Група 3 Б л/с. Викладач Гладкий О.А. Предмет "Хірургія" Практика. Тема № 11:Кровозамінники. Дата 10 листопада 2021р.

 

Група 3 Б л/с.  Викладач  Гладкий О.А.

 Предмет "Хірургія" Практика.

 Тема № 11:Кровозамінники.

 Дата 10 листопада  2021р.

 

Тема № 11:Крвозамінники.

 

 Матеріали за посиланням: https://docs.google.com/document/d/1IC4m8r7xZtSI-k-z0Q7FusNqGOE9AKQ6/edit?usp=sharing&ouid=115928220445394045857&rtpof=true&sd=true

 

Кровозамінники та гемокоректори.

 Класифікація розчинів за групами.

Поняття про повне та часткове парентеральне харчування.

Ускладнення в разі переливання кровозамінників, перша медична допомога при цьому.

Залежно від дії, всі кровозамінники поділяють на шість груп:

1.   Кровозамінники гемодинамічної дії, їх ще називають протишокови­ми. Механізм їх дії спрямований на нормалізацію гемодинаміки, збільшення ОЦК. Крім цього, вони зменшують стаз і агрегацію еритроцитів, покращують реологічні властивості крові. До цієї групи кровозамінників відносять: а) по- ліглюкін; б) поліфер; в) перфторан; г) реополіглюкін; д) реоглюман; е) жела- тиноль й ін.

Розчини дезінтоксикаційної дії: а) неогемодез; б) полідез, в) енте- родез і ін. Лікувальний ефект цих розчинів зумовлений тим, що вони зв'язу­ють токсини і виводять їх через нирковий бар'єр. Крім цього, ці препарати поліпшують реологічні властивості крові, мікроциркуляцію і створюють умови для переходу внутрішньоклітинної рідини у судинне русло, що, в свою чергу, призводить до збільшення ОЦК і покращення гемодинаміки.

1.    Засоби для парентерального харчування. Вливання цих розчинів показано в тих випадках, коли хворий з тих чи інших причин не може приймати їжу або вона не всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Пре­парати для парентерального живлення можна розділити на три групи: білкові, жирові і препарати для забезпечення вуглеводного обміну. До білкових препаратів відносять: а) гідролізин; б) амінопептид; в) інфузамін; г) поліамін і ін. Це в основному гідролізати, які виготовляють із сироваткових білків крові тварин і людини шляхом гідролізу ферментами, основами, кислотами. Вони являють собою суміш амінокислот і простих пептидів. Випускають ці препарати у флаконах по 200-400 мл.

Для корекції жирового обміну використовують жирові емульсії - це білого кольору молокоподібні рідини, для виготовлення яких використову­ють в основному жири рослинного походження. Випускають жирові емульсії у флаконах по 400 мл. До них відносять: інфузолінол, ліпофундин, ліпомайз, інтраліпід, ліпофізан і ін. За допомогою жирових емульсій організм забезпе­чується необхідними жирними кислотами і жиророзчинними вітамінами.

Для корекції вуглеводного обміну широко використовують у різних концентраціях глюкозу. Кращими за глюкозу є фруктоза та інвертний цу­кор (суміш глюкози з фруктозою). Кориснішим, ніж вуглеводи, джерелом енергії є спирти (етиловий спирт, сорбіт, ксиліт).

2.     Регулятори водно-сольового і кислотно-лужного стану. З цією метою використовують сольові кристалоїдні розчини: 0,85 % розчин хло­риду натрію, розчин Рінгера-Локка (хлорид натрію 9 г, хлорид калію 0,25 г, хлорид кальцію 0,23 г, сода 0,2 г, глюкоза 1 г, вода 1000 мл) і ін. Сольові розчини застосовують в основному для корекції водно-електролітного об­міну при зневодненні організму, інтоксикації, великих крововтратах. Вони швидко всмоктуються і виводяться з кров'яного русла і організму в цілому.

3.   Кровозамінники-гемокоректори моделюють дихальні функції крові - це переносники газів крові (розчин гемоглобіну, емульсії фторвуглецевої спо­луки). Ці препарати знаходяться в стадії розробки і мають обмежене засто­сування в клініці.

4.   Кровозамінники комплексної дії. Це комбіновані поліфункціональні розчини гемодинамічної і дезінтоксикаційної дії; дезінтоксикаційної дії в ком­плексі з амінокислотами та ін.

Кровозамінні засоби

 

Назва засобу	Термін зберігання	Основні показання
1. Кровозамінники гемо динамічної дії (протишокові)
Поліглюкін Поліфер Перфторан Реополіглюкін Реоглюман Желатиноль	4 роки 4 роки -5-18°С - 2 р. + 4 оС - 2 тижні 5  років до 5 років на етикетці	Шок, крововтрата Шок, крововтрата Шок, крововтрата, для покращення мікроциркуляції Шок, крововтрата, для покращення мікроциркуляції Шок, крововтрата, для покращення мікроциркуляції Шок, для покращення мікроциркуляції
2. Розчини дезінтоксикаційної дії
Неогемодез	5 років	Ендо- та екзоінтоксикація
Полідез	до 5 років	Ендо- та екзоінтоксикація
Ентеродез	до 5 років	Ендо- та екзоінтоксикація
Розчин маніту	1 рік	Ендо- та екзоінтоксикація
Сорбіт для ін'єкцій	1 рік	Ендо- та екзоінтоксикація
3. Засоби для парентерального живлення
Гідролізин	5 років	Парентеральне живлення (гідролізат білків)
Амінопептид	5 років	Парентеральне живлення (гідролізат білків)
Інфузамін	на етикетці	Парентеральне живлення (гідролізат білків)
Полі амін	2 роки	Парентеральне живлення (комплекс амінокислот)
Інфузоліпол 10 %	на етикетці	Парентеральне живлення (жирова емульсія)
Глюкоза 5, 10, 20, 40 %	різний	Парентеральне живлення
4. Регулятори водно-сольового і кислотно-лужного стану
Сольові розчини	на етикетці	Корекція водно-електролітного обміну і
Глюкоза 5 %		кислотно-лужної рівноваги
Дисіль
Трисіль і ін.
5. Кровозамінники-гемокоректори
Емульсія фторвуглецевої	на етикетці	Крововтрата, інтоксикація, отруєння
сполуки Розчин гемоглобіну	на етикетці	Крововтрата, отруєння
6. Кровозамінники комплексної дії
Декстрани + альбумін	на етикетці	Шок, крововтрата, парентеральне живлення
Гідроксіетилкрохмал +	на етикетці	Шок, крововтрата, інтоксикація.
гемодез

 

 

Ускладнення при переливанні кровозамінників

Усі ускладнення гемотрансфузії поділяють на три основні групи: 1) уск­ладнення механічного характеру; 2) ускладнення, пов'язані із зміною реактив­ності організму;

Ускладнення механічного характеру

Ці ускладнення виникають в основному за рахунок порушень інструкції і техніки переливання трансфузійних рідин.

Життєво небезпечним ускладненням є повітряна емболія. Повітря, потрапляючи у вену, рухається до правої половини серця, а звідти - в леге­неву артерію і її гілки, закупорюючи їх. При цьому виникає раптова втрата свідомості, зупинка дихання (апное) і серця (синкопе). Шкірні покриви ста­ють блідими, ціанотичними. Пульс не виявляється, артеріальний тиск не вимі­рюється.

Перша допомога полягає у швидкому опусканні головного кінця ліжка, проведенні штучної вентиляції легень, закритого масажу серця. Лікар у П-ГУ міжребер'ї справа від груднини пунктує праву половину серця і відсмоктує пінисту кров у кількості 200-250 мл.

Поряд з цими ускладненнями можуть виникати флебіти, тромбофлебіти в ділянці вени, в яку здійснюють вливання. У хворих виникає болючість по ходу вени, а при пальпації визначають шнуроподібний тяж. Лікування поля­гає в призначенні зігрівальних компресів, антикоагулянтів (гепарин, фрак­сипарин, пелентан, фенілін та ін.), електрофорезу з гепарином, проведенні іммобілізації кінцівки, пов'язки з маззю (індовазин, троксовазин).

Під час переливання великої кількості крові, компонентів або кровозамін­ників може розвинутись гостре розширення серця. У хворого виникає відчуття стиснення за грудниною, біль у ділянці серця, тахікардія, зниження артеріального тиску.

При появі перших ознак перевантаження кровообігу слід негайно при­пинити переливання, провести кровопускання (200-250 мл), призначити сер­цеві препарати (дигоксин, строфантин, корглікон і ін).

Ускладнення, пов'язані зі зміною реактивності організму

Досить часто виникає післятрансфузійна гарячка. Частіше вона ви­никає внаслідок взаємодії антитіл реципієнта з перелитими лейкоцитами, тром­боцитами чи імуноглобулінами. Гарячка, як правило, виникає через 1,5-2 год після вливання гемотрансфузійної рідини. У хворого виникає відчуття жару, підвищення температури тіла до 38-39°С, головний біль, нудота, блювання, інколи утруднене дихання, біль у кістках, попереку. У цих випадках хворого необхідно зігріти (накрити ковдрою, покласти грілку до ніг, напоїти гаря­чим чаєм). У разі тяжкого перебігу реакції необхідно ввести знеболюваль­ні (промедол, омнопон, морфін і ін.), серцево-судинні засоби (кофеїн, корді­амін, строфантин, корглікон), антигістамінні препарати (супрастин, димед­рол, діазолін), кортикостероїди (гідрокортизон, преднізолон), антипіретичні засоби (ацетилсаліцилову кислоту, аскофен, амідопірин), внутрішньовенно вводять 10 % розчин хлористого кальцію (10 мл), 5 % розчин глюкози (500 мл) з 5 % розчином аскорбінової кислоти (5-10 мл).

Алергічні реакції. Розвиваються у реципієнтів, у яких є сенсибілізація організму до різних білків плазми донорської крові. Вони виникають у разі повторної трансфузії крові, плазми, білкових препаратів. Ознаки алергічної реакції з'являються уже під час трансфузії або через 15-20 хв. після її закінчення. Вона проявляється підвищенням температури тіла до 39-40 °С, лихоманкою, пітливістю, головним болем, алергічним набряком різних діля­нок тіла, кропив'янкою, утрудненим диханням, тахікардією, зниженням артер­іального тиску. Лікувальні заходи зводяться до припинення гемотрансфузії. Хворому негайно слід ввести внутрішньовенно 10 мл 10 % розчину кальцію хлориду, 10 мл 5 % розчину аскорбінової кислоти, антигістамінні препарати: димедрол, супрастин, діазолін, у тяжких випадках - кортикостероїди (гідро­кортизон, преднізолон). За показаннями вводять строфантин, корглікон, ко­феїн, кордіамін і ін.

 

 

 

Гемотрансфузійні засоби

 

Назва засобу	Термін зберігання	Основні показання до застосування
Кров консервована	21 доба	Крововтрата, шок
Компоненти крові: еригроцигарна маса відмиті еритроцити лейкоцитарна маса тромбоцигарна маса нативна плазма свіжозаморожена плазма суха плазма	21 доба 24 год 24 год 24 год 24 год -20о- 6 міс. -30о- 1 рік 3 роки	Крововтрата, шок Анемія Агранулоцитоз Тромбоцитопенія Крововтрата, шок, гіпопротеїнемія Крововтрата, шок, гіпопротеїнемія Крововтрата, шок, гіпопротеїнемія
Препарати крові:
альбумін 5, 10, 20 %	5 років	Гіпопротеїнемія
протеїн	5 років	Гіпопротеїнемія
свіжозаморожений	1 рік	Відсутність УІІІ і ХІІІ факторів
кріопреципітат		згортання крові, гемофілія
сухий кріопреципітат	3 роки	Відсутність УІІІ і ХІІІ факторів
		згортання крові, гемофілія
імуноглобулін	3 роки	Імунодефіцит
фібриноген	2 роки	Гіпофібриногенемія
гемостатична губка	1 рік	Місцевий гемостаз
тромбін	3 роки	Місцевий гемостаз

 

Еритроцитарна маса - це кров, з якої видалено 60-65 % плазми. Вона містить ту ж кількість гемоглобіну і еритроцитів, що і кров, але в значно меншому об'ємі. В ній менше міститься цитрату, розчинених антигенів і антитіл, білкових факторів плазми, що зумовлює її меншу реактогенність. Еритроцитарну масу зберігають при температурі +4 °С. Термін зберігання еритроцитарної маси залежить від консерванту. Еритроцитарна маса, заго­товлена на розчині глюгіцир або цитроглюкофосфату зберігається 21 день, на розчині циглюфаду - до 35 днів.

Основним показанням до застосування еритроцитарної маси є значне зниження кількості еритроцитів у результаті гострої або хронічної крово­втрати.

Еритроцитарну масу можна застосовувати в комплексі з кровозамінника­ми і свіжозамороженою плазмою ефективніше, ніж застосування цільної крові.

Відмиті еритроцити - це відмиті 1-3-кратно в фізіологічному розчині (після видалення плазми) донорські еритроцити. Термін зберігання відмитих еритроцитів - не більше 24 год з моменту приготування (в холодильнику при температурі -4°С), краще переливати в перші 3 год. Переливання відми­тих еритроцитів показане у разі анемії і вираженої сенсибілізації організму хворого до факторів плазми крові донора.

Лейкоцитарна маса - компонент крові, який містить переважно білі клітини крові. Лейкоцитарну масу отримують шляхом відстоювання крові або за допомогою цитофарезу. Випускають лейкоцитарну масу у флаконах по 50 мл. У цій кількості міститься одна доза лейкоцитарної маси, що відпо­відає кількості лейкоцитів у 500 мл крові. Під час переливання лейкоцитар­ної маси необхідно враховувати групову належність крові донора і реципієнта. Зберігати лейкоцитарну масу можна не довше однієї доби. Лейкоцитарну масу застосовують при лейкопеніях променевого та інфекційного поход­женнях, сепсисі, медикаментозних агранулоцитозах, для швидкого загоєння ран. Переливають лейкоцитарну масу з інтервалом 2-3 доби зі швидкістю 30-40 крапель на хвилину.

Тромбоцитарна маса. Складається із суспензії 60-70 % тромбоцитів у 40 мл плазми. Використовують відразу ж після приготування (ех іетроге), зберігати її не можна. Тромбоцитарну масу широко використовують при тромбоцитопенічних кровотечах (хвороба Вергольфа, дефіцит тромбоцитів і ін.). Вливання тромбоцитарної маси пришвидшує час згортання крові і рет- ракції кров'яного згустка. Переливання проводять внутрішньовенно з ураху­ванням групової і резус-сумісності з швидкістю 30-40 крапель на хвилину.

Нативна плазма. Отримують її з цільної крові шляхом відстоювання протягом 48 год при 4 °С або центрифугування. Плазма може бути натив- ною (у рідкому стані) та сухою (ліофілізованою). Нативну плазму можна зберігати в холодильнику протягом 24 год при температурі +4 °С. Перед вливанням плазми слід провести макроскопічний огляд. Нативна плазма по­винна бути прозорою, золотистого кольору і не містити пластівців, які не зникають при струшуванні. На поверхні плазми допускається утворення так званої "хільозної плівки" із жиру.

Свіжозаморожена плазма - найефективніший вид плазми, що прак­тично повністю зберігає свої біологічні функції, зокрема, більшість факторів згортання крові (ІІ, У, УІІ, УІІІ, X, XI, XII і XIII).

Суху плазму виготовляють висушуванням у вакуумі при температурі 37-38 °С. Суха плазма зберігається до трьох років. Перед переливанням її розчиняють у дистильованій воді або фізіологічному розчині хлориду на­трію при температурі 37 °С.

Переливання плазми показано хворим із травматичним шоком, крово­течами, при гіпопротеїнеміях та інших станах.

Слід зазначити, що крім звичайної нативної чи сухої плазми, виготовля­ють ще плазму спеціального призначення: антистафілококову, антигемофільну, антисиньогнійну та ін.

Альбумін є основною фракцією плазми. З 400 мл плазми виготовляють 6 г білка, в тому числі 55-60 % альбуміну. Альбумін виготовляють у вигляді 5, 15, 20, 25 % розчинів. 5 % розчин застосовують для швидкого збільшення ОЦК, а 15-25 % - для корекції гіпопротеїнемії. Термін зберігання при темпе­ратурі +4 °С - до 5 років.

Застосовують альбумін для лікування виснажених хворих, з вираженим зниженням рівня білка в крові (гіпопротеїнемії), при зневодненні організму (гіповолемії), опіковому шоку, анеміях.

Протеїн - розчин білків плазми, випускають в дозах 100-200 мл. Містить 75-80 % альбуміну, 20-25 % а- і ^-глобулінів. Показання до переливання про­теїну такі ж, як і для альбуміну.

Кріопреципітат. В одній дозі містить до 200 ОД антигемофільного глобуліну (УІІІ фактор згортання крові), фібриноген, а також фібрино-стабіл- ізувальний фактор (ХІІІ фактор). Виготовляють з донорської крові. Препа­рат використовують при кровотечах, особливо при зменшенні кількості VIII і XIII факторів згортання крові і гемофілії.

Фібриноген виготовляють із свіжої донорської крові за допомогою ви­сушування. Він містить активний антигемофільний глобулін. Випускають у стандартних флаконах ємністю по 250-500 мл, що містять 1-2 г фібриногену. Термін придатності - 2 роки. Перед вливанням фібриноген розводять в двічі дистильованій воді або ізотонічному розчині хлориду натрію.

Застосовують при різних кровотечах, фібринолізі, синдромі ДВЗ, травма­тичному шоці.

Імунобіологічні препарати. Виготовляють із донорської і плацентар­ної плазми шляхом активної імунізації донорів відповідним антигеном. Вони містять великий набір антитіл проти різних бактерій і вірусів. Отриманий препарат імуноглобуліну має високу специфічну активність проти відповід­ного збудника захворювання.

Серед таких препаратів широко використовують антистафілококовий у-глобулін, поліглобулін, антирезус (О), антигрипозний, антигепатичний імуно- глобулін та ін. Усі імунологічні препарати випускають в ампулах по 1-1,5 - 5 мл і зберігають у холодильнику при температурі 2-10 °С. Термін зберіган­ня - до трьох років. Вводять за встановленою схемою внутрішньом'язово.

 

 

 

 

Графічна схема Кровозамінники

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДІЇ МЕДПРАЦІВНИКА ПО ЛІКУВАННЮ ОЗНОБУ

 

1.      Пацієнта тепло закутати.

2.      Грілка до ніг.

3.      В/в 10% р-н кальцію хлориду 10 мл.

4.      При неефективності:

–        наркотичні анальгетики;

–        нейролептики (аміназін, дроперидол).

ДІЇ МЕДПРАЦІВНИКА ПО ЛІКУВАННЮ ПІРОГЕННОЇ РЕАКЦІЇ

1. Жарознижуючі препарати: аспірин, амідопірин, реопірин.

2. Антигістамінні препарати: димедрол, піпольфен, супрастин.

3. Нейролептики: аміназин, дроперидол.

4. Зігріти пацієнта.

5. Водно-оцтовий компрес на лоб.

6. Міхури з льодом на магістральні судини (сонні, стегнові артерії

ДІЇ МЕДПРАЦІВНИКА ПО ЛІКУВАННЮ АЛЕРГИЧНОЇ РЕАКЦІЇ.

1.      Антигістамінні препарати (димедрол, піпольфен, супрастин).

2.      В/в 10% р-н кальцію хлориду 10 мл.

3.      Глюкокортикоїдні стероїди (гідрокортизон, преднізолон).

4.      Вазопресори (адреналін, кофеїн, мезатон).

5.      При явищах шоку – протишокові кровозамінники.

 

Вирішіть тести.

 

Гемодинамічні кровозамінники — це:

а) альбумін і протеїн;

б) поліглюкін, реополіглюкін;

в) гемодез і полідез;

г) трисоль і диполь;

     д) фізіологічний розчин, розчин Рінгера.

 

Дезінтоксикаційні кровозамінники — це:

а) альбумін і протеїн;

б) поліглюкін, реополіглюкін;

в) гемодез і полідез;

г) трисоль і диполь;

     д) фізіологічний розчин, розчин Рінгера.

 

Сольові кровозамінники — це:

а) альбумін і протеїн;

б) поліглюкін, реополіглюкін;

в) гемодез і полідез;

г) трисоль і диполь;

     д) фізіологічний розчин, розчин Рінгера.

 

Компоненти крові — це:

а) поліглюкін, гемодез, полідез;

б) глюгіцир, глюкоза, гаммаглобулін;

в) альбумін, тромбоцитна маса, плазма;

г) амінокровін, фізіологічний розчин;

д) амінокапронова кислота, хлорид кальцію.

 

Препарати крові — це:

а) поліглюкін, гемодез, полідез;

б) глюгіцир, глюкоза, гаммаглобулін;

в) альбумін, тромбоцитна маса, плазма;

г) амінокровін, фізіологічний розчин;

д) амінокапронова кислота, хлорид кальцію.

 

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА.

 Базова:

Касевич Н.М. Медсестринськаетика і деонтологія: підручник. —

 К.: Медицина, 2010. — 200 с.

Касевич Н.М., Шаповал К.І.Охоронапраці та безпекажиттєдіяльностімедичних

працівників: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 248 с.

Кіт О.М., Ковальчук О.Л.Хірургія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2004.

Навчальнийпосібник з хірургії в модулях: навч. посіб. / За ред. Л.М. Ковальчука. — К.:

Медицина, 2011. — 480 с.

Роздольський І.В.Невідкладністани в хірургії: підручник. — К.: Медицина, 2009. — 144 с.

Тарасюк В.С., Кучанська Г.Б.Охоронапраці в лікувально-профілактичних закладах.    Безпека життєдіяльності: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 488 с.

Хіміч С.Д.Хірургія. — К.: Здоров’я, 2004.

Хірургія (факультетська): підручник / Кол. авторів; За ред. М.П. Захараша. —

 К.: Медицина, 2006. — 656 с.

Хірургія: підручник / За ред. П.Г. Кондратенка. — К.: Медицина, 2009. — 968 с.

Хірургія: підручник / О.Ю. Усенко, Г.Б. Білоус, Г.Й. Путинцева. —

К.: Медицина, 2010. — 400 с.

Чапкий Л.П., Ткаченко Р.О. Анестезіологія, реаніматологія та інтенсивна терапія. —

 К.: Вища школа, 2004.

Шегедин М.Б., Шустакевич С.Ф. Медсестринство в хірургії: навч. посіб. — К.: Медицина, 2008. — 120 с.

Додаткова:

Єфіменко Н.А., Розанов В.Е. Військово-польова хірургія. — СПб: Медицина, 2003.

Ковальов А.І. Загальна хірургія. — М.: МІА, 2009.

Ковальчук Л.Я.Шпитальнахірургія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 1999.

Кузін М.І. Хірургічніхвороби. — М.: Медицина, 2005.

Лук’яненко Т.В., Пенделя А.А.Здоровісууглоби і судини. — Харків: Медицина, 2009.

Черенько Н.П., Ваврик Ж.М.Загальнахірургія. — К.: Здоров’я, 2000.

Шідловський В.О., Полянський І.Ю.Факультетськахірургія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2005.

 

 Інформаційні ресурси

 

 

1.              www.lvrach.ru

2.              www.surgurcaine.com.ua

3.              www.vitapol.com.ua

4.              www.idoctorus.com

5.              www.emergeney.health-ua.com

6.              www.medicinform.net

 

 

Свої роботи висилати на ел. пошту   gladkiy.aleksandr55@gmail.com 

Термін – кінець заняття за розкладом. Затримка 1 година– ( мінус) 1 бал.

З повагою ваш О.А.