Група 3 Б л/с. Викладач Гладкий О.А. Предмет "Хірургія" Практика. Тема № 9-10:Гемотрансфузії. Помилки та ускладнення під час переливання крові. Дата 04 листопада 2021р.
Група 3 Б
л/с. Викладач Гладкий О.А.
Предмет "Хірургія" Практика.
Тема № 9-10:Гемотрансфузії.
Помилки та ускладнення під час переливання крові.
Дата 04 листопада 2021р.
Тема № 9-10:Гемотрансфузії. Помилки
та ускладнення під час переливання крові.
Матеріали за посиланням: https://docs.google.com/document/d/1RPIs6_cSig_5Es8hfiqmuqno8EdtvePX/edit?usp=sharing&ouid=115928220445394045857&rtpof=true&sd=true
Визначення груп крові за системою АВ0
стандартними гемаглютинуючими сироватками та цоліклональними реагентами анти-А
і анти-В.
Визначення резус-належності за допомогою
універсальної антирезусної сироватки D та цоліклональних реагентів анти-D-супер
і анти-С-супер.
Проведення проб на індивідуальну сумісність,
резус-сумісність, біологічної проби. Визначення придатності консервованої крові
та її препаратів.
Догляд за хворими під час і після
переливання крові.
Участь у заповненні документації.
Практичні навички:
¾
визначення
груп крові за допомогою стандартних сироваток і цоліклонів анти-А та анти-В
реагентів;
¾
макроскопічне
оцінювання крові до переливання;
¾
засвоєння
алгоритму переливання крові;
¾
засвоєння
положень чинних наказів МОЗ України;
¾
визначення
резус-фактора крові експрес-методом;
¾
проведення
проб на сумісність еритроцитної маси донора та реципієнта (на індивідуальну та
резус-сумісність, біологічної проби);
¾
догляд
за хворими під час і після переливання еритроцитарної маси та інших препаратів
крові;
¾
ведення
документації переливання препаратів крові та кровозамінників;
¾
тактика
фельдшера в разі виникнення ускладнень під час переливання крові.
І Н С Т Р У
К Ц І Я
ПО
ВИЗНАЧЕННЮ ГРУПИ КРОВІ ЗА ДОПОМОГОЮ ЦОЛІКЛОНІВ
АНТИ – А та АНТИ – В
Навчальна мета: Оволодіти
методикою визначення групи крові за допомогою
цоліклонів анти – А та
анти – В.
Необхідне обладнання:
тарілка, скляні палички, цоліклони анти - А та анти - В,
спирт, вата,
скарифікатори.
Цоліклони анти – А та анти – В – це розведена асцитична
рідина мишей – носіїв, що продукують гомогенні антитіла тільки одного класу
імуноглобулінів, повністю ідентичні по структурі і антигенній активності.
Кожний цоліклон має специфічні
антитіла проти групоспецифічних антигенів А чи
В людини. Цоліклони не містять
в собі антитіл іншої
специфічності і тому не викликають не специфічної аглютинації еритроцитів.
Техніка
визначення групи крові системи А В О
1.
Розкрийте ампули з цоліклонами анти – А та анти – В Цоліклон анти
– А забарвлений в рожевий колір, анти – В – в синій.
2.
Цоліклони зберігають в холодильнику при Т +2 - +8о не
більше 3 міс.
Не слід користуватися
цоліклонами, коли в них маються не розчинювані хлоп’я
або помутніння.
3.
На фарфорову тарілку нанесіть по одній великій /0,1 мл/ краплині
цоліклону
анти – А та анти – В.
Поряд нанесіть по маленькій краплині крові в співвідношенні
1:10. Змішайте краплини крові і цоліклон
чистою скляною паличкою, окремо для
кожної краплі. Аглютинація наступає через 3 –
5 сек., але спостерігання треба вести
2,5 хв., бо іноді можлива уповільнена
аглютинація.
ЗАПАМ”ЯТАЙТЕ! Приймаючи до уваги високу активність, а також
повну стандартність цоліклонів анти – А та анти – В, для кожного визначення
групи крові достатньо використовувати
по одній серії реагентів.
Оцінка
результатів реакції аглютинації
1. Аглютинації немає ні з одним цоліклоном:
Це означає, що еритроцити крові не
містять антигенів А і В, кров належить до
групи О /І/.
1.
Аглютинація спостерігається тільки з цоліклоном анти – А:
Значить еритроцити крові містять
тільки антиген А і кров належить до групи А /ІІ/.
2.
Аглютинація спостерігається тільки з цоліклоном анти – В:
Значить еритроцити крові містять
тільки антиген В і кров належить до групи В /ІІІ/.
3.
Аглютинація спостерігається як з цоліклоном анти–А, так і з
цоліклоном анти–В:
Значить еритроцити крові містять
антигени А та В і кров належить до групи
АВ /ІV/.
З А П А М”
Я Т А Й Т Е !
При наявності аглютинації з обома
цоліклонами проведіть контрольну
реакцію даного зразка крові з
моноклональними антитілами анти-АВ.
Змішайте краплю крові з краплею моноклональних антитіл анти-АВ у
співвідношенні 1:10.
Якщо аглютинація відбулася, значить еритроцити крові
містять антигени А
та В і кров належить до групи АВ /IV/.
. І Н С Т Р У К Ц І Я
по
визначенню групи крові стандартними сироватками
Навчальна мета: Оволодіти
методикою визначення групи крові за допомогою стандартних сироваток.
Необхідне обладнання:
фарфорова тарілка, розділена на 4 сектори, стандартні сироватки І, ІІ, ІІІ, ІV
групи двох різних серій, спирт, вата, скарифікатори, скляні палички.
Стандартні сироватки – це сироватки донорів, у яких точно
визначена група крові і мається високий титр – не нижчий 1:32 специфічних
групових антитіл.
Стандартні
сироватки виготовляються на станціях переливання крові і випускаються в ампулах.
На етикетці повинні бути вказані групова належність сироватки, строк
виготовлення, строк гідності, титр та серія. Стандартні сироватки зберігаються
в холодильнику при Т +2 - +8о С 10 – 12 днів.
ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ:
1.
На фарфорову тарілку, розділену на 4 сектори з позначками на них
кожної групи, наносять по одній великій /0,1мл/ краплині стандартних сироваток
І, ІІ, ІІІ групи крові двох різних серій. Поряд нанесіть по маленькій краплині
визначаємої крові, взятої з пальця, в співвідношенні 1:10. Змішайте краплини
крові та стандартних сироваток чистими сухими скляними паличками, окремою
паличкою для кожної краплини сироватки.
2.
Через 2 – 3 хв. в змішані краплини сироватки та крові добавте 1
велику /0,1 мл/ краплину ізотонічного розчину для попередження псевдоаглютинації.
3.
Термін спостерігання за реакцією після змішування краплин 5 хв.
при Т в примі-
щенні +18 - +25о С.
ОЦІНКА
РЕЗУЛЬТАТІВ РЕАКЦІЇ АГЛЮТИНАЦІЇ:
1.
Якщо ні в одній краплині не має аглютинації, це означає: що
еритроцити крові не містять в собі аглютиногенів А і В, кров належить до групи
О /І/.
2.
Аглютинація спостерігається в сироватках І та ІІІ груп, відсутня в
ІІ групі значить еритроцити крові містять аглютиноген А і кров належить до
групи А /ІІ/.
3.
Аглютинація спостерігається в сироватках І та ІІ груп, відсутня в
ІІІ групі значить еритроцити крові містять аглютиноген В і кров належить до
групи В /ІІІ/.
4.
Аглютинація спостерігається в сироватках усіх трьох груп:
значить еритроцити крові
містять аглютиногени А та В і кров належить до групи
АВ /ІV/.
З А П А М”
Я Т А Й Т Е !
При наявності аглютинації з
сироватками І, ІІ, ІІІ груп необхідно підтвердити результат реакцією крові з сироваткою
групи АВ /ІV/.
В результаті цієї перевірки
аглютинація не повинна з’явитися!
ВИДИ ХИБНОЇ АГЛЮТИНАЦІЇ.
1. Псевдоаглютинація –
зникає при доданні ізотонічного розчину. Після зникнення хибної аглютинації
визначається група крові (див. оцінку результатів реакції аглютинації).
2. Панаглютинація – не
зникає при доданні ізотонічного розчину. Треба повторно визначити групу крові
стандартними сироватками іншої серії.
3. Холодова аглютинація –
виникає при температурі в приміщенні нижче 18о С. Треба занести
тарілку, на якій визначається група крові, в більш тепле приміщення.
І Н С Т Р У
К Ц І Я
по
визначенню резус – фактору за допомогою сироваток антирезус
Навчальна мета: Оволодіти
методикою визначення резус – фактору за допомогою сироваток антирезус експрес –
методом.
Необхідне обладнання:
чашка Петрі, сироватка – антирезус ІV групи крові, скляні палички, водяна баня,
термометр, вата, спирт, скарифікатори.
Сироватки
антирезус – це сироватки резус – негативних донорів, імунізованих до резус
фактору. Такі сироватки містять антирезус – антитіла і аглютинують еритроцити,
що містять резус – фактор.
ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ:
1.
Перед визначенням резус – фактору визначають спочатку групу
крові хворого, після чого на чашку Петрі
наносять по одній краплі сироватки антирезус відповідної групи двох різних
серій. До них додають по одній краплині визначаємої крові в співвідношенні 1:4 та
змішують чистою сухою склянною паличкою, окремо для кожної краплі сироватки.
2.
Чашку Петрі ставлять на водяну баню з Т 45 – 47о С на
10 хв., після чого читають результат.
Оцінка
результатів реакції аглютинації
1.
Наявність аглютинації – кров резус позитивна.
2.
Відсутність аглютинації – кров резус негативна.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ! В
екстрених випадках для визначення резус – фактору
використовують універсальну сироватку антирезус групи АВ
/ІV/, що не містить групових антитіл і дозволяє визначити резус – фактор крові будь
якої групи.
ІНСТРУКЦІЯ
ПО ВИЗНАЧЕННЮ РЕЗУС-ФАКТОРУ ЗА ДОПОМОГОЮ ДІАГНОСТИЧНИХ МОНОКЛОНАЛЬНИХ
ТЕСТ-РЕАГЕНТІВ анти-D
Навчальна мета: оволодіти
методикою визначення резус-фактору за допомогою моноклональних Тест-реагентів
анти-D.
Необхідне обладнання: предметні
скельця, Тест-реагент анти-D, скляні палички, вата, спирт, скарифікатори.
Діючим елементом
Тест-реагентів анти-D є специфічні моноклональні IgM антитіла до відповідних
антигенів еритроцитів людини, що викликають аглютинацію еритроцитів. Тест-реагенти
анти-D аглютинують еритроцити з антигенами (за системою Rhesus) Rho (D).
Моноклональні антитіла анти-D не містять антитіл іншої специфічності і тому
можуть бути використані для виявлення резус-фактору в еритроцитах будь-якої
групи крові.
ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ. На пластинку з поверхнею, яка змочується,
наносять велику краплю (100 мкл) Тест-реагенту анти-D. Поруч поміщують маленьку
краплю (10 мкл) досліджуваної крові та змішують скляною паличкою з
Тест-реагентом.
ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ. Реакція аглютинації починає
розвиватися через 30 секунд при слабкому похитуванні пластинки, чітко виражена
аглютинація наступає через 60 сек. Результати аглютинації підлягають заліку
через 5 хвилин, внаслідок того, що з еритроцитами, які несуть слабкий антиген
D, реакція відбувається повільніше.
1. Аглютинація відбулася:
значить еритроцити містять антиген D, кров резус-позитивна.
2. Аглютинація не
відбулася: значить еритроцити не містять антиген D, кров резус-негативна.
Проби на
сумісність крові донора і реципієнта
І Н С Т Р У
К Ц І Я
ПО
ПРОВЕДЕННЮ ПРОБИ НА ІНДИВІДУАЛЬНУ С У М І С Н І С Т Ь
Навчальна мета: Оволодіти
методикою проведення проби на сумісність крові донора і реципієнта по системі АВО.
Необхідне обладнання:
тарілка, сироватка реципієнта, кров донора, скляні палички.
ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ:
Велика крапля /0,1 мл/
сироватки крові реципієнта змішується з маленькою краплею /0,01 мл/ крові
донора на фарфоровій тарілці. Результат читають через 5 хвилин.
-
відсутність аглютинації: проба негативна, переливати кров можна.
-
наявність аглютинації: проба позитивна, переливати кров не можна.
І Н С Т Р У
К Ц І Я
ПО
ПРОВЕДЕННЮ ПРОБИ НА РЕЗУС – СУМІСНІСТЬ
Навчальна мета: Оволодіти
методикою проведення проби на сумісність крові донора і реципієнта по резус –
фактору.
Необхідне обладнання:
чашка Петрі, скляні палички, сироватка реципієнта, кров
донора, водяна баня,
термометр.
ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ
1.
На чашку Петрі наносять краплю сироватки крові реципієнта та
краплю крові донора в співвідношенні 4:1, змішують їх.
2.
Чашку Петрі ставлять на водяну баню при Т 45 – 47о С на
10 хвилин, після чого читають результат.
-
відсутність аглютинації: проба негативна, переливати кров можна;
-
наявність аглютинації: проба позитивна, переливати кров не можна.
І Н С Т Р У
К Ц І Я
ПО
ПРОВЕДЕННЮ ПРОБИ НА БІОЛОГІЧНУ С У М І С Н І С Т Ь
Навчальна мета: Оволодіти
методикою проведення проби на сумісність крові донора і реципієнта по
лейкоцитарних і плазматичних антитілах.
Необхідне обладнання:
флакон з кров’ю, крапельниця, реципієнт, вата, спирт.
ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ:
Після
підключення системи з кров’ю до вени пацієнта тричі струйно вливають по 15 –
20 мл крові з перервою в 3 хв.
Відсутність реакції свідчить про біологічну сумісність крові донора та
реципієнта. При появі в попереку болі, ознобу, неспокою хворого трансфузію
крові треба негайно припинити.
ДОГЛЯД ЗА ПАЦІЄНТОМ
ПІСЛЯ ГЕМОТРАНСФУЗІЇ
1.
Вимірювання Ps і АТ та
порівняння з аналогічними показниками до початку трансфузії.
2.
3-разова термометрія з
інтервалом в 1 год.
3.
Контроль кількості випитої
рідини.
4.
Контроль добового діурезу.
5.
На наступний ранок після
трансфузії:
–
загальний аналіз крові;
–
загальний аналіз сечі.
Кожному заповнити
Протокол
переливання крові та її компонентів (форма № 003-5/о)
“Протокол переливання крові та її
компонентів” (форма № 003-5/о) заповнюється лікарем, відповідальним за
призначення і переливання крові та її компонентів. Паспортна частина протоколу
та його відривний талон може заповнюватися медичною сестрою.
Передтрансфузійний епікриз:
гемотрансфузійний, акушерський анамнез, об’єктивні дані пацієнта (загальний
стан, шкіра, тони серця, слизові оболонки, АТ, пульс), показання, мету та
методи переливання - заповнює і визначає лікар, відповідальний за
гемотрансфузію. Післятрансфузійний нагляд за станом хворого проводить медична
сестра під контролем лікаря і заповнює таблицю форми.
Кожне переливання крові проводиться тільки
після підтвердження групи крові донора і реципієнта двома серіями стандартних
ізогемаглютинуючих сироваток, проведення проби на індивідуальну сумісність і
біологічні проби, що також має відображатись в протоколі.
Документ завіряється підписами відповідальних осіб (лікарем і медичною
сестрою).
Після нумерації протоколу в закладі
відривний талон передається для автоматизованого обліку.
Протокол зберігається разом з медичною
картою стаціонарного хворого, де повинна бути відмітка про проведення
трансфузії з визначенням дати та номеру протоколу.
Термін
зберігання – 25 років.
*Нормативний
акт Наказ МОЗ України №184 від 26.07.99
ДІЇ МЕДПРАЦІВНИКА ПО
ЛІКУВАННЮ ОЗНОБУ
1. Пацієнта тепло закутати.
2. Грілка до ніг.
3. В/в 10% р-н кальцію хлориду 10
мл.
4. При неефективності:
–
наркотичні анальгетики;
–
нейролептики (аміназін, дроперидол).
ДІЇ МЕДПРАЦІВНИКА ПО ЛІКУВАННЮ
ПІРОГЕННОЇ РЕАКЦІЇ
1. Жарознижуючі препарати:
аспірин, амідопірин, реопірин.
2. Антигістамінні препарати:
димедрол, піпольфен, супрастин.
3. Нейролептики: аміназин,
дроперидол.
4. Зігріти пацієнта.
5. Водно-оцтовий компрес на
лоб.
6. Міхури з льодом на магістральні судини
(сонні, стегнові артерії
ДІЇ МЕДПРАЦІВНИКА ПО ЛІКУВАННЮ АЛЕРГИЧНОЇ РЕАКЦІЇ.
1. Антигістамінні препарати
(димедрол, піпольфен, супрастин).
2. В/в 10% р-н кальцію хлориду 10
мл.
3. Глюкокортикоїдні стероїди
(гідрокортизон, преднізолон).
4. Вазопресори (адреналін,
кофеїн, мезатон).
5. При явищах шоку – протишокові
кровозамінники.
Дивись
далі!!!
АЛГОРИТМ ПО ЛІКУВАННЮ
ГЕМОЛІТИЧНОГО ШОКУ
АЛГОРИТМ
ПО ЛІКУВАННЮ ЦИТРАТНОГО ШОКУ
Дивись
далі!!!
АЛГОРИТМ
ПО ЛІКУВАННЮ СИНДРОМУ МАСИВНИХ
ГЕМОТРАНСФУЗІЙ (СИНДРОМ МАЛОГО ВИКИДУ)
Дивись
далі!!!
Дивись
далі!!!
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
ВИБЕРІТЬ ОДНУ
ПРАВИЛЬНУ ВІДПОВІДЬ
|
|
1. Реінфузія — це переливання:
а)
крові, що вилилася в порожнисті органи;
б)
крові, що вилилася в порожнину;
в) трупна кров;
г) консервована
кров;
д) гемолізована
кров.
2. Визначати групу крові і
Rh-фактор при повторних гемотрансфузіях:
а)
потрібно тільки перед першою гемотрансфузією;
б)
не потрібно: досить даних історії хвороби;
в)
не потрібно: досить даних паспорта;
г)
потрібно перед кожним переливанням;
д)
не потрібно: досить даних анамнезу.
3. Проводити пробу на індивідуальну
сумісність при повторних переливаннях:
а) треба перед кожним переливанням;
б)
треба тільки перед першим переливанням;
в) не потрібно —
з’ясовується з анамнезу;
г) не потрібно —
є дані в історії хвороби;
д) при
поступленні пацієнта в стаціонар.
5. При визначенні групи крові фізіологічні
розчини додають з метою:
а) прискорити реакцію аглютинації;
б) відрізнити IV групу від інших;
в) відрізнити дійсну аглютинацію від
помилкової;
г) визначити придатність крові до
переливання;
д) визначити І групу.
6.Переливання крові протипоказане:
а) при тяжкій інтоксикації;
б) при шоку;
в) при крововтраті понад 25 % ОЦК;
г) при тяжкому порушенні діяльності нирок;
д) при опіку загальною площею 40 %.
8. При переливанні крові хворим, що
знаходяться в стані наркозу:
а) проби на сумісність проводять у повному
обсязі;
б) не проводять біологічну пробу;
в) проводять тільки біологічну пробу;
г) визначають сумісність тільки за системою
АБО;
д) визначають сумісність тільки за Rh-фактором.
9. Кров для визначення сумісності за системою
АБО і Rh-фактором беруть із:
а) пальця на скло;
б) вени в меланжер;
в) пальця з додаванням цитрату натрію;
г) вени в суху пробірку;
д) вени в пробірку з фізіологічним розчином.
10. Укажіть ранні симптоми ускладнень,
спричинених переливанням несумітної крові:
а)
гіпотермія, апатія;
б)
анурія, гемоглобінурія;
в)
анізокорія, брадикардія;
г)
брадипное;
д) дискомфорт, біль у попереку, за грудниною, утруднене дихання.
ВИБЕРІТЬ ОДНУ ПРАВИЛЬНУ
ВІДПОВІДЬ
11. Якщо це кров ІІ групи, то при визначенні
групи крові аглютинація відбудеться із сироваткою:
а)
0(1), А(ІІ);
б)
А(П), AB(IV);
в)
0(1);
г)
В(ІІІ);
д)
А(П).
12. Готуючи хворого до гемотрансфузії,
необхідно:
а) зробити загальний аналіз сечі;
б)
дати багато пиття;
в)
зробити аналіз калу на приховану кров;
г)
зробити клінічний аналіз крові;
д) зібрати гемотрансфузійний анамнез.
13. Ознаки
цитратного шоку – це:
а) звуження зіниць;
б)
біль у животі і попереку;
в)
тахікардія і падіння АТ;
г)
судоми;
д) припухлість обличчя і шиї.
14.
Аглютиноген А наявний у:
а) крові І групи;
б)
крові ІІ групи;
в)
крові ІІІ групи;
г)
крові ІV групи;
д) сироватці.
15.
Аглютинін α наявний у:
а) крові І групи;
б)
крові ІІ групи;
в)
крові ІІІ групи;
г)
крові ІV групи;
д) в еритроцитах.
16. Ознаки
придатності цілісної крові до переливання:
а) однорідно червона кров;
б)
наявність шару еритроцитів;
в)
наявність шару лейкоцитів і тромбоцитів;
г)
жовта прозора плазма;
д) рожева плазма.
17. Ознаки
непридатності крові до переливання:
а) однорідно червона кров;
б)
наявність шару еритроцитів;
в)
наявність пластівців у плазмі;
г)
відсутність кольорової смужки на етикетці;
д) наявність шару лейкоцитів і тромбоцитів.
18. Реципієнту з А(ІІ) групою і Rh(-) можна перелити кров ... групи, Rh (
)...
19.
Якщо при визначенні групи крові аглютинація відбулася із сироваткою І і
III груп, а з— не
відбулася, то це кров ... групи.
20.
При визначенні групи крові на планшетці має бути співвідношення
сироватки і дослід-
жуваної крові. . .
21.
При визначенні біологічної сумісності крові її переливають (вказати
швидкість).
11.
Флакон із 10 мл крові, що залишилась після
переливання, ...
12.
Реципієнту з В(ІІI) групою і Rh (+) можна перелити кров ... групи і Rh ...
24. Якщо при визначенні групи крові
відбулася аглютинація із сироватками І, II, III груп, то
можна вважати, що у хворого
кров ... групи.
25. При визначенні групи крові
фізіологічний розчин додають у вічка, де відбулася аглютина-
ція, з метою ...
26. При проведенні біологічної проби у
пацієнта визначають такі показники:..
УСТАНОВІТЬ
ВІДПОВІДНІСТЬ
(кожна відповідьм оже бути використана один,
декілька разів або жодного разу)
28. Група крові:
1)
І група;
2)
II група;
3)
III група;
4) IV
група.
Склад крові:
а) А
б) В
в) α
г) β
29. Для визначення:
1)
Rh -сумісності;
2)
АВО-сумісності;
3)
групи крові
стандартними сироватками;
4)
групи крові за
допомогою цоліклонів;
5) біологічної
проби.
Приготувати:
а) 2
серії стандартних сироваток;
б) цоліклони;
в)
флакон, систему для в/в вливань;
г) чашку
Петрі
д) 10%
желатин, пробірку, водяну баню
26.
Ступінь крововтрати:
1)
незначна (10—15
%);
2)
середньої
тяжкості (15—20 %);
3)
тяжка (20—40 %);
4) вкрай тяжка (понад 40 %).
Метод поповнення:
а) в
повному обсязі переливанням крові;
б)
переливанням 50% обє'му крововтрати;
в)
тільки кровозамінниками.
Укажіть
послідовність дій
27. Переливання крові:
а) підібрати необхідну кров;
б) заповнити систему;
в) зробити пробу на індивідуальну і
резус-сумісність;
г) зробити пробу на біологічну сумісність;
д) визначити показання і протипоказання до
переливання крові;
е) визначити придатність до переливання;
ж) визначити групу крові і Rh-фактор
у реципієнта;
з) перевірити групу крові донора.
28. Визначення групи крові цоліклонами:
а) капнути велику краплю цоліклонів анти-А і
анти-В;
б) чашку Петрі знежирити, підписати кришечку і
розкреслити на половинки;
в) накапати досліджувану кров на дно чашки
Петрі;
г) перенести досліджувану кров до цоліклонів у
співвідношенні 1:10, змішати;
д) зачекати 2,5—3 хв;
е) оцінити результат.
29. Невідкладна допомога при ознаках несумісності
крові:
а) за призначенням лікаря увести гормони,
сечогінні препарати, кардіостимулятори, провести дезінтоксикаційну терапію;
б) повідомити лікаря;
в) голку з вени не виймати;
г) припинити переливання, вимкнувши систему;
д) зарядити нову систему для внутрішньовенних
вливань фізіологічного розчину і підключити до голки у вені.
ВИРІШІТЬ ВИРОБНИЧІ СИТУАЦІЇ
СИТУАЦІЯ 1
У
відділення прибув пацієнт з виразкою шлунка, що кровить. Лікар призначив
переливан-
ня крові. Медсестра під керівництвом лікаря перевірила групу крові донора і
реципієнта.
Кров із холодильника зігріта. Згідно з попередніми дослідженнями вона сумісна
за систе-
мно АВО і резус-фактором.
Внутрішньовенно
струминно, по 15 мл з інтервалом 3 хв, уведено 3 порції крові, тобто 45 мл.
При введенні останньої порції у хворого з’явились нудота, біль за грудниною і в
ділянці
попереку, пульс і дихання почастішали, знизився АТ.
1. Що трапилось із хворим?
2. Які порушення інструкції з переливання крові
ви можете назвати?
3. Ваші дії?
СИТУАЦІЯ 2
З
метою компенсування крововтрати хворому перелито приблизно 800 мл донорської
од-
ногрупної крові, сумісної за системою АВО, КЬ-фактором і біологічною пробою.
Наприкінці
переливання хворий відчув задерев’янілість язика, набряк верхньої і нижньої
губ, дихання
скало утрудненим, зі свистом, пульс почастішав, АТ знизився.
1. Яке ускладнення виникло у пацієнта?
2. Ваші дії?
3. Як переливати кров і її препарати
пацієнтам з високою схильністю до алергії?
СИТУАЦІЯ З
Фельдшер
швидкої допомоги доставив пацієнта після ДТП. Пацієнт у свідомості, але різко
«гальмований, шкіра і слизові оболонки бліді. Пульс — 110 за 1 хв, АТ — 70/40
мм рт. ст.
Живіт мало бере участь у диханні, пальпаторно болісний і напружений у правій
половині,
пршуплення перкуторного звуку в пологих місцях.
1.
Схарактеризуйте
стан пацієнта.
2.
Установіть попередній
діагноз.
3. Обґрунтуйте діагноз.
СИТУАЦІЯ 4
Пацієнта
під наркозом взято на операцію з приводу розриву печінки. Реінфузія немож-
лива, оскільки в черевній порожнині багато згустків. Призначено переливання
донорської
крові. Після повторної перевірки групи крові донора і реципієнта, визначення
сумісності
за групою і КЬ-фактором хворому перелита одногрупна кров. Після переливання 100
мл
з явилися озноб, піт, пульс почастішав до 130 за 1 хв, АТ прогресивно падає.
1.
Що з пацієнтом?
2.
Чи дотримана інструкція
з переливання крові?
3.
Ваші дії?
4. Як
проводити біологічну пробу у пацієнта під наркозом?
СИТУАЦІЯ 5
Хворий, до 7 років,
доставлений з ножовим пораненням живота через 4 год з моменту травми. Стан
вкрай тяжкий. Пульс ниткоподібний, 120 за 1 хв. Артеріальний тиск - 70/40 мм
рт. ст. Проведено екстрену лапаротомію.
У черевній порожнині багато крові і
згустків. У міру аспірації крові встановлено джерело кровотечі: судини
брижі тонкої кишки. Проведений гемостаз. Ушкоджень порожнистих органів не встановлено.
Як вчинити із зібраною кров’ю?
Після реінфузії у хворого спостерігається підвищення
температури до 40° С, почастішання
пульсу.
1.
Що
з пацієнтом?
2.
Чи
необхідне при інфузії визначення сумісності крові за АБО, Ші-фактором і
біологічною пробою.
3.
Ваші
дії?
СИТУАЦІЯ 6
З метою швидкої компенсації крововтрати хворому через
катетер у підключичній вені пере-
лито 1000 мл одногрупної резус-сумісної донорської крові, консервованої з
цитратом натрію.
Наприкінці гемотрансфузії у хворого з’явились занепокоєння, блідість шкіри,
тахікардія,
судоми м’язів.
1.
Яке ускладнення виникло у хворого?
2.
У чому полягає його профілактика?
3.
Які лікувальні заходи необхідні?
4.
Яке ускладнення може виникнути при
роботі з підключичним катетером?
5.
Як запобігти цьому?
СИТУАЦІЯ 7
Пацієнт доставлений у
хірургічне відділення бригадою швидкої допомоги після ножового поранення
живота. Свідомість ясна, шкіра і слизові оболонки бліді, пульс 90 за 1 хв, АТ
90/60 мм рт. ст. Установіть попередній діагноз, обґрунтуйте його.
Через 8—10 год після переливання крові у пацієнта різко
погіршився стан, знизився тиск,
пульс став ниткоподібним, спостерігається олігурія, від хворого пахне сечею.
Симптом Пас-
тернацького позитивний з обох боків.
1.
Що
з пацієнтом?
2.
Як
перевірити правильність визначення групи крові донора і реципієнта?
РЕКОМЕНДОВАНА
ЛІТЕРАТУРА.
Базова:
Касевич
Н.М. Медсестринськаетика і деонтологія: підручник. —
К.:
Медицина, 2010. — 200 с.
Касевич Н.М., Шаповал К.І.Охоронапраці
та безпекажиттєдіяльностімедичних
працівників: підручник. — К.: Медицина, 2010.
— 248 с.
Кіт
О.М., Ковальчук О.Л.Хірургія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2004.
Навчальнийпосібник
з хірургії в модулях: навч. посіб. / За ред. Л.М. Ковальчука. — К.:
Медицина, 2011. — 480 с.
Роздольський
І.В.Невідкладністани в хірургії: підручник. — К.: Медицина, 2009. —
144 с.
Тарасюк
В.С., Кучанська Г.Б.Охоронапраці в лікувально-профілактичних закладах. Безпека життєдіяльності: підручник. — К.:
Медицина, 2010. — 488 с.
Хіміч С.Д.Хірургія.
— К.: Здоров’я, 2004.
Хірургія
(факультетська): підручник / Кол. авторів; За ред. М.П. Захараша. —
К.:
Медицина, 2006. — 656 с.
Хірургія:
підручник / За ред. П.Г. Кондратенка. — К.: Медицина, 2009. — 968 с.
Хірургія:
підручник / О.Ю. Усенко, Г.Б. Білоус, Г.Й. Путинцева. —
К.: Медицина, 2010. — 400
с.
Чапкий Л.П., Ткаченко Р.О.
Анестезіологія, реаніматологія та інтенсивна терапія. —
К.: Вища школа, 2004.
Шегедин М.Б., Шустакевич
С.Ф. Медсестринство в хірургії: навч. посіб. — К.:
Медицина, 2008. — 120 с.
Додаткова:
Єфіменко Н.А., Розанов В.Е.
Військово-польова хірургія. — СПб: Медицина, 2003.
Ковальов А.І.
Загальна хірургія. — М.: МІА, 2009.
Ковальчук
Л.Я.Шпитальнахірургія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 1999.
Кузін
М.І. Хірургічніхвороби. — М.: Медицина, 2005.
Лук’яненко
Т.В., Пенделя А.А.Здоровісууглоби і судини. — Харків: Медицина, 2009.
Черенько
Н.П., Ваврик Ж.М.Загальнахірургія. — К.: Здоров’я, 2000.
Шідловський В.О., Полянський І.Ю.Факультетськахірургія. —
Тернопіль: Укрмедкнига, 2005.
Інформаційні ресурси
5.
www.emergeney.health-ua.com
Свої
роботи висилати на ел. пошту gladkiy.aleksandr55@gmail.com
Термін
– кінець заняття за розкладом. Затримка 1 година– ( мінус) 1 бал.
З
повагою ваш О.А.
Комментарии
Отправить комментарий