3 Б/л 12.05.22 Практичне заняття №5 Тема: Опіки.

Викладач: Гладкий О.А. Предмет «Хірургія» Практичне заняття №5 Тема: Опіки. Група 3 Б л/с. Дата 12 травня 2022року. Тема №5: ОПІКИ. Опіки — це ушкодження тканин організму, які виникають уна¬слідок місцевої дії високої температури, хімічних речовин, елект¬ричного струму або іонізуючого випромінювання. За даними ВООЗ, на термічні ушкодження припадає 6 % від усієї кількості травм мирного часу. Розрізняють термічні, хімічні, електричні і променеві опіки. Вони можуть бути виробничими і побутовими. Виділяють також опіки воєнного часу. За локалізацією розрізняють опіки кінцівок, тулуба, обличчя, волосистої частини голови, верхніх дихальних шляхів, промежини. Термічні опіки належать до травматичних ушкоджень покривів тіла людини, які виникають унаслідок дії на шкіру і слизову обо¬лонку термічних факторів, зокрема полум’я, гарячих рідин, роз¬жарених предметів, пари, газоподібних продуктів горіння, вибуху займистих речовин тощо. Найчастіше трапляються опіки верхніх кінцівок. Під час пожеж до термічних опіків приєднується неспри¬ятливий вплив на організм чадного газу. Класифікація опіків: I - ступінь — ушкодження епідермісу. Характеризується болю¬чістю, почервонінням і набряком шкіри. Через 2—3 дні ці симпто¬ми зникають, а на 3—4-й день починається лущення епідермісу, з’являється пігментація шкіри; II - ступінь — ушкодження всього епітелію. Одразу після опіку або через кілька годин (днів) з’являються пухирі, наповнені про¬зорою жовтуватою рідиною. Під час розтину пухирів виникають плазмо- і лімфорея. Якщо немає нагноєння, пухирі можуть розс¬моктатися або з відшаруванням змертвілого епідермісу рана само¬стійно загоюється. Епітелізація закінчується через 7—12 днів без утворення рубця. Через 2—3 тижні відновлюються епідерміс і нор-мальне забарвлення шкіри; III - ступінь — некроз шкіри. Опіки III ступеня поділяють на 2 групи: а і б. При опіках ІІІа ступеня ранова поверхня покрита світло-коричневим або сірим струпом, який утворюється внаслі¬док змертвіння епітелію і поверхневих шарів шкіри. Через 3—4 тижні настає загоювання, іноді утворюються гіпертрофічні рубці. При опіку ІІІб ступеня відбувається некроз усіх шарів дерми (ра¬зом із волосяними цибулинами, потовими і сальними залозами); IV - ступінь — некроз шкіри та інших тканин (підшкірна клітко¬вина, фасції, м’язи, кістки). Для оцінювання тяжкості ушкодження і вибору лікування важ¬ливим є визначення площі опіку. Застосовують такі методи: Метод А.Уоллеса (“правило дев’ятки”). Площі поверхонь ос¬новних частин тіла становлять: голова — 9 %, поверхні кінцівки — по 9 % кожна, передня поверхня тіла і задня поверхня тіла — по 18 % , нижні кінцівки — по 18 % , промежина — 1 % . Метод 1.1. Глубова (“правило долоні”). Площу опіку по¬рівнюють із площею долоні потерпілого, яку беруть за 1 % від усієї поверхні тіла. Метод Б.М. Постникова. Після введення хворому морфіну гідрохлориду на ушкоджену ділянку накладають прозору плівку. Обводять на плівці межі ділянки (спиртовим розчином метилено¬вого синього). Потім плівку накладають на сантиметрову сітку і визначають площу опіку. Метод Г.Д. Вілявіна. За допомогою спеціальних штампів силуетів тіл людини роблять відбитки на міліметровому папері. Висота силуету — 17 см. Кількість міліметрових квадратів на по¬верхні силуету дорівнює такій самій кількості квадратних санти¬метрів на шкірі людини зростом 170 см. Методи визначення глибини опіку шкіри Найбільш часто глибину опіку визначають за больовою чутливістю – механічним чи хімічним подразником. При опіках І, ІІ та ІІІ А ступеня больова чу ливість зберігається, тоді як при ІІІ Б ступені – відсутня на подразнення голкою чи змоченою спиртом ватною кулькою. Для визначення больової чутливості використовують і епіляцію волосу: якщо хворий відчуває біль і волос видаляється з трудом – пошкодження поверхневе; при глибокому опіку – волос видаляється легко і безболісно. Для визначення глибини опіку часто використовують метод тетрациклінової флюоресценції. Через час після прийому тетрацикліну ділянка опіку опромінюється кварцовою лампою. Поверхневі опіки (І, ІІ та ІІІ А ступенів) світяться жовтим кольором, на ділянках глибоких опіків свічення немає. Для визначення глибини опіку використовують барвники (забарвлення за Ван-Гізоном, синь- кою Еванса), проте забарвлення тканин затрудняє подальше спос- тереження за їх станом Найточніші методи визначення глибини опіку ґрунтуються на даних інфрачервоної термографії та визначенні локального кровобігу (І.С. Кулянда, 1997). За всіх умов точна діагностика глибини ураження шкіри можлива тільки з 7- 14-го дня після травми. Для зручності позначення площі та глибини опіку використовують таку арифметичну формулу: в чисельнику позначають загальну площу опіку (в дужках – площу глибокого опіку), а в знаменнику – ступінь. Наприклад, опік задньої поверхні тулуба ІІІ Б ступеня, загальна площа 18 % (із них 5 % - глибокий опік), позначається так: Термічний опік задньої поверхні тулуба 18 % (5 %)/ІІІ Б. Першу медичну допомогу при опіках надає фельдшер чи медич¬на сестра. Треба негайно зняти одяг, що тліє, вивести потерпілого із зони вогню, накласти на опікову поверхню асептичну пов’язку, а в разі масивних опіків її можна накрити попрасованими рушни¬ком, простирадлом. Як що при знятті одягу є загроза пошкодження бул одяг розрізають. Якщо опіки кінцівок глибокі, проводять іммо¬білізацію. У разі ознобу і тремтіння потерпілого належить тепло вкрити, напоїти чимось. Для профілактики больового шоку вво¬дять анальгетичні, нейролептичні, седативні засоби (в максималь¬них дозах). Під час транспортування хворий повинен лежати. Якщо воно триває понад 1 год, фельдшер має проводити протишокові процедури (інгаляція кисню, інгаляційна анестезія, внутрішньо¬венне введення плазмозамінників або електролітних розчинів, основно-електролітних розчинів, високомолекулярних декстранів, препаратів для дезінтоксикаційної терапії). При опіках 1-2 ст. і збереженні цілосності пухирів опікову поверхня треба охолодити під проточною водою 15-20 хв. В обсязі надання першої допомоги не можна накладати мазьові пов’язки, руйнувати були. Опіковий шок — патологічний процес, який розвивається вна¬слідок значних термічних ушкоджень шкіри і прилеглих тканин. Він починається відразу або в перші години після травми і триває до 72 год. Опіковий шок характеризується вираженою плазмо- втратою, гемолізом, порушенням функції нирок. Його спостеріга¬ють у осіб молодого та середнього віку при опіках 15 — 20 % по¬верхні тіла, а у дітей і літніх людей — із меншою площею опікової поверхні. У перебігу опікового шоку виділяють дві фази: І — еректильна (від 20 хв до 2 год) і II — торпідна. Розрізняють також чотири сту¬пені опікового шоку. При шоку першого ступеня (легкому) свідомість збережена, шкіра бліда, хворі скаржаться на спрагу, нудоту, інколи — блю¬вання. Спостерігається помірна тахікардія. При шоку другого ступеня (середньої тяжкості) загальний стан тяжкий, хворі загальмовані, хоча свідомість збережена. Шкіра бліда, суха, холодна; озноб, спрага, нудота. Помірно виражені тахіпное (25 за 1 хв), тахікардія (до 120 за 1 хв), гіпотензія. Розвива¬ються олігурія, гематурія, альбумінурія. При шоку третього ступеня (тяжкому) загальний стан дуже тяжкий, хворі загальмовані, свідомість сплутана. Шкіра ціанотич- на, холодна. Хворі скаржаться на спрагу, озноб. Виникає блюван¬ня, розвивається парез кишок. Виражені тахіпное ( 25 — ЗО за 1 хв), тахікардія (120 — 130 за 1 хв), гіпотензія (до 100 мм рт. ст.). При шоку четвертого ступеня (украй тяжкому) загальний стан надтяжкий. Хворий непритомний. Шкіра ціанотична, холодна. Спостерігається нестримне блювання масами кольору кавової гущі (гематомезис). Посилюється парез кишок. Украй виражені тахіп¬ное (понад ЗО за 1 хв), тахікардія (ниткоподібний пульс), гіпотен¬зія (нижче за 100 мм рт. ст.). Перша медична допомога полягає у призначенні інфузійної про¬тишокової терапії (усунення гіповолемії), знеболюванні, підтри¬манні системної геодинаміки із застосуванням вазопресорів, по¬ліпшенні серцевої діяльності. Потерпілих реанімобілем госпіталі¬зують до опікового відділення. Опікова хвороба Розвивається при поверхневих опіках (ІІ, ІІІА ст.) площею більше 15 % поверхні тіла і глибоких – більше 5 %. Опікова хвороба – це комплекс клінічних симптомів, загальних реакцій організму та порушення функцій внутрішніх органів, які розвиваються внаслідок термічного ураження шкірних покривів і розміщених під ними тканин. У перебізі цієї хвороби розрізняють чотири пері- оди: а) опікового шоку; б) токсемії; в) септикотоксемії; г) реконвалесценції. Період токсемії. У розвитку токсемії головну роль відіграє всмоктування токсичних речовин, які утворюються з пошкоджених тканин організму, що розпадаються, і бактерій. Внаслідок дії токсинів стан потерпілого погіршується, температура тіла підвищується до 38-40о С, хворі стають в’ялими, загальмованими. Часто спостерігається марення. Дихання стає поверхневим, пульс частим і слабким, артеріальний тиск зниженим. Через згущення крові (втрата плазми) збільшується кількість гемоглобіну, еритроцитів. Спостерігають зсув лейкоцитарної формули вліво. У сечі з’являється білок, циліндри, еритроцити. Тривалість токсемії залежить від тяжкості ураження та стану організму потерпілого. При значних опіках вона триває 10-15 днів, а при розвитку інфекції переходить у септикотоксемію. Період септикотоксемії виникає після розвитку інфекції на опіковій поверхні. Умовно цей період починається з 10-ї доби після отримання опіку, опікова поверхня вкривається гнійними виділеннями, виникають гнійно-септичні ускладнення (метастатичні гнійники, пролежні). Температура тіла набуває септичного характеру (сепсис), наростає анемія, гіпопротеїнемія, грануляції стають в’ялими, блідими. Опікова інфекція і лихоманка, що виникає у тяжко- хворих, може тривати до 2 місяців. У цей період настає різке виснаження хворого (кахексія), яке може закінчитись смертю. Важливою ознакою септикотоксемії є бактеріємія. Найчастіше з крові висівають кокову та бацилярну мікрофлору. Період реконвалесценції. Характеризується нормалізацією функцій органів і систем організму. Опікові рани очищаються від некротичних тканин, з’явля- ються здорові, рожеві грануляції, відбувається епітелізація та рубцювання ран. Стан хворих покращується. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ: ВИБЕРІТЬ ОДНУ ПРАВИЛЬНУ ВІДПОВІДЬ 1. Для опікового шоку найбільш характерним е: а) падіння AT; б) тривала еректильна фаза; в) крововтрата; г) втрата свідомості. 2. Глибокими вважають опіки; а) І—II ступеня; б) II—III ступеня; в) III ступеня; г) III—IV ступеня. 3. Опіковий шок розвивається у дорослих при площі опіку: а) понад 20 %; б) понад 5 %; в) понад 10 %; г) понад 15 %. ВИБЕРІТЬ ДЕКІЛЬКА ПРАВИЛЬНИХ ВІДПОВІДЕЙ 4. У перебігу опікової хвороби розрізняють: а) початок; б) опіковий шок; в) гостру опікову токсемію; г) розпал хвороби. 5. Лікування опіків може бути: а) консервативним; б) оперативним; в) інтенсивним; г) відкритим. 6. Оперативне лікування опіків у 2 і 3 періодах опікової хвороби: а) відстрочена радикальна некректомія з первинною шкірною пластикою; б) вторинна шкірна пластика; в) усунення рубцевих контрактур; г) туалет опікової поверхні. 7. Для оперативного закриття шкірних дефектів використовують: а) сітчастий трансплантат; б) шкірні марки; в) шкірні смужки; г) асептичні пов’язки. ВИБЕРІТЬ ОДНУ ПРАВИЛЬНУ ВІДПОВІДЬ. 8. Хворий К., 17 років, вилив на ліву стопу окріп. Скаржиться на біль у ділянці опіку. На передній поверхні правої стопи шкіра червона, набрякла, пухирі заповнені прозорою жовтуватою ріди¬ною. Визначте ступінь термічного опіку. А. І. Б. II. С. III. Д. ІУ. 9. Метод А. Уоллеса полягає у визначенні площі опікової по¬верхні. А. “Правилом долоні”. Б. Спеціалізованими штампами-силуетами. С. “Правилом дев’ятки” . Д. За допомогою прозорої плівки, яку накладають на ушко¬джену ділянку. 10. Опіковий шок спостерігають у осіб молодого та середнього віку, якщо площа опіку: А. 1—5 %. Б. 5—10 %. С. 10—15%. Д. 15—20%. 11. У жінки опік окропом передньої поверхні грудей, живота та ніг. Скарги на сильний біль. Шкіра гіперемована, набрякла. Яка допомога є доцільною на догоспітальному етапі? A Накласти оцтовий компрес B Підсікти пухирі та накласти пов’язку C Порадити застосувати грілку D Накласти мазеву пов’язку E Охолодити, накласти асептичну пов’язку 12. Чоловік отримав опік полум’ям передньої поверхні обох ніг, грудей і живота. Визначайте площу опікової поверхні? A 16% В 25% С 36% D 42% E 56% 13. Яке втручання є доцільним на догоспітальному етапі, якщо чоловік отримав опік крутим окропом лівої кисті та передпліччя, скаржиться на сильний біль. При огляді: на тильній поверхні лівої кисті та передпліччя пухирі: A Охолодити, накласти асептичну пов’язку B Накласти мазеву пов’язку C Накласти оцтовий компрес D Порадити прикласти грілку E Підсікти пухирі та накласти пов’язку 14. Якщо на опіковій поверхні розміщується 5 долоней хворого, то площа опіку становить: A 3% B 5% C 7% D 10% E 12% 15. Вкажіть площу опіку нижньої кінцівки за правилом “дев’ятки”: A 9% B 18% C 24% D 27% E 36% РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА. Базова: Касевич Н.М. Медсестринськаетика і деонтологія: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 200 с. Касевич Н.М., Шаповал К.І.Охоронапраці та безпекажиттєдіяльностімедичних працівників: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 248 с. Кіт О.М., Ковальчук О.Л.Хірургія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. Навчальнийпосібник з хірургії в модулях: навч. посіб. / За ред. Л.М. Ковальчука. — К.: Медицина, 2011. — 480 с. Роздольський І.В.Невідкладністани в хірургії: підручник. — К.: Медицина, 2009. — 144 с. Тарасюк В.С., Кучанська Г.Б.Охоронапраці в лікувально-профілактичних закладах. Безпека життєдіяльності: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 488 с. Хіміч С.Д.Хірургія. — К.: Здоров’я, 2004. Хірургія (факультетська): підручник / Кол. авторів; За ред. М.П. Захараша. — К.: Медицина, 2006. — 656 с. Хірургія: підручник / За ред. П.Г. Кондратенка. — К.: Медицина, 2009. — 968 с. Хірургія: підручник / О.Ю. Усенко, Г.Б. Білоус, Г.Й. Путинцева. — К.: Медицина, 2010. — 400 с. Чапкий Л.П., Ткаченко Р.О. Анестезіологія, реаніматологія та інтенсивна терапія. — К.: Вища школа, 2004. Шегедин М.Б., Шустакевич С.Ф. Медсестринство в хірургії: навч. посіб. — К.: Медицина, 2008. — 120 с. Додаткова: Єфіменко Н.А., Розанов В.Е. Військово-польова хірургія. — СПб: Медицина, 2003. Ковальов А.І. Загальна хірургія. — М.: МІА, 2009. Ковальчук Л.Я.Шпитальнахірургія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. Кузін М.І. Хірургічніхвороби. — М.: Медицина, 2005. Лук’яненко Т.В., Пенделя А.А.Здоровісууглоби і судини. — Харків: Медицина, 2009. Черенько Н.П., Ваврик Ж.М.Загальнахірургія. — К.: Здоров’я, 2000. Шідловський В.О., Полянський І.Ю.Факультетськахірургія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2005. Інформаційні ресурси 1. www.lvrach.ru 2. www.surgurcaine.com.ua 3. www.vitapol.com.ua 4. www.idoctorus.com 5. www.emergeney.health-ua.com 6. www.medicinform.net Свої роботи висилати на ел. пошту gladkiy.aleksandr55@gmail.com Термін – швидше-кращє. З повагою ваш О.А.