Група 3 Б л/с. Викладач Гладкий О.А. Предмет "Хірургія" Практика. Тема № 13:Амбулаторна хірургія. Дата 26 листопада 2021р.

 

 Група 3 Б л/с.  Викладач  Гладкий О.А.

 Предмет "Хірургія" Практика.

 Тема № 13:Амбулаторна хірургія.

 Дата 26 листопада  2021р.

 

Матеріали за посиланням: https://docs.google.com/document/d/1fEllFB9tg1iLQFjTVswA822W9wR53wrA/edit?usp=sharing&ouid=115928220445394045857&rtpof=true&sd=true

 

Участь у роботі хірургічного кабінету амбулаторії (поліклініки) та допомога хірургу поліклініки.

Обстеження хворого й діагностика хірургічних захворювань.

Заповнення медичної карти амбулаторного та стаціонарного хворого.

Вивчення документації хірургічного кабінету.

 

Практичні навички:

¾    участь у роботі хірургічного кабінету амбулаторії (поліклініки);

¾    участь в обстеженні хворого і діагностика хірургічних захворювань;

¾    заповнення медичної карти амбулаторного та стаціонарного хворого.

Амбулаторна хірургія. Хірургічне відділення поліклініки

 

У великих поліклініках виділяється самостійне хірургічне відділення. У його завдання входять первинний огляд хворих, відбір хворих для стаціонарного лікування та амбулаторне лікування. У хірургічному відділенні поліклініки також проходять доліковування хворі, виписані зі стаціонару. Хірургічне відділення поліклініки повинно мати мінімум три кімнати: кабінет для лікарського прийому, операційну та перев'язувальну. У більшості поліклінік «чисті» і «гнійні» хворі розділені і набір приміщень подвоюється. В хірургічному відділенні поліклініки обов'язково повинні бути рентгенологічний кабінет, лабораторія, кабінет лікувальної фізкультури. Ці допоміжні кабінети обслуговують не тільки хірургічних, але і хворих іншого профілю. Стерилізація матеріалу, як правило, проводиться централізовано на всю поліклініку.

 

Хірургічний кабінет амбулаторії. У хірургічних кабінетах амбулаторій та поліклінік лікуються близько 80% людей, які не потребують госпіталізації. Близько 50% хворих вперше звертаються за допомогою, тому основним завданням хірурга поліклініки є діагностика захворювань та визначення показань до госпіталізації. 

На хворих заповнюється амбулаторна карта, в якій коротко фіксуються скарги, анамнез захворювання та об'єктивні дані. За свідченнями призначаються лабораторні та спеціальні методи дослідження - рентгенологічні, ендоскопічні та ін
В першу чергу оглядають хворих, які потребують невідкладної допомоги і термінової госпіталізації. Терміново приймають хворих з пораненнями, гострими захворюваннями черевної порожнини і запальними захворюваннями, що протікають з високою температурою. Решту хворих приймають за черговістю звернення, що встановлюється реєстратурою і хірургом.

В амбулаторіях спеціально виділяється кімната для хірургічного кабінету. У цьому кабінеті проводять прийом хворих, невеликі операції і перев'язки. Бажано, щоб хірургічний кабінет також займав кілька кімнат за принципом хірургічного відділілення поліклініки. Принцип роботи хірургічного кабінету в амбулаторії той же, що і в поліклініці. Відмінність полягає в тому, що число хворих значно менше.

Прийом в хірургічному кабінеті ведуть хірург і медична сестра. Хірург оглядає хворого, веде основну документацію, сестра здійснює перев'язки, маніпуляції. Планові операції проводять в певні дні та години. В цей час інших хворих не приймають.

У хірургічному кабінеті проводять такі невідкладні операції:
1. Реанімаційні заходи: ШВЛ, інкубація трахеї, трахеостомія, зовнішній масаж серця.
2. Первинну хірургічну обробку невеликих поверхневих ран і зупинку кровотечі в рані.
3. Переважають втручання з приводу ліпом, атером.
4. Розтин панарицій, гнійного маститу, флегмон кисті.
5. Досить часто виконують операції з приводу врослого нігтя, вальгусного викривлення I пальця стопи.
6. Розтин абсцесів сідничної області
7. Втручання при ліктьовому бурситі, контрактури Дюпюітрена.
8. Дещо рідше роблять операції з приводу сухожильного ганглія, молоткоподібного пальця, розриву сухожилля пальця кисті, стенозуючого лігаментиту, поверхнево розташованих сторонніх тіл, куприкової кісти, а також розкриття поверхневих абсцесів і флегмон інших локалізацій.
В амбулаторних умовах не можна видаляти:
- Пігментні пухлини (меланоми),
- Лейкоплакії губ,
- Пухлини молочних залоз,
- Поліпи прямої кишки, тому що в цих випадках необхідно проводити термінове гістологічне дослідження видалених препаратів.
Доброякісні пухлини інших локалізацій після видалення підлягають гістологічному дослідженню в плановому порядку.
Відомо, що в поліклініках хірурги не тільки займаються малою хірургією, а й продовжують лікування хворих, виписаних зі стаціонару після великих операцій і важких травм. Вони беруть на диспансерний облік і здійснюють динамічне спостереження за хворими з деякими хронічними хірургічними захворюваннями:

- Грижами різних локалізацій,
- Варикозним розширенням вен нижніх кінцівок,
- Трофічними виразками гомілки,
- Посттромбофлебітичний синдромом,
- Доброякісними пухлинами молочної залози,
- Тріщинами заднього проходу,
- Параректальними норицями.
Цих хворих активно викликають для огляду 1-2 рази на рік з вирішенням питання про обсяг необхідних лікувальних та профілактичних заходів.
При облітеруючому ендартеріїті,
- Облітеруючому атеросклерозі артерій нижніх кінцівок,
- Хворобі Рейно
повторні огляди проводять 2-4 рази на рік.

Після резекції шлунку та інших великих операцій на органах живота і грудної клітки спостереження за хворими активно здійснюється протягом 5 років з оглядами 2 рази на рік.

Хворих з наслідками переломів і вивихів, з хронічним остеомієлітом спостерігає в динаміці травматолог-ортопед поліклініки, а при його відсутності хірург. Після переломів проводять огляд та необхідне обстеження 4 рази на рік протягом 2 років.
Динамічне спостереження проводять для виявлення ранніх форм захворювань та ускладнень що розвиваються і вимагають амбулаторного чи стаціонарного лікування, а також для своєчасного здійснення профілактичних заходів. На кожного такого хворого ведеться карта диспансерного спостереження.

Найбільш складна і відповідальна задача поліклінічного хірурга полягає в організації та практичному виконанні операцій. Необхідно мати не тільки відповідні приміщення (операційну, перев'язочну) та інструментарій, знати показання до хірургічного лікування даного захворювання в амбулаторних умовах, а й уміти правильно виконувати само втручання і правильно вести хворого в післяопераційному періоді.

Важливо дотримуватися і правових норм. Операцію можна робити тільки за згодою на неї самого хворого, а для дітей до 14 років необхідна згода батьків або опікунів. Відмова хворого від невідкладної операції слід з його підписом занести в індивідуальну карту амбулаторного хворого.

При ряді гострих захворювань хірург поліклініки надає лише першу лікарську допомогу і терміново направляє хворого в хірургічний стаціонар.

Показання для термінової госпіталізації:
1. Неможливість надати повноцінну допомогу в умовах поліклініки при показаннях до термінової операції та інтенсивному стаціонарному лікуванні.
2. Гострі гнійні захворювання, що вимагають великих оперативних втручань і тривалого стаціонарного лікування.
3. Гострі хірургічні захворювання і травми органів черевної та грудної порожнин.
4. Стан після проведених реанімаційних заходів.
5. Гострі оклюзійні ураження магістральних судин.
У плановому порядку направляють на госпіталізацію:
1. Хворих з хронічними хірургічними захворюваннями, які не підлягають лікуванню в амбулаторних умовах.
2. При відсутності ефекту амбулаторного лікування.
3. Хворих з тяжкими супутніми захворюваннями і високим операційним ризиком, що потребують хірургічних втручаннях в обсязі малої хірургії.

Показання для госпіталізації можуть бути розширені або звужені в залежності від умов в поліклініці і від рівня професійної підготовки хірурга.
Обсяг амбулаторних оперативних втручань залежить також від можливості тимчасової квартирної госпіталізації після проведеної операції. Таких хворих відвозять додому санітарним транспортом.

Тимчасова госпіталізація їх в домашніх умовах передбачає можливість догляду за хворим, а також періодичне відвідування його вдома медичною сестрою і хірургом поліклініки.

 

Устрій хірургічного відділення поліклініки:

1.     Кабінет прийому лікаря-хірурга.

2.     Перев’язочна чиста.

3.     Перев’язочна-операційна гнійна.

4.     Чиста операційна з передопераційною.

5.     Кабінет лікаря-травматолога з гіпсувальною кімнатою.

6.     Кімната для зберігання гіпсу.

7.     Кабінет лікаря-уролога з процедурною кімнатою.

8.     Кабінет зав. відділенням.

9.     Хол для чекання прийому.

10.  Центральна стерилізаційна.

 

Задачі хірургічного відділення поліклініки:

1.     Первинний огляд хворих.

2.     Відбір хворих для стаціонарного лікування.

3.     Амбулаторне лікування тих хворих, що його потребують.

4.     Доліковування хворих, виписаних з стаціонару.

 

Обов’язки м/с хірургічного відділення поліклініки:

1.     Участь в прийомі хворих з лікарем.

2.     Заповнення статистичного талону на хворих, що первинно звернулись.

3.     Винесення уточнених діагнозів на титульний лист амбулаторної картки.

4.     Виписування рецептів за призначенням лікаря.

5.     Виконання перев’язок, допомога лікареві при операціях, накладання і зняття гіпсових пов’язок.

6.     Видача талонів на наступний прийом.

7.     Виписування за призначенням лікаря направлень на обстеження, фіз. процедури, ЛФК.

Травматологічний пункт. При ряді лікарень і поліклінік є спеціальна лікувально-профілактична одиниця - травматологічний пункт, який обслуговує хворих травматологічного профілю. Травматологічний пункт повинен складатися з кабінету лікаря-травматолога, операційної, гіпсувально-перев'язочної та рентгенологічного кабінету. В травматологічному пункті проводять місцеве знеболення перелому, репозицію кісткових відламків, накладання простих гіпсових пов'язок, вправлення вивихів, первинні хірургічні обробки невеликих ран і т. д. Якщо хворий потребує стаціонарного лікування, то з травматологічного пункту його направляють в травматологічний стаціонар . Травматологічний пункт веде облік травматологічних хворих району, перевіряє їх доліковування після виписки зі стаціонару, а також займається питаннями реабілітації травматологічних хворих.

 

Устрій травматологічного пункту:

1.     Кабінет прийому лікаря-травматолога.

2.     Гіпсувальна-перев’язочна.

3.     Операційна з передопераційною.

4.     Рентген-кабінет.

Задачі травмпункту:

1.     Знеболення місця перелому.

2.     Репозиція уламків.

3.     Накладання гіпсових пов’язок.

4.     Вправлення вивихів.

5.     ПХО невеликих ран.

6.     Антирабічна допомога потерпілим з укушеними ранами.

 

*Продовжує лікування пацієнт або в травматологічному кабінеті поліклініки, або в травматологічному відділенні стаціонару.

 

Медичне обслуговування сільського населення здійснюється за дільничним принципом. Фельдшерсько-акушерський пункт (ФАП) є першим ступенем медич­ної служби. Тут надається долікарська допомога. Хірургічну службу району очо­лює районний хірург — завідувач хірургічного відділення центральної районної лікарні ЦРЛ). Робота ФАПу регламентується «Положенням про фельдшерсько- акушерський пункт». ФАП може обслуговувати декілька населених пунктів у радіусі не більше ніж 3—4 км, з чисельністю населення, що не перевищує 3000 чо­ловік.

 

Основні напрями роботи фельдшера:

-        профілактика захворювань, які вимагають хірургічного лікування, і поперед­ження травматизму;

-        діагностика цих захворювань і своєчасна госпіталізація хворих;

-        амбулаторне лікування хворих, у тому числі виписаних зі стаціонару;

-        диспансеризація хворих, які перенесли хірургічні втручання.

Фельдшер має право виконувати:

-        внутрішньом’язові і внутрішньовенні ін’єкції;

-        малі хірургічні операції (розтин поверхневих абсцесів, видалення розташова­них на поверхні сторонніх тіл, ПХО тощо);

-         тампонаду при носових кровотечах;

-        катетеризацію сечового міхура м’яким катетером;

-         промивання шлунка; вправляння неускладнених вивихів.

 

Поліклініка — спеціалізована лікувально-профілактична установа, де на­дається допомога хворим і здійснюються заходи, спрямовані на попередження, ви­явлення і лікування захворювань

Хірургічний кабінет має бути добре освітленим і з’єднуватися з перев’язуваль­ною, де щодня вранці медсестра готує набір стерильних інструментів і перев’я­зувального матеріалу.

Хірург поліклініки спрямовує хворих, які цього потребують, на стаціонарне лікування.

Показання до екстреної госпіталізації:

гостра хірургічна інфекція, яка потребує оперативного втручання і постійного спостереження за хворим;

гострі захворювання органів грудної клітки і черевної порожнини, які потребу­ють оперативного втручання і постійного спостереження за хворим; ушкодження і гострі захворювання судин (гострий тромбоз); неможливість амбулаторної діагностики хірургічних захворювань. Показання до планової госпіталізації:

захворювання, що потребують складного оперативного втручання, які не мо­жуть бути виконані в поліклініці;

хронічні захворювання, лікування яких у поліклініці виявилось неефектив­ним;

патологія, яка потребує надання спеціалізованої хірургічної допомоги.

 

 Обстеження проводиться на догоспітальному етапі і включає:

загальний аналіз крові (ЗАК);

загальний аналіз сечі (ЗАС);

реакцію Вассерманна (КЛУ);

реакцію на ВІЛ-інфекцію;

визначення групи крові і резус-належності;

коагулограму;

флюорографію (ФГ);

електрокардіографію (ЕКГ)-

Профілактика хірургічних захворювань— друга найважливіша складова діяльності хірургічних кабінетів і відділень поліклініки. В основі її лежить дис­пансеризація населення.

 

Головними заходами з диспансеризації є:

узяття на диспансерний облік і систематичне спостереження;

лікування і реабілітація хворих;

рекомендації щодо працевлаштування;

виявлення шкідливих чинників, які спричинюють захворювання;

санітарна освіта.

Основним медичним документом у поліклініці є медична карта амбулаторно­го хворого. У цю карту медична сестра записує паспортні дані, а дані медичного огляду — лікар. У карту записують також результати обстеження хворого.

Окрім медичної карти ведеться декілька журналів: журнал реєстрації опера­цій; журнали використання перев’язувального матеріалу, етилового спирту, лі­карських засобів тощо. Медична сестра хірургічного кабінету повинна вміти роби­ти перев’язки, ін’єкції і венепункції, знати обов’язки операційної сестри і методи профілактики хірургічної інфекції.

Свою щоденну роботу медична сестра має почати з підготовки робочого міс­ця. Слід перевірити наявність необхідних медикаментів і виставити їх на столик, накрити стерильний стіл для стерильних інструментів і перев’язувального мате­ріалу.

Підготувавши робоче місце, медична сестра отримує з реєстратури медичні карти.

Медична сестра знімає пов’язки, подає хірургу стерильний інструментарій і необхідні лікарські засоби, накладає пов’язки, під час операції виконує роль опе­раційної сестри.

Після закінчення прийому хворих медична сестра прибирає операційну і перев’язувальну, миє і висушує хірургічний інструментарій, поповнює запаси ме­дикаментів, пише статистичний звіт про виконану роботу.

 

І Н С Т Р У К Ц І Я

по накриванню стерильного стола у маніпуляційному кабінеті

 

Навчальна мета: Оволодіти методикою накривання стерильного стола у маніпуляційному кабінеті.

Необхідне обладнання: Стіл, серветка, 3% розчин хлораміну, бікс, клейона, простирадло, 2 пінцети, баночка з 6% розчином перекису водню.

Санітарно – протиепідемічний режим процедурного кабінету:

          Процедурний кабінет призначається для проведення венопункцій, ін’єкцій, трансфузій із суворим дотриманням правил асептики.

Це повинна бути світла кімната площею не менше 15 м². Оптимальна температура повітря 22 – 25^о С. Тут має бути достатнє освітлення, приточно – витяжна вентиляція з застосуванням кондиціонерів, холодна і гаряча вода. Обладнання кабінету: шафи для медикаментів, бікси зі стерильним матеріалом, одноразові шприци, голки, системи для введення інфузійних розчинів, підставки – штативи, холодильник для зберігання термолабільних препаратів, ємності для промивної води, дезинфікуючих розчинів, маніпуляційні столи, робочий стіл для ведення медичної документації, стерильний стіл, ртутно – кварцева лампа. У процедурному кабінеті двічі на день /перед початком і наприкінці робочого дня/ проводять вологе прибирання з застосуванням 0,5% розчину хлорного вапна або 1% розчину хлораміну, а при необхідності проводять поточне прибирання. Один раз на тиждень проводять генеральне прибирання кабінету з миттям та дезинфекцією стін, наявного оснащення, підлоги.

 

ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ:

На руках коротко обріжте нігті, не використовуйте лакове покриття їх.

Не допускайте носіння на руках годинника, браслетів, обручок, сережок інших прикрас.

Перед роботою прийміть душ.

Одягніть чисту відпрасовану білизну та халат, ковпак або косинку.

На ноги одягніть світлі шкарпетки та легке м’яке взуття, виготовлене із шкіри чи шкірозамінника.

Надіньте 4 – шарову стерильну марлеву маску, яку замінюйте кожні 3 год., тому що фільтраційна здатність її з часом знижується.

Перед початком роботи руки двічі помийте теплою проточною водою з милом і висушіть рушником, який щоденно замінюйте на чистий.

Прослідкуйте, щоб до початку роботи санітарка здійснила вологе прибирання процедурного кабінету за допомогою 1% розчину хлораміну.

Простежте, щоб для прибирання маніпуляційного кабінету використовувались спеціально виділені промарковані відро, швабра, прибиральні полотнища для миття підлоги.

Знезаразьте повітря ртутно – кварцовою лампою протягом 30 хвилин, провітріть кабінет за допомогою кватирки.

Знезараження маніпуляційного стола

Ретельно промийте руки теплою водою з милом і висушіть їх рушником.

Одноразовою бавовняною серветкою, змоченою 3% розчином хлораміну, ретельно продезінфікуйте поверхню маніпуляційного стола.

Після висихання, приблизно через 10 хв., знову свіжою змоченою 3% розчином хлораміну серветкою продезінфікуйте маніпуляційний стіл.

Промийте руки проточною водою з милом і висушіть рушником.

Накривання стерильного стола

Перевірте дату стерилізації бікса, відкрийте бікс із стерильними пелюшками, простирадла, пінцетами і затискувачами.

Знезаразьте руки за допомогою 70^о етилового спирту.

За допомогою пінцета, який занурений на ¾ довжини в дезинфікуючий розчин, візьміть із бікса індикатор стерильності і перевірте якість стерилізації.

За допомогою пінцета, який занурений у дезинфікуючий розчин, дістаньте із бікса 2 стерильних пінцета.

За допомогою двох стерильних пінцетів візьміть із бікса стерильну клейонку, розправте на витягнутих руках і накрийте маніпуляційний стіл.

Так само дістаньте із бікса стерильне простирадло, розправте його і в 4 – шари накрийте маніпуляційний стіл поверх клейонки.

Простежте, щоб передні краї простирадла вільно відкривались і на 8 – 10 см опускалися вниз від передньої панелі столу.

Стерильний стіл накрийте таким чином, щоб знизу було 4 стерильних шари простирадла, а зверху – два.

Покриття на задніх кутках стола затисніть двома стерильними затискачами так, щоб скріпити верхні і нижні шари.

Передній край верхніх шарів захопіть двома затискувачами так, щоб за допомо-гою їх можна відкрити стерильний стіл. Пінцети, за допомогою яких накривали стерильний стіл, вилучіть із роботи.

Після накривання до стерильного стола прикріпіть етикетку, на якій зазначте дату, час накривання і поставте свій підпис.

 

З А П А М’ Я Т А Й Т Е !

До поверхні стерильного стола забороняється торкатись руками, класти на нього робочий стерильний пінцет.

Робочий стерильний пінцет тримайте на стерильному лотку.

Допускається використання стерильного стола протягом 6 год, а стерильного пінцету – протягом 3 годин.

Стерильну поверхню стола можете використати для тимчасового викладання із пакетів стерильних шприців, систем, запасних стерильних голок, стерильних ниркоподібних лотків.

 

 

 

 

Завдання: Заповнити амбулаторну картку (віртуальний хворий)

 

 Свої роботи висилати на ел. пошту   gladkiy.aleksandr55@gmail.com 

Термін – кінець заняття за розкладом. Затримка 1 година– ( мінус) 1 бал.

З повагою ваш О.А.

 

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА.

 Базова:

Касевич Н.М. Медсестринськаетика і деонтологія: підручник. —

 К.: Медицина, 2010. — 200 с.

Касевич Н.М., Шаповал К.І.Охоронапраці та безпекажиттєдіяльностімедичних

працівників: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 248 с.

Кіт О.М., Ковальчук О.Л.Хірургія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2004.

Навчальнийпосібник з хірургії в модулях: навч. посіб. / За ред. Л.М. Ковальчука. — К.:

Медицина, 2011. — 480 с.

Роздольський І.В.Невідкладністани в хірургії: підручник. — К.: Медицина, 2009. — 144 с.

Тарасюк В.С., Кучанська Г.Б.Охоронапраці в лікувально-профілактичних закладах.    Безпека життєдіяльності: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 488 с.

Хіміч С.Д.Хірургія. — К.: Здоров’я, 2004.

Хірургія (факультетська): підручник / Кол. авторів; За ред. М.П. Захараша. —

 К.: Медицина, 2006. — 656 с.

Хірургія: підручник / За ред. П.Г. Кондратенка. — К.: Медицина, 2009. — 968 с.

Хірургія: підручник / О.Ю. Усенко, Г.Б. Білоус, Г.Й. Путинцева. —

К.: Медицина, 2010. — 400 с.

Чапкий Л.П., Ткаченко Р.О. Анестезіологія, реаніматологія та інтенсивна терапія. —

 К.: Вища школа, 2004.

Шегедин М.Б., Шустакевич С.Ф. Медсестринство в хірургії: навч. посіб. — К.: Медицина, 2008. — 120 с.

Додаткова:

Єфіменко Н.А., Розанов В.Е. Військово-польова хірургія. — СПб: Медицина, 2003.

Ковальов А.І. Загальна хірургія. — М.: МІА, 2009.

Ковальчук Л.Я.Шпитальнахірургія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 1999.

Кузін М.І. Хірургічніхвороби. — М.: Медицина, 2005.

Лук’яненко Т.В., Пенделя А.А.Здоровісууглоби і судини. — Харків: Медицина, 2009.

Черенько Н.П., Ваврик Ж.М.Загальнахірургія. — К.: Здоров’я, 2000.

Шідловський В.О., Полянський І.Ю.Факультетськахірургія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2005.

 

 Інформаційні ресурси

 

 

1.         www.lvrach.ru

2.         www.surgurcaine.com.ua

3.         www.vitapol.com.ua

4.         www.idoctorus.com

5.         www.emergeney.health-ua.com

6.         www.medicinform.net