Гладкий О.А. Предмет «Хірургія». Група 3 - Б л/с. Дата 03 травня 2022 року. Тема №4: Лікування гнійних ран.
Викладач: Гладкий О.А.
Предмет «Хірургія»
Група 3 - Б л/с.
Дата 03 травня 2022 року.
Практичне заняття №4. Тема: Лікування гнійних ран.
РАНОВА ІНФЕКЦІЯ: попадання м/організмів в рану в момент ушкодження називається первинною інфекцією, інфікування рани при наступному перебігу називається вторинною інфекцією. Вторинна інфекція є результатом порушення правил асептики на етапах надання першої допомоги та лікування.
Профілактика первинної інфекції: рання ПХО, використання антибіотиків.
Профілактика вторинної інфекції: сурове додержання правил асептики на всіх етапах лікування ран.
При несвоєчасній або недостатній хірургічній обробці ран розвивається нагноєння. У цих випадках необхідно висікти всі некротичні, нежиттєздатні, просочені кров’ю і гноєм тканини; розкрити запливи, кишені. Якщо таку операцію проводять за первинними показаннями, то в гнійній хірургії її називають пізньою первинною хірургічною обробкою гнійної рани. Якщо таку операцію проводять повторно, з приводу рецидиву гнійного процесу, то таке втручання називається вторинною (повторною) хірургічною обробкою. Основним завданням вторин- ної хірургічної обробки є: розкриття гнійних запливів; висікання нежиттєздат- них (некротичних) тканин; проведення адекватного дренування. При необхід- ності виконують додаткові розрізи (контрапертури) для покращання відтоку вмісту з рани. Залежно від величини рани проводять її пасивне дренування за допомогою гумових смужок або дренажних трубок. Після виконання вторинної хірургічної обробки розпочинають місцеву медикаментозну терапію.
ЛІКУВАННЯ РАН
Метою лікування є відновлення цілості ушкоджених тканин та органів із зберіганням їх функціональних особливостей.
ФАЗИ ПЕРЕБІГУ РАНОВОГО ПРОЦЕСУ.
1. Гнійно-некротична: характеризується наявністю некротичних тканин, гнійного вмісту, інфільтрації її країв
2. Фаза очищення і грануляцій: характеризується очищенням рани від гнійно-некротичних тканин, наявність серозного ексудату, відсутність набряку та інфільтрації. З’являються грануляції (лат. „granula” – зерно) – яскраво-червоні зернятка, які поступово виповнюють рану.
3. Фаза епітелізації: клінічно проявляється формуванням рубця.
Інфіковані рани загоюються вторинним натягом
Вторинний натяг – при наявності ранового дефекту зі значною зоною ураження навколо рани (забій, розчавлення тканин), великої кількості нежиттєздатних тканин, згортків крові, сторонніх тіл та патогенної мікрофлори. Загоєння відбувається через нагноєння рани, шляхом заповнення ранового дефекту грануляційною тканиною і утворення рубця. Процес характеризується тривалим перебігом продовж декількох тижнів.
ВИДИ ШВІВ НА РАНУ:
1. Первинний шов – одразу після закінчення операції.
2. Первинно – відстрочений шов – на 4 – 6 день після операції, до появи грануляцій, при умові відсутності ранової інфекції.
3. Ранній вторинний шов – накладається на 8 – 15 день після операції на гранулюючу рану. Вирізання країв рани не проводять.
4. Пізній вторинний шов – накладається в строки більш 2 тижнів, коли маються рубцеві зміни в краях і стінках рани. Треба освіжити рану /вирізати рубцеві тканини/.
ШВИ НА ГНІЙНУ РАНУ НЕ НАКЛАДАЮТЬСЯ !
Для прискорення загоєння та зменшення косметичних дефектів при лікуванні гнійних ран проводиться вторинна хірургічна обробка з накладанням пізніх та ранніх вторинних швів.
МЕТОДИ МІСЦЕВОГО ЛІКУВАННЯ РАН.
1. Застосування гіпертонічних розчинів. Мета: створення осмотичного відтоку в рані та її очищення. В рану вводять тампони, зволожені 10% р-ном натрію хлориду, 3-5% р-ном борної кислоти та ін. Недоліки:
Короткочасна дія
Переважно поверхнева активність
Пересушування ранової поверхні
Пригнічення росту грануляцій
* В теперішній час застосування гіпертонічних розчинів повинно обмежуватися першою добою після розкриття гнояка.
2. Застосування розчинів антисептиків. В рану вводяться пов’язки з антисептичними розчинами (фурацилін, хлоргексидин, перекис водню, тощо). Недоліки:
Недостатня антисептична активність
Відсутність осмотичної дії
Поверхнева активність
* В теперішній час доцільніше використовувати сучасні ефективні розчини антисептиків: діоксидин, діоксизоль, йодопірон, повідон-йод
3. Дренування ран (активне або пасивне).
4. Застосування мазей на гідрофільній основі, які забезпечують комбіновану дію – оптимальний варіант(не знаєш з якою маззю зробити пов’язку – застосовуй мазі на гідрофільній основі).
Протимікробну
Знеболюючу
Протизапальну
Контрольовану дегідратаційну
* Крім цього, препарати на гідрофільній основі вільно проводять лікарські речовини всередину рани і забезпечують вільний відтік ексудату.
5. Застосування фізичних методів:
УФО рани
Ультразвукова кавітація гнійних порожнин
Гіпербарична оксигенація
Обробка рани лазерним променем
ПРЕПАРАТИ ДЛЯ МІСЦЕВОГО ЛІКУВАННЯ РАН.
І фаза – діоксизоль, діоксидин, офлокаїн, нітацид.
ІІ фаза – мірамістин, ацемін, актовегін, метилурацил, солкосерил.
ІІІ фаза – пантестин, пантенол.
Для прискорення очищення рани від некротичних тканин у ІІ фазі рекомендується використання некролітичних мазей (25% саліцилова мазь) та протеолітичних ферментів (трипсин, хемотрипсін, хемопсін).
При перев’язках гнійних ран слід звертати особливу увагу на захист шкіри навколо рани від її вторинного інфікування. Попадання ранового вмісту на шкіру може призвести до розповсюдження інфекції, мацерації шкіри та запалення. Для профілактики мацерації, запалення шкіри її слід обробити пастою Ласара або цинковою маззю. Видаляти дренажі, турунди, тампони необхідно дуже обережно. Для безболісного їх видалення пов’язку змочують 3 % розчином пероксиду водню або відмочують її у теплому розчині перманганату калію, фурациліну, хлоргексидину тощо. Особливо ретельно необхідно слідкувати за станом дренажів у рані. Тривале їх перебування в рані може викликати пролежні (некроз) стінок органів, що доторкались до них (кишки, шлунка, жовчного міхура або великих судин). При незначному просяканні пов’язки ексудатом часті перев’язки ран не рекомендують. При нагноєнні рани перев’язку проводять щоденно, а в разі необхідності і частіше, з урахуванням і застосуванням препаратів для місцевого лікування ран, залежно від фази ранового процесу.
Вирішіть ситуаційні задачі дайте розгорнуті відповіді:
1. На третю добу після операції хворий скаржиться на розпираючий, пульсуючий біль у п/о рані. При огляді: краї рани гіперімійовані, набряклі, місцеве підвищення температури.
Що з хворим?
Надайте допомогу. Яке подальше лікування рани?
2. До лікарні звернувся мисливець, якого покусала лисиця 2 доби тому, зі скаргами на підвищення температури тіла, порушення апетиту, гіперемію і набряк у місці травми. При огляді: у н/3 лівої гомілки розлита гіперемія, виражений набряк, 4 точкові рани(сліди зубів).
Що з хворим?
Надайте допомогу. Яка подальша тактика фельдшера?
3. Під час лікування гнійної рани відбулося очищення рани від некротичних тканин. При огляді: рана чіста з рожевими, сочними грануляціями, виділень з рани немає.
Яка подальша тактика лікування? Як можна прискорити загоєння рани.
4. У больного после вскрытия абсцесса в верхне-наружном квадранте правой ягодицы имеется рана размером 12х3 см. Края и дно раны покрыты яркими сочными грануляциями без гнойного отделяемого. Фибринозно-гнойный налет и отек раны отсутствуют.
В какой фазе раневого процесса находится рана?
Какое местное лечение необходимо проводить больному?
5. Во время очередной перевязки у больного обнаружена рана, покрытая розовыми грануляциями, размерами 14х4х6 см.
Укажите фазу раневого процесса?
Возможно ли хирургическое лечение?
6. При перевязке раны плеча врач обнаружил гнойную рану, дно и стенки которой покрыты некротическими тканями. Произведен туалет раны перекисью водорода, фурациллином. С целью удаления нежизнеспособных тканей применены препараты, способствующие очищению раны без повреждения здоровых тканей.
Что это за препараты? Назовите наиболее широко применяемые из них.
Что делать, если этих препаратов нет?
7. Во время перевязки у больной обнаружена поверхностная рана передней брюшной стенки, покрытая гнойно-некротическими тканями.
Укажите фазу раневого процесса.
Какие механические и физические методы антисептики Вы примените для обработки раны в данной фазе?
8. В хирургическое отделение доставлен больной с резаной раной правого плеча размером 3х8х3 см. Хирург иссек края раны, ее стенки и дно обработал перекисью водорода и раствором фурациллина, остановил кровотечение, рану ушил наглухо.
Следовало ли рану дренировать?
Если да, то какой вид дренирования Вы бы предложили? На какой срок?
9. После аппендэктомии у больного произошло нагноение послеоперационной раны. Во время перевязки в ране обнаружены гнойно-некротические массы и гнойное отделяемое.
Какая фаза раневого процесса?
Какой объем антисептических мероприятий следует выполнить при перевязке?
Свої роботи висилати на ел. пошту gladkiy.aleksandr55@
З повагою ваш О.А.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА.
Базова:
Касевич Н.М. Медсестринськаетика і деонтологія: підручник. —
К.: Медицина, 2010. — 200 с.
Касевич Н.М., Шаповал К.І.Охоронапраці та безпекажиттєдіяльностімедичних
працівників: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 248 с.
Кіт О.М., Ковальчук О.Л.Хірургія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2004.
Навчальнийпосібник з хірургії в модулях: навч. посіб. / За ред. Л.М. Ковальчука. — К.:
Медицина, 2011. — 480 с.
Роздольський І.В.Невідкладністани в хірургії: підручник. — К.: Медицина, 2009. — 144 с.
Тарасюк В.С., Кучанська Г.Б.Охоронапраці в лікувально-профілактичних закладах. Безпека життєдіяльності: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 488 с.
Хіміч С.Д.Хірургія. — К.: Здоров’я, 2004.
Хірургія (факультетська): підручник / Кол. авторів; За ред. М.П. Захараша. —
К.: Медицина, 2006. — 656 с.
Хірургія: підручник / За ред. П.Г. Кондратенка. — К.: Медицина, 2009. — 968 с.
Хірургія: підручник / О.Ю. Усенко, Г.Б. Білоус, Г.Й. Путинцева. —
К.: Медицина, 2010. — 400 с.
Чапкий Л.П., Ткаченко Р.О. Анестезіологія, реаніматологія та інтенсивна терапія. —
К.: Вища школа, 2004.
Шегедин М.Б., Шустакевич С.Ф. Медсестринство в хірургії: навч. посіб. — К.: Медицина, 2008. — 120 с.
Додаткова:
Єфіменко Н.А., Розанов В.Е. Військово-польова хірургія. — СПб: Медицина, 2003.
Ковальов А.І. Загальна хірургія. — М.: МІА, 2009.
Ковальчук Л.Я.Шпитальнахірургія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 1999.
Кузін М.І. Хірургічніхвороби. — М.: Медицина, 2005.
Лук’яненко Т.В., Пенделя А.А.Здоровісууглоби і судини. — Харків: Медицина, 2009.
Черенько Н.П., Ваврик Ж.М.Загальнахірургія. — К.: Здоров’я, 2000.
Шідловський В.О., Полянський І.Ю.Факультетськахірургія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2005.
Інформаційні ресурси
Комментарии
Отправить комментарий