном анти–А, так і з цоліклоном анти–В:

Значить еритроцити крові містять антигени А та В і кров належить до групи

АВ /ІV/.

З А П А М” Я Т А Й Т Е !

 

При наявності аглютинації з обома цоліклонами проведіть контрольну

реакцію даного зразка крові з моноклональними антитілами  анти-АВ.

Змішайте краплю крові з краплею моноклональних антитіл  анти-АВ у

 співвідношенні 1:10. Якщо аглютинація відбулася, значить еритроцити крові

 містять антигени А та В і кров належить до групи АВ /IV/.

 

 

І Н С Т Р У К Ц І Я

по визначенню групи крові стандартними сироватками

 

Навчальна мета: Оволодіти методикою визначення групи крові за допомогою стандартних сироваток.

 

Необхідне обладнання: фарфорова тарілка, розділена на 4 сектори, стандартні сироватки І, ІІ, ІІІ, ІV групи двох різних серій, спирт, вата, скарифікатори, скляні палички.

           

            Стандартні сироватки – це сироватки донорів, у яких точно визначена група крові і мається високий титр – не нижчий 1:32 специфічних групових антитіл.

Стандартні сироватки виготовляються на станціях переливання крові і випускаються в ампулах. На етикетці повинні бути вказані групова належність сироватки, строк виготовлення, строк гідності, титр та серія. Стандартні сироватки зберігаються в холодильнику при Т +2 - +8^о С 10 – 12 днів.

 

ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ:

 

1.      На фарфорову тарілку, розділену на 4 сектори з позначками на них кожної групи, наносять по одній великій /0,1мл/ краплині стандартних сироваток І, ІІ, ІІІ групи крові двох різних серій. Поряд нанесіть по маленькій краплині визначаємої крові, взятої з пальця, в співвідношенні 1:10. Змішайте краплини крові та стандартних сироваток чистими сухими скляними паличками, окремою паличкою для кожної краплини сироватки.

2.      Через 2 – 3 хв. в змішані краплини сироватки та крові добавте 1 велику /0,1 мл/ краплину ізотонічного розчину для попередження псевдоаглютинації.

3.      Термін спостерігання за реакцією після змішування краплин 5 хв. при Т в примі-

щенні +18 - +25^о С.

ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ РЕАКЦІЇ АГЛЮТИНАЦІЇ:

 

1.      Якщо ні в одній краплині не має аглютинації, це означає: що еритроцити крові не містять в собі аглютиногенів А і В, кров належить до групи О /І/.

2.      Аглютинація спостерігається в сироватках І та ІІІ груп, відсутня в ІІ групі значить еритроцити крові містять аглютиноген А і кров належить до групи А /ІІ/.

3.      Аглютинація спостерігається в сироватках І та ІІ груп, відсутня в ІІІ групі значить еритроцити крові містять аглютиноген В і кров належить до групи В /ІІІ/.

4.      Аглютинація спостерігається в сироватках усіх трьох груп:

значить еритроцити крові містять аглютиногени А та В і кров належить до групи

АВ /ІV/.

З А П А М” Я Т А Й Т Е !

При наявності аглютинації з сироватками І, ІІ, ІІІ груп необхідно підтвердити      результат реакцією крові з сироваткою групи АВ /ІV/.

В результаті цієї перевірки аглютинація не повинна з’явитися!

 

ВИДИ ХИБНОЇ АГЛЮТИНАЦІЇ.

 

1. Псевдоаглютинація – зникає при доданні ізотонічного розчину. Після зникнення хибної аглютинації визначається група крові (див. оцінку результатів реакції аглютинації).

2. Панаглютинація – не зникає при доданні ізотонічного розчину. Треба повторно визначити групу крові стандартними сироватками іншої серії.

3. Холодова аглютинація – виникає при температурі в приміщенні нижче 18^о С. Треба занести тарілку, на якій визначається група крові, в більш тепле приміщення.

 

 

. І Н С Т Р У К Ц І Я

по визначенню резус – фактору за допомогою сироваток антирезус

 

Навчальна мета: Оволодіти методикою визначення резус – фактору за допомогою сироваток антирезус експрес – методом.

 

Необхідне обладнання: чашка Петрі, сироватка – антирезус ІV групи крові, скляні палички, водяна баня, термометр, вата, спирт, скарифікатори.

Сироватки антирезус – це сироватки резус – негативних донорів, імунізованих до резус фактору. Такі сироватки містять антирезус – антитіла і аглютинують еритроцити, що містять резус – фактор.

 

ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ:

 

1.      Перед визначенням резус – фактору визначають спочатку групу крові  хворого, після чого на чашку Петрі наносять по одній краплі сироватки антирезус відповідної групи двох різних серій. До них додають по одній краплині визначаємої крові в співвідношенні 1:4 та змішують чистою сухою склянною паличкою, окремо для кожної краплі сироватки.

2.      Чашку Петрі ставлять на водяну баню з Т 45 – 47^о С на 10 хв., після чого читають результат.

 

Оцінка результатів реакції аглютинації

 

1.      Наявність аглютинації – кров резус позитивна.

2.      Відсутність аглютинації – кров резус негативна.

 

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ !         В екстрених випадках для визначення резус – фактору

використовують універсальну сироватку антирезус групи АВ /ІV/, що не містить групових антитіл і дозволяє визначити резус – фактор крові будь якої групи.

 

ІНСТРУКЦІЯ ПО ВИЗНАЧЕННЮ РЕЗУС-ФАКТОРУ ЗА ДОПОМОГОЮ ДІАГНОСТИЧНИХ МОНОКЛОНАЛЬНИХ ТЕСТ-РЕАГЕНТІВ анти-D

Навчальна мета: оволодіти методикою визначення резус-фактору за допомогою моноклональних Тест-реагентів анти-D.

Необхідне обладнання: предметні скельця, Тест-реагент анти-D, скляні палички, вата, спирт, скарифікатори.

Діючим елементом Тест-реагентів анти-D є специфічні моноклональні IgM антитіла до відповідних антигенів еритроцитів людини, що викликають аглютинацію еритроцитів. Тест-реагенти анти-D аглютинують еритроцити з антигенами (за системою Rhesus) Rho (D). Моноклональні антитіла анти-D не містять антитіл іншої специфічності і тому можуть бути використані для виявлення резус-фактору в еритроцитах будь-якої групи крові.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ.  На пластинку з поверхнею, яка змочується, наносять велику краплю (100 мкл) Тест-реагенту анти-D. Поруч поміщують маленьку краплю (10 мкл) досліджуваної крові та змішують скляною паличкою з Тест-реагентом.

ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ. Реакція аглютинації починає розвиватися через 30 секунд при слабкому похитуванні пластинки, чітко виражена аглютинація наступає через 60 сек. Результати аглютинації підлягають заліку через 5 хвилин, внаслідок того, що з еритроцитами, які несуть слабкий антиген D, реакція відбувається повільніше.

1. Аглютинація відбулася: значить еритроцити містять антиген D, кров резус-позитивна.

2. Аглютинація не відбулася: значить еритроцити не містять антиген D, кров резус-негативна.

 

 

І Н С Т Р У К Ц І Я

ПО ПРОВЕДЕННЮ ПРОБИ НА ІНДИВІДУАЛЬНУ С У М І С Н І С Т Ь

 

Навчальна мета: Оволодіти методикою проведення проби на сумісність крові донора  і реципієнта по системі АВО.

 

Необхідне обладнання: тарілка, сироватка реципієнта, кров донора, скляні палички.

 

ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ:

 

Велика крапля /0,1 мл/ сироватки крові реципієнта змішується з маленькою краплею /0,01 мл/ крові донора на фарфоровій тарілці. Результат читають через 5 хвилин.

-          відсутність аглютинації: проба негативна, переливати кров можна.

-          наявність аглютинації: проба позитивна, переливати кров не можна.

 

 

 

І Н С Т Р У К Ц І Я

ПО ПРОВЕДЕННЮ ПРОБИ НА РЕЗУС – СУМІСНІСТЬ

 

Навчальна мета: Оволодіти методикою проведення проби на сумісність крові донора і реципієнта по резус – фактору.

 

Необхідне обладнання: чашка Петрі, скляні палички, сироватка реципієнта, кров

донора, водяна баня, термометр.

 

ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ

 

1.      На чашку Петрі наносять краплю сироватки крові реципієнта та краплю крові донора в співвідношенні 4:1, змішують їх.

2.      Чашку Петрі ставлять на водяну баню при Т 45 – 47^о С на 10 хвилин, після чого читають результат.

-          відсутність аглютинації: проба негативна, переливати кров можна;

-          наявність аглютинації: проба позитивна, переливати кров не можна.

 

І Н С Т Р У К Ц І Я

ПО ПРОВЕДЕННЮ ПРОБИ НА БІОЛОГІЧНУ С У М І С Н І С Т Ь

 

Навчальна мета: Оволодіти методикою проведення проби на сумісність крові донора і реципієнта по лейкоцитарних і плазматичних антитілах.

 

Необхідне обладнання: флакон з кров’ю, крапельниця, реципієнт, вата, спирт.

 

ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ:

 

Після підключення системи з кров’ю до вени пацієнта тричі струйно вливають по 15 – 20  мл крові з перервою в 3 хв. Відсутність реакції свідчить про біологічну сумісність крові донора та реципієнта. При появі в попереку болі, ознобу, неспокою хворого трансфузію крові треба негайно припинити.

 

ДОГЛЯД ЗА ПАЦІЄНТОМ ПІСЛЯ ГЕМОТРАНСФУЗІЇ

 

1.      Вимірювання Ps і АТ та порівняння з аналогічними показниками до початку трансфузії.

2.      3-разова термометрія з інтервалом в 1 год.

3.      Контроль кількості випитої рідини.

4.      Контроль добового діурезу.

5.      На наступний ранок після трансфузії:

–        загальний аналіз крові;

–        загальний аналіз сечі.

 

ДІЇ МЕДПРАЦІВНИКА ПО ЛІКУВАННЮ ОЗНОБУ

 

1.      Пацієнта тепло закутати.

2.      Грілка до ніг.

3.      В/в 10% р-н кальцію хлориду 10 мл.

4.      При неефективності:

–        наркотичні анальгетики;

–        нейролептики (аміназін, дроперидол).

 

ДІЇ МЕДПРАЦІВНИКА ПО ЛІКУВАННЮ ПІРОГЕННОЇ РЕАКЦІЇ

1. Жарознижуючі препарати: аспірин, амідопірин, реопірин.

2. Антигістамінні препарати: димедрол, піпольфен, супрастин.

3. Нейролептики: аміназин, дроперидол.

4. Зігріти пацієнта.

5. Водно-оцтовий компрес на лоб.

6. Міхури з льодом на магістральні судини (сонні, стегнові артерії

 

ДІЇ МЕДПРАЦІВНИКА ПО ЛІКУВАННЮ АЛЕРГИЧНОЇ РЕАКЦІЇ.

1.      Антигістамінні препарати (димедрол, піпольфен, супрастин).

2.      В/в 10% р-н кальцію хлориду 10 мл.

3.      Глюкокортикоїдні стероїди (гідрокортизон, преднізолон).

4.      Вазопресори (адреналін, кофеїн, мезатон).

5.      При явищах шоку – протишокові кровозамінники.

 

Питання до домашнього завдання

1.      Якими профілактичними заходами можна запобігти виникненню гемолітичного шоку? Клініка гемолітичного шоку? Перша допомога? Лікування?

2.      Як запобігти виникненню гострої ниркової недостатності при гемолітичному шоці?

3.      Після переливання 1500 мл консервованої крові у пацієнта з’явилася мерехтлива аритмія, тахікардія, АТ упав до 90/60 мм рт. ст., тетанічні м’язові судоми. Що з пацієнтом? Дії невідкладної допомоги? Профілактика цього ускладнення?

4.      Пацієнтові виконали операцію – видалення шлунку, після  якої протягом 5 – 6 днів він не може приймати їжу через рот. За рахунок яких  препаратів Ви запропонуєте проводити парентеральне харчування, враховуючи, що він повинен отримувати білки, жири, вуглеводи?

5.        Через годину після переливання еритроцитарної маси у пацієнта підвищилась температура до 39,8⁰, з’явився головний біль, озноб. Вид ускладнення? Невідкладна допомога?

6.      В лікарню надійшов пацієнт з геморагічним шоком ІІІ ст. і декомпенсованою серцевою недостатністю. Чи можна йому  переливати компоненти крові?

7.      У вищеозначеного пацієнта Ви визначили ІV групу крові. Одногрупної крові немає ні в лікарні, ні на СПК. Ваші пропозиції?

8.      У резус-негативної жінки після патологічних пологів /відшарування нормально розташованої плаценти / мається крововтрата 1800 мл. В лікарні є тільки одногрупна резус-позитивна кров. Ваші пропозиції?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Графічна схема Кровозамінники

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Графічна схема Кров – 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Графічна схема Кров – 2

 

Гемотрансфузійні ускладнення -гемолітичний шок -с-м гомологічної крові:  масивне переливання одногрупної крові:    цитратний       с-м малого       шок              выкиду  масивне переливання іно-  групної крові (зворотня   агглютинація ) -повітряна емболія -тромбоемболія -перенос збудників інф.  захворювань Посттрансфузійні реакції: -пірогенні -аллергічні -озноб (переливання охолодженої крові)

Лікування гемолітичного шоку -поповнення ОЦК -злужнення сечі (переливання р-ну соди) -дезінтоксикаційна терапія -форсований діурез -при гострій нирковій недостатності – екстракорпоральний гемодіаліз

Методи і засоби переливання Методи: -пряме -непряме Засоби: -по шляху введення:   в/в, в/а -по швидкості введення:  крапельно, струменево -Автогемотрансфузія -обмінне переливання

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА.

 Базова:

Касевич Н.М. Медсестринськаетика і деонтологія: підручник. —

 К.: Медицина, 2010. — 200 с.

Касевич Н.М., Шаповал К.І.Охоронапраці та безпекажиттєдіяльностімедичних

працівників: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 248 с.

Кіт О.М., Ковальчук О.Л.Хірургія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2004.

Навчальнийпосібник з хірургії в модулях: навч. посіб. / За ред. Л.М. Ковальчука. — К.:

Медицина, 2011. — 480 с.

Роздольський І.В.Невідкладністани в хірургії: підручник. — К.: Медицина, 2009. — 144 с.

Тарасюк В.С., Кучанська Г.Б.Охоронапраці в лікувально-профілактичних закладах.    Безпека життєдіяльності: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 488 с.

Хіміч С.Д.Хірургія. — К.: Здоров’я, 2004.

Хірургія (факультетська): підручник / Кол. авторів; За ред. М.П. Захараша. —

 К.: Медицина, 2006. — 656 с.

Хірургія: підручник / За ред. П.Г. Кондратенка. — К.: Медицина, 2009. — 968 с.

Хірургія: підручник / О.Ю. Усенко, Г.Б. Білоус, Г.Й. Путинцева. —

К.: Медицина, 2010. — 400 с.

Чапкий Л.П., Ткаченко Р.О. Анестезіологія, реаніматологія та інтенсивна терапія. —

 К.: Вища школа, 2004.

Шегедин М.Б., Шустакевич С.Ф. Медсестринство в хірургії: навч. посіб. — К.: Медицина, 2008. — 120 с.

Додаткова:

Єфіменко Н.А., Розанов В.Е. Військово-польова хірургія. — СПб: Медицина, 2003.

Ковальов А.І. Загальна хірургія. — М.: МІА, 2009.

Ковальчук Л.Я.Шпитальнахірургія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 1999.

Кузін М.І. Хірургічніхвороби. — М.: Медицина, 2005.

Лук’яненко Т.В., Пенделя А.А.Здоровісууглоби і судини. — Харків: Медицина, 2009.

Черенько Н.П., Ваврик Ж.М.Загальнахірургія. — К.: Здоров’я, 2000.

Шідловський В.О., Полянський І.Ю.Факультетськахірургія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2005.

 

 Інформаційні ресурси

 

 

1.              www.lvrach.ru

2.              www.surgurcaine.com.ua

3.              www.vitapol.com.ua

4.              www.idoctorus.com

5.              www.emergeney.health-ua.com

6.              www.medicinform.net

 

 

Свої роботи висилати на ел. пошту   gladkiy.aleksandr55@gmail.com 

Термін 1 доба. Доба затримки – ( мінус) 1 бал.

З повагою ваш О.А.