3Б/л 13.06 3А/л 17.06 Токсоплазмоз

Викладач Гладкий О.А.

Предмет "Інфектологія"

Лекція № 8 Тема "Токсоплазмоз"

Група 3-Б л/с 13.06, 3-А л/с 17.06

Дата 13.06, 17. 06 2022р.

Завдання

1. Прочитати лекцію

2. Скласти опорний конспект лекції

3. Дати відповіді на питання самоконтролю

Тема 8 ТОКСОПЛАЗМОЗ

Токсоплазмоз — зоонозне протозойне захворювання, що належить до групи TORCH-інфекцій, спричинюване внутрішньоклітинним паразитом Toxoplasmagondii, яке у разі маніфестного перебігу характеризується поліморфізмом клінічних проявів із переважним ураженням нервової, лімфатичної систем, очей, скелетних м’язів і міокарда.

ЕТІОЛОГІЯ. Збудник токсоплазмозу належить до роду Toxoplasma, родини Eimeriidae, підцарстваProtozoa. Це умовно-патогенний внутрішньоклітинний паразит, який існує в трьох формах: тахізоїти (трофозоїти), брадизоїти (цисти) і спорозоїти (ооцисти).

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ. Токсоплазмоз — убіквітарний зооноз. Основним джерелом інфекції є свійські та дикі ссавці. Хвора людина при будь-якій формі токсоплазмозу не заразна для оточення. Виключенням є лише вагітна, хвора на гострий токсоплазмоз, яка може внутрішньоутробно інфікувати плід, і в деяких випадках — донори крові й тканин.

Шляхи зараження токсоплазмозом:

— пероральний (97 % усіх випадків зараження; аліментарний - під час споживання сирих продуктів, вироблених із м’яса великої та малої рогатої худоби, через брудні руки, продукти харчування, воду, посуд, заражені ооцистами;

— контактний - при ушкодженні шкіри або слизових оболонок і внесенні до рани спорульованих ооцист;

— вертикальний - у разі виникнення в жінки під час вагітності паразитемії;

— ятрогенний -реалізується при переливанні крові й трансплантації органів.

Інфікованістьтоксоплазмами значно поширена в усіх країнах земної кулі і варіює від 5—10 до 50—80 % . Жінки інфікуються в 2—3 рази частіше, ніж чоловіки. Сприйнятливість до токсоплазмозу висока.

ПАТОГЕНЕЗ. Із місця проникнення (частіше через травний канал) токсоплазми з током лімфи потрапляють у регіонарні лімфатичні вузли, де вони розмножуються й спричинюють розвиток лімфаденіту. Потім паразити у великій кількості надходять у кров і розносяться по всьому організму, призводячи до ураження ЦНС, печінки, селезінки, лімфатичних вузлів, скелетних м’язів, міокарда, очей. Унаслідок розмноження паразитів руйнуються заражені клітини. Навколо вогнищ некрозу і скупчення токсоплазм утворюються специфічні гранульоми. У результаті життєдіяльності паразита і виділення антигенів відбуваються алергійна перебудова організму за типом реакцій гіперчутливості сповільненого типу і синтез специфічних антитіл. Наявність антитіл запобігає новому зараженню навіть високовірулентними штамами токсоплазм і зумовлює латентний перебіг токсоплазмозу у більшості інвазованих осіб. У деяких випадках виникають тромбоваскуліти з вогнищами асептичного некрозу. При розсмоктуванні останніх утворюються множинні порожнини — кісти. Спостерігають звапнування вогнищ запалення з утворенням розсіяних кальцифікатів.

При вродженому токсоплазмозі відбувається недорозвинення великих півкуль головного мозку. Розвиваеться гідроцефалія. При пізній фетопатії в корі великого мозку, підкірковій ділянці й стовбурі з’являються вогнища некрозу і кальцифікації. Вогнища некробіозу виникають у сітківці очей з утворенням гранульом у судинному тракті.

КЛІНІКА.

Виділяють клінічні форми:

Токсоплазмозна окулопатія (токсоплазмозний хоріоретиніт)

Токсоплазмозний гепатит

Токсоплазмознийменінгоенцефаліт

Легеневий токсоплазмоз

Токсоплазмоз з ураженням інших органів (токсоплазмозний міокардит, міозит)

Токсоплазмоз, неуточнений

Вроджений токсоплазмоз

Набутий токсоплазмоз (зазвичай має безсимптомний перебіг).

Також виділяють:

1. Гострий токсоплазмоз

2. Хронічний токсоплазмоз

Набутий токсоплазмоз. У разі гострого перебігу інкубаційний період триває від кількох днів до кількох тижнів.

Симптомами інтоксикації є загальна слабість, головний біль, нездужання, підвищення температури тіла, міалгія, артралгія. Унаслідок порушення імунного статусу може відбуватися генералізація токсоплазмозу — підвищення температури тіла до 39—40 °С, збільшення лімфатичних вузлів, печінки з можливим ураженням інших органів і систем.

У разі мононуклеозоподібного перебігу спостерігають виражене збільшення шийних, потиличних, пахвинних, пахвових лімфатичних вузлів, лімфомоноцитоз,

У разі екзантемного перебігу провідними симптомами є папульозний висип, збільшення лімфатичних вузлів, підвищення температури тіла, ознаки міокардиту, ендокардиту, енцефаліту .

У разі гастроентероколічного перебігу розвиваються незначні диспепсичні симптоми, мезаденіт, рідше гепатит.

Менінгоенцефалічний перебіг проявляється вираженим серозним менінгітом й ознаками ураження речовини мозку.

Найчастіше спостерігають лише наростання титру антитіл у динаміці, без клінічних проявів (абортивний варіант).

Неспецифічний варіант проявляється головним болем, помірним нездужанням, збільшенням лімфатичних вузлів, стійким субфебрилітетом, випадінням волосся.

Особливістю токсоплазмозу у вагітних є переважно безсимптомний перебіг, тому діагностувати первинне інфікування або загострення хронічного токсоплазмозу можна лише на підставі результатів лабораторних досліджень, проведених у динаміці. Внутрішньоутробне зараження плода відбувається трансплацентарно від матері, хворої на активну форму токсоплазмозу. Первинне інфікування вагітних може закінчитися самовільним викиднем, передчасними пологами, мертвонародженням, народженням живої інфікованої дитини.

УСКЛАДНЕННЯ

Кардіосклероз, крововиливи у мозок, при вродженому - затримка у фізичному та психічному розвитку, парези, паралічі,сліпота, глухота. прогноз несприятливий.

СПЕЦИФІЧНА ДІАГНОСТИКА.

У нормі токсоплазми можна виявити у ЗО % клінічно здорових осіб. Виявлення IgG до токсоплазм у будь-яких концентраціях є лише констатацією факту наявності Т. gondii в організмі обстежуваного.

Виділяють такі методи специфічної діагностики:

• паразитологічний метод — виявлення збудника під час мікроскопії мазків крові, спинномозкової рідини, навколоплідних вод, плаценти, абортивного матеріалу, померлого плода чи дитини

• серологічні методи, які дають змогу підтвердити наявність специфічних антитіл у сироватці крові, спинномозковій рідині, навколоплідних водах.

• ПЛР — виявлення ДНК токсоплазм у матеріалі, узятому у хворого (амніо-тична рідина, пуповинна кров, спинномозкова рідина);

• біопсія лімфатичних вузлів і біопроба на тваринах (ці методи зрідка застосовують у розвинених країнах).

У хворих із нормальним імунітетом виявлення IgM та наростання його титру через 3 тиж. у сироватці хворого свідчить про гострий розвиток набутого токсоплазмозу.

ЛІКУВАННЯ. Протипаразитарне лікування безперечно показане

за відсутності вагітності. Призначають:

• доксициклін по 0,1 г 2 рази на добу всередину протягом 10 днів;

• хлорохін по 0,25 г 3 рази на добу в поєднанні з метронідазолом по 0,2 г З рази на добу протягом 7—10 днів;

• комплекс піриметаміну із сульфадоксином по 1 таблетці 2 рази на добу 5 днів із перервою на 5—7 днів, під час якої рекомендують уживати препарати фолієвої кислоти.

Призначають десенсибілізувальні й симптоматичні засоби.

Для лікування осіб з імунодефіцитом за відсутності вагітності одночасно призначають не менше двох препаратів антипротозойної дії. Кожні 10 діб проводять заміну одного чи двох препаратів. Можливе пероральне призначення кліндаміцину по 0,45 г 3 рази на добу, спіраміцину по 1 г 3 рази на добу. Обов’язково застосовують ГКС.

ПРОФІЛАКТИКА токсоплазмозу включає ретельну термічну обробку продуктів харчування, особливо м’ясних продуктів і молока, дотримання правил особистої гігієни, запобігання забрудненню місць перебування та ігор дітей екскрементами котів.

Основними заходами профілактики вродженого токсоплазмозу є своєчасне обстеження жінок репродуктивного віку і вагітних у жіночих консультаціях. Також необхідне скринінгове обстеження донорів, особливо донорів органів: визначення IgG і IgM до Т. gondii.

Специфічну профілактику не розроблено.

Питання для самоконтролю.

1. Характеристика збудника токсоплазмозу.

2.Епідеміологічний процес токсоплазмозу.

3.Інкубаційний період токсоплазмозу.

4. Механізм розвитку хвороби (патогенез токсоплазмозу).

5. Клінічні ознаки різних форм токсоплазмозу.

6. Ускладнення токсоплазмозу.

7. Діагностика токсоплазмозу.

8. Лікування токсоплазмозу.

9. Прогноз і профілактика токсоплазмозу.

Виконане завдання направити на електронну адресу

gladkiy.aleksandr55@gmail.com

Термін виконання – сьогодні.

Рекомендована література

Основна:

Андрейчин М.А., Івахів О.Л. Медсестринство при інфекційних хворобах: Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига,2002.

1. Клінічне медсестринство при інфекційних хворобах: Навч. Посібник/В.С.Тарасюк, Н.В. Титаренко, І.В.Паламар та ін.; За ред. Проф. В.С.Тарасюка. – К.: Медицина,2006. – 176с.

2. Шегедин М.Б. Медсестринство при інфекційних хворобах (атлас)/ М.Б. Шегедин, В.В. Кравцов, С.В. Барчук. – Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження»,2005. – 64с.

3. Денисенко О.В.Інфекційні хвороби в модулях: навч. посібник. – К.: Медицина, 2009. -168с.

4. Чорновіл А.В., Грицко Р.Ю., Лишенюк С.А. Клінічне медсестринство в інфектології. — К.: ВСВ “Медицина”, 2010.

5. Н.М. Касевич. Практикум із сестринської справи. – К.: Здоров’я, 2005.

6. Інфекційні хвороби / За ред. Тітова М.Б.- К.; Вища шк., 1995.

7. Чорновіл А.В., Грицько Р.Ю. Клінічне медсестринство в інфектології з елементами епідеміології.- К.; Здоров’я, 2002

Додаткова:

1. А.В.Чорновіл, Р.Ю.Грицько.Клінічне медсестринство з основами епідеміології.–К.:Здоров’я,2002.

2. Касевич Н.М., Шаповал К.І. Охорона праці та безпека життєдіяльності медичних працівників: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 248 с.

3. Тарасюк В.С., Кучанська Г.Б. Охорона праці в лікувально-профілактичних закладах. Безпека життєдіяльності: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 488 с.

4. Васильев В.С. и др. Практика инфекциониста. Мн.:Выш.шк.,1993.

5. Довідник фельдшера. /Кол. авторів; За ред. М.А.Андрейчина: В 2-х кн. – К.:Здоров”я, 1997.

6. Інфекційні хвороби / За ред. Тітова М.Б. — К.: Вища шк., 1995.

7. Інфекційні хвороби у загальній практиці та сімейній медицині / За ред. Андрейчина М.А. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2007.

8. Посібник з діагностики, терапії та профілактики інфекційних хвороб в умовах поліклініки / За Ред. Андрейчин М.А. – К.; Здоров’я, 1994

9. Андрейчин М.А., Копча В.С. Епідеміологія. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000

10. Журнал «Інфекційні хвороби», - Київ

11. Газета «Здоров’я України», - Київ

Інформаційні ресурси

search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link

zakon.rada.gov.ua/

oda.ck.ua/?lng=ukr&article